Початок осені – чудова ця пора, бо вересень дарує нам нові знання!

У вересні цього року відбувся цикл навчальних тренінгів для медичних представників ТМ ФарсіФарм. В ході цих заходів працівникам була надана базова наукова інформація про препарати групи карбапенемів Супранем (іміпенем/циластатин) і Ексипенем (меропенем). Розглядалися питання особливостей застосування карбапенемів Супранем (іміпенем/циластатин) і Ексипенем (меропенем) при різних нозологічних формах, обговорювалися їх особливі відмінності в питаннях застосування в окремих клінічних випадках.

Супранем (іміпенем/циластатин) – це антибіотик групи карбапенемів, високоефективний для лікування полімікробних інфекцій, у тому числі нозокоміальних. Спектр антимікробної дії включає грамнегативні і грампозитивні аеробні та анаеробні мікроорганізми. Супранем (іміпенем/циластатин) стійкий до дії β-лактамаз, у тому числі β-лактамаз розширеного спектру. Препарат застосовується для лікування полімікробних і змішаних аеробно-анаеробних інфекцій, первинної терапії, що передує визначенню мікроорганізму-збудника. Супранем (іміпенем/циластатин) ефективний при інфекціях, викликаних чутливими до препарату мікроорганізмами: внутрішньочеревні інфекції; інфекції нижніх дихальних шляхів; гінекологічні інфекції; інфекції сечостатевої системи; інфекції кісток і суглобів; інфекції шкіри і м’яких тканин.

В якості профілактики застосовується для запобігання виникнення деяких післяопераційних інфекцій у хворих, що піддаються хірургічному втручанню, що супроводжується інфікуванням або його ризиком, або ж тоді, коли ці інфекції призводять до особливо тяжких наслідків.

Ексипенем (меропенем) – це високоефективний антибіотик групи карбапенемів, що володіє розширеним спектром антимікробної дії, що включає грамнегативні і грампозитивні аеробні та анаеробні мікроорганізми, показаний при важких і загрозливих для життя інфекціях. Ексипенем (меропенем) застосовується для лікування інфекцій, викликаних чутливими до меропенему бактеріями: пневмонії, включаючи госпітальну; інфекції сечовивідних шляхів; інтраабдомінальні інфекції; гінекологічні інфекції, такі як ендометрит; інфекції шкіри і м’яких тканин; менінгіт; септицемія; емпірична терапія при підозрі на бактеріальну інфекцію у дорослих з фебрильною нейтропенією, як монотерапія або в комбінації з антивірусними або протигрибковими препаратами.

Доведено ефективність меропенему як при самостійному застосуванні, так і в комбінації з іншими протимікробними засобами при лікуванні полімікробних інфекцій. Внутрішньовенне введення меропенему ефективно у пацієнтів з кістозним фіброзом та хронічними інфекціями нижніх дихальних шляхів, в якості монотерапії або в комбінації з іншими протимікробними засобами.

Кожному медичному представникові було надано можливість виступити з інформацією про особливості застосування карбапенемів в його регіоні, після чого відбулася наукова дискусія, в ході якої медичні представники відповідали на запитання колег.

Учасники відзначили високий рівень заходів та актуальність отриманої інформації. Цикл проведених тренінгів дозволив нашим фахівцям поглибити знання про карбапенеми і обмінятися досвідом їх застосування в своєму регіоні. Такі заходи дозволяють фахівцям йти в ногу з часом, бути в курсі новітніх розробок у фармакології і ще раз підкреслюють важливість роботи в команді.

Конференція Українського наукового медичного товариства лікарів-оториноларингологів в Києві

– У Вас є які-небудь скарги на вуха і ніс?

– Є. Вони мені заважають, коли я надягаю светр.

22-23 вересня в місті Київ відбулася щорічна традиційна осіння конференція Українського наукового медичного товариства лікарів-оториноларингологів під назвою «Сучасні методи діагностики та лікування хронічних запальних і онкологічних захворювань верхніх дихальних шляхів та вуха». Організаторами заходу виступили Національна Академія медичних наук України, ДУ «Інститут отоларингології ім. професора О. С. Коломійченка НАМН України» та Українське наукове медичне товариство лікарів-оториноларингологів.

Програма конференції об’єднувала три основні напрямки, які й стали темами засідань: «Сучасні методи лікування запальних захворювань верхніх дихальних шляхів», «Сучасні методи діагностики та лікування онкологічних захворювань ЛОР-органів», «Діагностика та лікування захворювань органа слуху та вестибюлярного апарату». В ході засідань фахівці представляли свої доповіді, наукова тематика яких включала: нові технології в лікуванні хронічних запальних захворювань верхніх дихальних шляхів; нові технології в лікуванні гнійних і негнійних захворювань середнього вуха; отосклероз; кохлеарна імплантація; ураження лицьового нерва; пухлини області скроневої кістки та інші.

З виступом на тему «Мукозальна вакцина в підвищенні антиінфекційної резистентності верхніх дихальних шляхів» конференцію відкрили директор центру, академік НАМН України, д. м. н., професор, заслужений діяч науки і техніки України, директор ДУ «Інститут отоларингології ім. професора О. С. Коломійченка АМНУ» Заболотний Д. І. та д. м. н., професор Мельников О. Ф. з міста Київ. Завідувач ЛОР кафедри Вінницького національного медичного інституту ім. М. І. Пирогова, д. м. н., професор Кіщук В. В. з міста Вінниця представив гостям конференції доповідь на тему «Сучасні методи консервативного лікування хронічного тонзиліту». З доповіддю на тему «Протинабрякова терапія в післяопераційному періоді після ендоскопічних операцій» виступив академік НАМН України, головний отоларинголог України, завідувач кафедрою оториноларингології Української медичної стоматологічної академії, д. м. н., професор Безшапочний С. Б. з міста Полтава.

По закінченні засідань проходила загальна дискусія, в ході якої фахівці могли обговорити представлені доповіді, задати питання і висловити подяку доповідачам.

В конференції оториноларингологів брала участь ТМ ФарсіФарм. На стендах працювали керівник служби просування Хохлова О. В., регіональний менеджер Штокайло Б. І., медичні представники ТМ ФарсіФарм по місту Київ і Київській області Боровкова Н. І., Марчук І. В. та Рябко Л. В. Фахівцям демонструвалися стенди препаратів Лораксон, Лопракс, Зоксіцеф і Лоракорт, а також надавалася інформація про інші рецептурні і фітопрепарати ТМ ФарсіФарм.

На фото в центрі – ЛОР-лікар міської поліклініки №1 міста Дніпродзержинськ Ткач Ю. І., зліва і справа медичні представники ТМ ФарсіФарм по місту Київ і Київській області Рябко Л. В. та Марчук І. В.

Минула конференція стала важливою подією в оториноларингології як по спектру обговорюваних питань і глибині їх розгляду, так і за складом учасників. Такі заходи дозволяють нашим фахівцям йти в ногу з часом, бути в курсі новітніх розробок в медицині і пропонувати своїм пацієнтам те краще, що накопичила світова фармакологія.

Як побороти безсоння

Практично кожен знає, що третину свого життя людина проводить у сні. Він необхідний людям для відновлення сил. Сон дозволяє відпочити після важкого трудового дня, повного турбот. До нещастя, далеко не кожен може похвалитися здоровим міцним сном. Сьогодні провідні світові фахівці шукають способи, як побороти безсоння, яке стало серйозною проблемою сучасного суспільства.

Безсоння – це загальне позначення порушень сну, повної його відсутності або почуття втоми після сну.

До серйозних порушень психофізичного стану призводить активний ритм життя, нескінченні стреси і недостатній відпочинок. Це, зрозуміло, веде до хронічної втоми.

Для лікування безсоння використовується цілий арсенал лікарських препаратів, як хімічного, так і природного рослинного походження. В Україні, як і в багатьох країнах Європи, одним з найбільш поширених рослинних засобів від безсоння, є корінь валеріани у вигляді настоянок, відварів і таблеток.

Препарати на основі валеріани – хороша альтернатива хімічним снодійним засобам (бензодиазепінам і барбітуратам) при легких формах неврозів, для зняття стресу, при порушеннях сну. Адже хімічні снодійні можуть викликати численні небажані ефекти: залежність, звикання та ін. Тоді як валеріана – натуральний засіб, що не викликає звикання, після її прийому вранці немає стомлюваності, порушення концентрації, зниження працездатності, вона ніяк не взаємодіє з алкоголем, тобто не має побічних ефектів, можливих після прийому снодійних.

Валеріана лікарська (лат. Valeriána officinális). Існує декілька припущень про появу назви Валеріани. Так, наприклад, в перекладі з латинської “Vale” означає «будь здоров!», що можна пов’язати з лікарським застосуванням рослини; в той же час можна припустити, що рослину назвали в честь римського імператора Валеріана або римського лікаря Плінія Валеріана.

Валеріана лікарська – одна з найвідоміших лікарських рослин. Застосування валеріани в лікувальних цілях відомо з I століття до нашої ери. Спочатку її застосовували у вигляді сухої трави і коріння від задухи і в якості сечогінних засобів.

Вплив валеріани лікарської на вищу нервову діяльність був відомий ще лікарям Стародавньої Греції. Діоскорид писав про валериану як про «засіб, здатний керувати думками». У середньовічній Європі ця рослина застосовувалася при різноманітних нервових розладах, у тому числі при епілепсії. Знали про властивості валеріани і в Київській Русі.

Уже в середині 18-19 вв., валеріана лікарська вноситься в європейські фармакопеї. Вивчаються її пригнічуючий вплив на центральну нервову систему, зняття спазмів головного мозку, регулювання серцевої діяльності та інше.

Експериментально доведено, що валеріана посилює гальмівні процеси, зменшує рефлекторну збудливість, розслаблює спазм гладких м’язів, тому її застосовують як заспокійливий засіб, а також при безсонні, нервовому збудженні, неврозах, епілепсії, нервовому потрясінні і важкому переживанні, при спазмах коронарних судин, мігрені і запорах.

????????

Результати нових клінічних досліджень

Згідно з останніми клінічними дослідженнями, дозування екстракту кореня валеріани лікарської нижче 100 мг не робить ніякого лікувального ефекту, а якщо є позитивна динаміка, то це всього лише ефект плацебо. Разом з тим в подвійному сліпому перехресному плацебо-контрольованому дослідженні пацієнтам з фізіологічним порушенням сну призначався екстракт кореня валеріани в разовій дозі 600 мг і добовій дозі 3 г. У пацієнтів суттєво покращилися як об’єктивні, так і суб’єктивні показники структури сну.

Слід підкреслити, що відповідно до звіту Європейського агентства з лікарських препаратів (ЕМА) від 2007року традиційні монопрепарати валеріани (настоянка і сухий екстракт в таблетках) не відповідають сучасним стандартам ефективності, оскільки їм властива нестабільність змісту основних біологічно активних компонентів валеріани в кінцевому продукті, яка веде до нестійкості клініко-фармакологічної дії та непрогнозованості результатів лікування.

Валеріана чинить різнобічну дію на організм. Вона посилює гальмівні процеси, зменшує рефлекторну збудливість, розслаблює спазм гладких м’язів. Тому її застосовують як заспокійливий засіб при безсонні, нервовому збудженні, неврозах, епілепсії, нервовому потрясінні і важкому переживанні, при спазмах коронарних судин, мігрені і запорах. Її використовують також при істерії, судомах, серцебитті, болях в серці. Вона сприяє розширенню кровоносних судин, знижує тиск, знімає спазми венозних судин. Вона має вітрогінну, протиглистову властивостями, сприяє кращому травленню, стимулює роботу шлунково-кишкового тракту.

Седамін – це рослинний заспокійливий та снодійний засіб на основі валеріани лікарської від ТМ ФарсіФарм. Випускається в капсулах №30. Кожна капсула містить порошок подрібнених коренів валеріани лікарської (Valeriana officinalis L.) 530 мг. Саме таке дозування екстракту повністю відповідає сучасним вимогам доказової медицини до препаратів валеріани.

Спосіб застосування та дози. Дорослим слід приймати Седамін по 1-2 капсули на ніч, після їди, запиваючи достатньою кількістю води. При порушеннях сну краще приймати 1 капсулу за 30 хвилин до сну або можливо приймати двічі протягом вечора: 1 капсулу за 2-3 години до сну і 1 капсулу за 30 хвилин до сну.

Урологічна науково-практична конференція в Трускавці 19-20 вересня 2014 року

Цього року Трускавець зібрав провідних урологів України, щоб обговорити актуальні проблеми практичної медицини. 19-20 вересня 2014 року в місті Трускавець проходила урологічна науково-практична конференція під назвою «Трускавець 2014. Сучасні технології в урології». Організаторами урологічної конференції стали Національна Академія медичних наук України, Інститут урології НАМН України, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Шупика, комунальна Львівська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, Благодійний фонд «Здоров’я нації та суспільства».

З вітальним словом до гостей конференції звернувся доктор медичних наук, професор Шуляк О. В. У ході заходу обговорювалися питання результатів імунотерапії раку сечового міхура, інфекцій нижніх сечостатевих шляхів, лікувань стриктур уретри, клінічні випадки і терапія симптомів нижніх сечових шляхів (СНСШ) на тлі калькульозної обструкції, ролі СНСШ в постменопаузі і багато інших. Робота конференції була дуже плідною, адже зібралися лікарі-практики, які могли поділитися з колегами великим досвідом. Прозвучали доповіді на теми: «Можливості малоінвазивного лікування закритої травми нирки» (Возіанов С. О., Сабадаш М. Є., Шуляк О. В., (м Київ)), «Шляхи поліпшення комплаенса при лікуванні ГАСМ» (Михайлов Д. М. (м. Київ)), «Результати імунотерапії РСМ» (Бондаренко Ю. М. (м. Київ)), «Роль СНСШ в постменопаузі» (Нікітаєв С. В. (м Київ)), «ІНСШ» (Шуляк О. В. (м. Київ)), «Клінічні випадки і терапія СНМП на тлі калькульозної обструкції» (Губарь О. О. (м. Київ)), «Нейротропна дія води» (Попович І. Л. (м. Трускавець)), «Вплив бальнеотерапії на стан кори надниркових залоз» (Грицак Я. Л. (м. Трускавець)), «Сучасний скринінг-контроль онкопатології передміхурової залози» (Нікітєв С. В., Нікітаева Н. В. (м. Київ)) та інші.

Доповіді фахівців викликали хороші відгуки і безліч запитань у аудиторії. Обсяг інформації, її новизна та актуальність, достовірність і повнота – яскраві свідчення того, що конференція виконала свою місію.

Під час конференції в холі діяла виставка від компаній-виробників медпрепаратів. ТМ ФарсіФарм демонструвала гостям конференції стенди препаратів Лопракс, Зоксіцеф, Супранем і Ексіпенем, а також надавала інформацію про інші препарати ТМ ФарсіФарм. Коучинг-менеджер Балута О. І. та продакт-менеджер ТМ ФарсіФарм Долока В. І. охоче відповідали на запитання фахівців і давали докторам пояснення щодо спектрів дії, можливостей і схем застосування препаратів ТМ ФарсіФарм.

VI обласна науково-практична конференція в Могильові-Подільському 9 вересня 2014

Могилів-Подільський… На мальовничому березі річки Дністер розкинулося це місто. Старовинний і неповторний, лежить він, нібито в глибокій чаші, оточеній горами. Поруч із сучасними спорудами, молодими парками і скверами збереглося чимало пам’яток давньої архітектури, яка додає місту особливого колориту.

Не дивно, що саме тут Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова провів у цьому році 6-ту обласну науково-практичну конференцію. Напевно, чарівність цього містечка навіяла заходу трохи поетичну назву – «Дністровські терапевтичні читання».

Конференція проходила 9 вересня 2014 року і була присвячена сучасним досягненням в терапії внутрішніх хвороб. На захід були запрошені дільничні лікарі та лікарі загальної практики сімейної медицини, практикуючі лікарі інших спеціальностей: терапевти, кардіологи, ревматологи, пульмонологи, алергологи, гастроентерологи, ендокринологи, нефрологи, гематологи, інфекціоністи та працівники фельдшерсько-акушерських пунктів південно-західних районів області.

Доповіді фахівців стосувалися різних областей клінічної медицини. У своїх виступах доповідачі розглядали важливі аспекти терапії внутрішніх хвороб, такі як етіологія, патогенез і клінічні прояви хвороб внутрішніх органів, їх діагностика, лікування та профілактика.

З доповіддю на тему «Вторинна профілактика у кардіологічних пацієнтів в роботі сімейного лікаря» виступив завідувач кафедрою внутрішньої медицинимедичного факультету №2 Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, член правління Української асоціації фахівців з серцевої недостатності, співголова Вінницької міської асоціації кардіологів, член Європейського товариства кардіологів, доктор медичних наук, професор Жебель Вадим Миколайович.

ТМ ФарсіФарм також брала участь у заході. Продакт-менеджер ТМ ФарсіФарм Долока В. І. та медичний представник по місту Вінниця та Вінницькій області Ревякіна Є. В. демонстрували гостям конференції стенди препаратів Лопракс, Лораксон, Зоксіцеф і Лоракорт, а також надавали інформацію про інші рецептурні і фітопрепарати ТМ ФарсіФарм. Фахівці також мали можливість з перших вуст отримати додаткову інформацію та задати питання щодо можливостей та способів застосування препаратів ТМ ФарсіФарм в конкретній галузі медицини.

Фахівці відзначили високий рівень конференції, яка дозволила на практиці обговорити клінічну реалізацію сучасних знань з лікування терапевтичної патології. За словами гостей конференції, такі заходи забезпечують безпосереднє активне спілкування та дискусії з провідними фахівцями в різних областях терапії, дозволяючи їм ділитися своїм особистим досвідом з молодими лікарями-початківцями, а також служать джерелом нових ідей і науково-дослідних ініціатив.

Фітоенерджі – подвійний заряд бадьорості

Ознаки астенії або астенічного синдрому (його ще називають хворобливою слабкістю), зараз можуть з’явитися у багатьох. Провокуючими факторами для цього можуть служити гіповітаміноз, адаптація організму до нових сезонних ритмів, стан одужання після інфекційного запалення, невисипанія або хронічні стреси (пов’язані з роботою, проблемами в особистому житті або різкою зміною способу життя), а також зловживання кавою, нікотином, алкоголем або ліками.

Нерідко люди вважають ознаки астенії звичайною втомою і не роблять спроб для її лікування. Але звичайна втома і астенія, хоча і схожі по проявах, але це різні речі. Перша настає завжди після фізичних або психічних навантажень і зникає після відпочинку. При астенії такого не відбувається. Сил не з’являється навіть після тривалого повноцінного відпочинку і курсу відновлювальних процедур. Характерна особливість астенії, не властива звичайній втомі – стійке погіршення пам’яті і зниження емоційного фону. Астенік перестає отримувати радість від чого-небудь. Цьому є пояснення. Якщо при звичайній втомі відбувається виснаження “хімічних” енергетичних запасів, які заповнюються з їжею і відпочинком, то при астенії причина знаходиться в порушенні механізмів нервової регуляції, що знаходяться, перш за все, в головному мозку.

Лікування астенії на сьогодні це значна проблема сучасної медицини і включає в себе застосування різних груп медикаментів, а також психотерапію. При цьому особлива роль серед медикаментів відводиться групі адаптогенів, механізм яких багато в чому реалізується через підвищення збудливості і загального тонусу організму, що в свою чергу створює приємне відчуття бадьорості. Прикладом може бути рослина женьшень, яка відома більше п’яти тисяч років.

Ця рослина овіяна легендами, а її унікальні лікувальні властивості відбилися в назвах, під якими вона відома«корінь життя», «дух землі», «дар богів», «чудо світу», «дар безсмертя», «божественна трава».

Латинська назва женьшеню – Panax ginseng – з’явиляся від грецького слова panacea – всезцілюючий і китайської назви кореня, утвореного із jen(жень) – людина, shen (шень) – корінь (по виду корінь нагадує фігуру людини).

Женьшеню було присвячено безліч легенд і сказань. На Сході існувало повір’я: вночі під час цвітіння женьшень світиться незвичайним білим яскравим вогнем. Якщо в таку ніч викопати корінь, що світиться, то він не тільки зможе вилікувати людину від будь-якої хвороби, але і воскресить померлого. Однак здобути корінь женьшеню, що світиться, дуже важко, оскільки його стережуть дракон і тигр. Лише дуже відважні люди можуть зважитися викопати його.

У старовинних китайських книгах виявлено такий вислів: «Цар лісових звірів тигр, цар морських звірів – дракон, а цар лісових рослин – женьшень». Східні цілителі стверджують, що препарати женьшеня продовжують життя і молодість.

В якості лікарської сировини в медицині використовують коріння. У Китаї женьшень називають “людина-корінь“, вважається, що цінність самого кореня безпосередньо залежить від його схожості з людською фігурою: чим більше подібність, тим цінніше.

У коренях містяться жирні кислоти, вітаміни групи В, вітамін С, ферменти, ефірні масла і пектинові речовини, клітковина, цукри, крохмаль. Багатий корінь женьшеню і на мінеральні речовини. Це мікроелементи цинк, хром, молібден, а також мікроелементи кровотворного комплексу: мідь, кобальт, марганець, залізо.

Але головні фармакологічні властивості женьшеню обумовлені вмістом в ньому особливого роду глікозидів – панаксозидів.

Коріння женьшеню завдяки вмісту в них комплексу фізіологічно активних речовин володіють великим спектром дії.

Женьшень покращує функціонування серцево-судинної системи, нормалізує кровопостачання мозку і кровотік в цілому і активізує кровотворення; збільшує споживання кисню, стимулює тканинне дихання; прискорює загоєння ран; підвищує світлочутливість очей і поліпшує кольоровий зір; збільшує апетит; покращує травлення і сприятливо позначається на стані печінки; сприяє зниженню вмісту цукру в крові.

Женьшень і його препарати застосовують як тонізуючий і стимулюючий засіб при астенії, неврастенії і астенодепрессівних станах різного походження, при тривалій фізичній або психічнійперевтомі, занепаді сил і загальній слабкості, зниженому артеріальному тиску, в період відновлення після перенесених інфекційних та виснажливих захворювань.

Традиційно в лікуванні астенічного синдрому продовжують використовуватися препарати, що покращують мозковий метаболізм (ноотропи). Останнім часом особливо популярними стали біологічні ноотропи – це препарати на основі екстракту листя дерева гінкго білоба. При астенічних станах вони іноді виявляються навіть більш ефективними, ніж синтетичні ноотропи. Плюс до цього препарати гінкго білоба володіють судинним ефектом, тобто допомагають не тільки клітинам мозку, але і кропопостачальним судинам, що дуже важливо.

Гінкго білоба. В Японії назва дерева гінкго 銀杏 вимовляється як “ітьо:”, що імовірно походить від китайського словосполучення (кит. 鴨 脚yājiǎo) «качині лапки», так як листя дерева нагадує їх за формою. Ієрогліфічна назва плоду означає «срібний абрикос», і читається як «гіннан».

У медицині лікувальні якості Гінкго Білоба, неодноразово описані китайськими лікарями, отримали сучасне наукове підтвердження.

Сучасні технології дозволили вивчити хімічний склад і біологічну дію компонентів Гінкго Білоба. Виявилося, що це дерево – лікар. Його склад унікальний! Воно містить більше 40 біологічно активних речовин і деякі з них зустрічаються тільки в цій рослині. Лікувальними властивостями володіють листя рослини.

Унікальність складу Гінкго Білоба не тільки в наявності великої кількості біологічно активних речовин, а й у тому, що діють вони комплексно, різнобічно і гармонійно. Всі компоненти доповнюють один одного.

Останнім часом препарати на основі сполук, виділених з листя гінкго, знайшли досить широке застосування у фармакотерапії деяких судинних захворювань, при атеросклерозі, при астенії, розсіяному склерозі для поліпшення пам’яті і концентрації уваги.

Корисні якості гінкго білоба:

  • Розширює просвіт артерій, вен і капілярів;
  • Зменшує в’язкість крові і запобігає утворенню тромбів – покращує кровотік в головному мозку, серці, кінцівках;
  • Знижує крихкість судин, запобігаючи крововиливам у сітківку і рогівку ока, інсультам та інфарктам;
  • Зменшує проникність судинної стінки, звідси протинабрякова дія;
  • Антиоксидант – зупиняє процеси старіння;
  • Протизапальна, противірусна та імуномодулююча дія;
  • Регулює обмін вуглеводів – підвищує вироблення інсуліну, захищає клітини підшлункової залози;
  • Знижує рівень холестерину;
  • Покращує провідність нервового імпульсу;
  • Підвищує енергетичні можливості організму.

Фітоенерджі

Як видно, при всіх типах астенії незалежно від етіології істотне місце в лікуванні займає медикаментозна терапія. Вона включає засоби, що надають антистресовий і адаптогенний ефекти, що покращують енергетичні процеси, надають антиоксидантну дію. Цим вимогам повністю відповідає унікальний фітозасіб від ТМ ФарсіФарм – Фітоенерджі – комбінований рослинний тонізуючий і психостимулюючий засіб на основі екстрактів женьшеню і гінкго білоба.

Випускається Фітоенерджі у формі капсул №30. Кожна капсула містить сухий порошок кореня женьшеню (Panax Ginseng) 100 мг і сухий екстракт листя гінкго білоба (Ginkgo biloba) 60 мг.

Рекомендації до застосування. Фітоенерджі доцільно застосовувати:

  • при астенічних станах (зниження працездатності, порушення пам’яті і концентрації уваги, здатності до навчання, зниження швидкості мислення);
  • при великих інтелектуальних навантаженнях;
  • при підвищеній стомлюваності;
  • при апатії;
  • при невротичних порушеннях, в період реконвалесценції;
  • при дегенеративних змінах нервової системи;
  • для підвищення опірності організму;
  • при ослабленні статевої функції, як у чоловіків, так і у жінок;
  • при нейросенсорних порушеннях (запаморочення, дзвін у вухах, гіпоакузія).

 

Цінність комплексної дії екстрактів гінкго білоба і женьшеню полягає в тому, що поєднання женьшеню і гінкго білоба є ефективнішим засобом при показаних станах, ніж будь-який компонент окремо.

Спосіб застосування та дози. Якщо немає інших призначень, дорослим слід приймати по 1 капсулі в день, бажано в першій половині дня, запивати водою. Курс прийому – не менше 4 тижнів.

Астенічний синдром – це проблема сьогоднішнього дня, особливо жителів великих міст. Тому не можна залишати дану проблему без уваги і при появі вищевказаних симптомів слід проводити оптимальну фармакотерапію даного синдрому.

Сальвігол – шлях до здоров’я

Нервы шалфей укрепляет и рук унимает дрожанье,
И лихорадку изгнать даже острую он в состояньи.
Ты наш спаситель, шалфей, и помощник, природою данный…

В осінньо-зимовий період наш організм стає найбільш уразливим до вірусних та бактеріальних інфекцій. Крім безлічі синтетичних лікарських засобів для лікування та профілактики простудних захворювань, широко використовуються і лікарські рослини, причому останні стають все більш і більш популярними, так як вони дійсно надають хороший терапевтичний ефект, але і при цьому не дають побічних реакцій. Однією з лікарських рослин, що добре себе зарекомендували, є шавлія лікарська.

Шавлію називають квіткою, що продовжує життя. Батьківщина шавлії лікарської – Італія і південно-східна Європа.

Давньогрецькі і римські медики почали застосовувати лікувальні властивості шавлії в медицині одними з перших, що підтверджується їх численними описами властивостей даної рослини. Існує стародавня галльська приказка: «У кого в саду шавлія, тому лікар не потрібний». Ця рослина згадується практично в усіх класичних травниках середніх віків: “Hortulus” В. Страбона, “Capitullre de villis” Карла Магнуса, працях Хільдегарди Бінгентської.

Шавлію в середні віки використовували як захист від чуми. І дійсно, рослина і, перш за все – їїефірна олія, володіє досить широким спектром дії проти бактеріальної інфекції, навіть проти золотистого стафілокока і стрептокока, має противірусну дію.

Сучасне визнання у світі

Клінічні випробування довели (Німеччина, 1997), що ця рослина має антибактеріальні, противірусні та протигрибкові ефекти, які пов’язані з наявністю в шавлії катехінів і фенольних кислот.

Препарати на основі Salvia officinalis застосовуються всередину для лікування грипу, бронхіту, синуситу.

Був виявлений статистично значущий ефект в полегшенні симптомів у пацієнтів з гострим фарингітом (Хабберт співавт., 2006).

Крім того, препарат на основі шавлії в поєднанні з ехінацеєю був ефективний при лікуванні гострих ангін (Schapowal співавт., 2009).

Інгаляції відварів і аромотерапевтична ефірна олія рекомендуються при запаленні дихальних шляхів.

Фармакологічні властивості шавлії

У суцвіттях і листі шавлії виявлено 0,3-0,5% ефірнї олії, в якії містяться линалол, оцтова кислота, ароматичні смоли, пінен, мурашина кислота, флавоноїди, а також дубильні речовини. Експериментально встановлено, що ефірна олія з насіння є бактерицидним засобом, їївикористовують для інгаляцій.

Шавлія також має сильні антиоксидантні властивості завдяки наявності біофлавоноїдів – природних антиоксидантів. Ці біофлавоноїди захищають рослини від радіації, УФ-опромінення, окислення киснем шляхом зв’язування і знешкодження шкідливих продуктів цих процесів. Тому клітини не пошкоджуються і можуть повноцінно функціонувати. Такі ж властивості ці речовини виявляють по відношенню до клітин організму людини.

Рослині притаманні яскраво виражені загальнозміцнюючі властивості. Сукупність таких властивостей потенціює загальний вплив на основні ланцюги запального процесу, включаючи і можливість придушення життєдіяльності патогенної мікрофлори.

Антимікробні властивості шавлії лікарської зумовлені наявністю в наземній частині рослини дубильних і флавоноїдних сполук.

Цинеол ефірної олії має бактерицидну дію, яка обумовлює фітонцидні властивості рослини.

Антисептичні властивості шавлії лікарської зумовлені антибіотиком сальвіном. Сальвін не тільки затримує розмноження золотистого стафілокока, а й інактивує його α-токсин, пригнічує його гемолітичні і дерматонекротичні властивості. Антимікробна активність рослини найбільш виражена по відношенню до грампозитивних штамів бактерій. Також сприяє відходженню мокротиння при простудних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, які супроводжуються кашлем.

САЛЬВІГОЛ

На даний момент існує велика кількість самих різних варіантів рецептур для приготування лікувальних настоїв і відварів з трави шавлії. Але ці лікарські форми не можуть застосовуватися для внутрішнього вживання, так як не відповідають сучасним вимогам наукової медицини. ТМ ФарсіФарм пропонує унікальний натуральний рослинний засіб на основі цієї цілющої рослини, який випускається у вигляді таблеток – САЛЬВІГОЛ. Кожна таблетка САЛЬВІГОЛУ містить 100 мг сухого екстракту шавлії лікарської (Salvia officinalis).

САЛЬВІГОЛ – натуральний високоякісний засіб на основі рослинної сировини – Шавлії лікарської, – який має широкий спектр дії. Дія САЛЬВІГОЛА зумовлена ​​лікарськими властивостями екстракту шавлії. Випускається у формі таблеток №30.

Рекомендації та спосіб застосування САЛЬВІГОЛА:

  • комплексна терапія та профілактика простудних захворювань – дорослим по 1-2 таблетки 3 рази на день, дітям старше 12 років по 1 таблетці 2 рази на день.

Наш край (Частина 3)

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину…
(В. Симоненко)

У цій частині статті ми закінчуємо серію розповідей наших співробітників про їх рідний край.

Для нашої співробітниці Тимофєєвої Світлани немає міста на світі миліше рідної Одеси. Про своє улюблене місто Світлана зробила чудовий барвистий фільм. (Подивитися його можна, перейшовши за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=umKXFMGZ2eI&feature=youtu.be)

Одеса приваблює багатою, насиченою історією, хоча за віком вона ще зовсім молода. Ім’я Одеси назавжди вписано в історію як ім’я міста славних і багатих традицій, міста-героя, міста перемог.

Одеса – архітектурне диво. Архітектура Одеси – сукупність різних прийомів містобудування. Через те, що Одеса почала свій фактичнийрозвиток тільки наприкінці XVIII сторіччя, дуже багато пам’ятників архітектури були побудовані в XIX – XX століттях.

Один з архітектурних символів Одеси – Потьомкінські сходи (до 1955 Бульварні сходи, раніше Рішельєвські сходи, в XIX столітті Гігантські сходи) – знамениті сходи в Одесі, що з’єднують центр міста з гаванню і Морським вокзалом. Довжина сходів – 142 метри, вонипобудовані перспективно – їх основа значно ширше верхньої частини, завдяки чому при погляді зверху сходів створюється враження однакової ширини по всій їх довжині.

Міська Дума (Стара біржа) – відома будівля в Одесі. Вона побудована архітектором Ф. К. Боффо для Одеської товарної біржі. За своєю архітектурою нагадує Олександрівський палац 1792-1796 рр. в м. Пушкіні. В 1946-1949 рр. будівля була реставрована та реконструйована. Планування змінилася, збільшилася кількість робочих кімнат, найбільш цінний в архітектурному відношенні Рожевий зал відновлений, Білий зал повністю реконструйований. Сьогодні цей будинок є одним з кращих зразків громадських споруд в стилі класицизму в Україні.

Витонченим і хитромудрим замком на вул. Гоголя, буд. 2 одесити зобов’язані польському архітектору Феліксу Гонсіоровському, який в 1852 році побудував його для свого співвітчизника шляхтича Зенона Бржозовского. Залишається лише здогадуватися, як пан Зенон в часи масової забудови менш престижних і живописних місць в Одесі умудрився відхопити собі ділянку з видом на море, до цього відведену під військовий госпіталь. В 80-ті роки XIX-го століття комплекс будівель будинку Бржозовского був проданий новому власнику, а з 1909 по 1917 рік він належав перському шахові, що втік до Одеси від революції в Ірані. Звідси й назва – «Шахський палац».

Воронцовський палац являє собою цілу панську садибу з будовами, що обрамляють головний корпус. Особливо цікавий по композиції ансамбль панського особняка і круглої стіни стаєнь при в’їзді у двір садиби по напрямку до парадного портику. Палац Воронцова, що займає виступ над морем, виразно говорить про стиль олександрівського ампіру в провінційному переломленні.

Але головна визначна пам’ятка, якою може похвалитися Одеса, – це люди, їх захоплюючі історії, гострі фрази, іскрометний гумор. Анекдоти і веселі розповіді буквально витають у повітрі. Приїхавши в Одесу, будь-хто оцінить її шарм і чарівність, про які співав Леонід Утьосов. Як і будь-який одесит, він знайде тут улюблене місце для відпочинку і відкриє для себе цікаві місця.

Наші співробітниці з Луганська Іванова Юлія та Рябко Людмила підтверджують слова Костянтина Симонова, що «саме в Луганську, а не в Греції, є все». Вони розповідають:

– Що відомо жителям України про наше місто? Напевно, що воно булозасноване за указом Катерини Другої в 1795 році і що його двічі перейменовували у Ворошиловград і назад. Про культурні традиції міста мало що відомо, часто в пресі і по телебаченню Луганськ згадується як місто без коренів і витоків, якийсь символ антикультури. Проте це далеко не так!

Селище «Луганський завод» виникло не в голому степу, а на місці селища Кам’яний Брід. Це селище і навколишні землі входили до складу Кальміуської паланки Війська Запорізького. Однак після ліквідації Запорізької Січі і завоювання Кримського Ханства імперська адміністрація перекроювала ці землі за своїм розсудом.

У 1882 році за указом імператора Олександра ІІІ Луганський завод отримав статус повітового міста, назву Луганськ і остаточно увібрав в себе селище Кам’яний Брід.

До кінця ХІХ століття Луганськ нараховував 34 тисячімешканців. Найстаршими культурно-просвітницькими установами в Луганську були Народна аудиторія і Горно-комерційний клуб. У Народній аудиторії була відкрита бібліотека-читальня, організований оркестр, запрошувалися лектори з Харкова та Катеринослава для огляду поточних подій. У Горно-комерційному клубі був прекрасний зал, бібліотека, більярдна, буфет, кімнати відпочинку. З великим успіхом на сцені клубу проходили оперети «Весела вдова», «Жриця вогню» та ін. В місті працювали фотомайстерні, які в той час були «літописцями» міста. Це були майстерні Матусовського, Юхнова, Уманського, Сафронова.

В Слов’яносербському повіті освіта була на високому рівні. У місті працювали шість безкоштовних бібліотек, 8 чоловічих і 6 жіночих училищ, церковноприходські школи для православних і дітей інших віросповідань, казенні жіноча і чоловіча гімназії з повним навчанням і кілька приватних жіночих гімназій.

Сьогоднішній Луганськ – це великий промисловий центр з багатонаціональними культурними традиціями.

В Луганську дуже багато пам’ятників відомим особистостям, чиє життя так чи інакше булопов’язано з цим містом. Один з них – Володимиру Івановичу Далю – письменнику і поету, філософу і мислителю, лінгвісту, етнографу, хірургу, морському офіцерові, академіку, громадському і державному діячеві. У 1798 році родина Далей приїжджає на Луганський ливарний завод. Луганська земля назавжди зайняла особливе місце у серці Володимира Івановича. У 1986 році в Луганську відкрито Літературний музей В. І. Даля.

У Луганську біля будівлі обласної митниці відкрито пам’ятник Павлу Луспекаєву в образі митника Верещагіна. Пам’ятник називається «За Державу!». Павло Борисович Луспекаєв – уродженець Луганська, видатний радянський актор, якого всі ми пам’ятаємо, завдяки його ролі Верещагіна у фільмі «Біле сонце пустелі».

У сквері, так улюбленому всіма молодятами, недалеко від скульптури Богоматері, з’явилася нова визначна пам’ятка. Кам’яна скульптура дідка і бабусі, стилізована під японське нецке. Скульптуру подарував місту луганський художник і скульптор Костянтин Сущенко. Вона символізує сімейну пару, яка прожила довге життя в мирі та злагоді. На скульптурі є напис: «Життя прожити – не поле перейти».

Закінчують свою розповідь про Луганськ Юлія та Людмила словами «Улюблене місто, місто дитинства. Ти всіх дорожче і миліше».

Наші співробітниці з Києва Пантась Світлана та Марчук Інна дуже люблять своє місто і пишаються його давньою історією. Майже всі епохи залишили в історії Києва свої сліди у вигляді пам’яток археології, історії, архітектури, мистецтва. Унікальна історико-культурна спадщина міста представлена2187 пам’ятками, які охороняються державою. З них: 39 – міжнародного значення, 437 – державного та 1711 – місцевого.

Києво-Печерська Лавра – найдавніший пам’ятник християнства та Київської Русі. Заснований в XI столітті священиком села Берестов Іларіоном, що викопав першу печеру на місці, де пізніше виріс цілий лабіринт, в якому розташувалися келії ченців і підземні церкви. В радянський час Лавру перетворили в музейний заповідник. Зараз релігійне життя відновлене ​​- працюють храми і церкви, є діючий чоловічий монастир.

Андріївська церква – це єдиний відомий пам’ятник історії, архітектури та живопису XVIII століття на території України, створений в стилі імперського бароко за проектом видатного італійського архітектора Ф. Б. Растреллі. Серед усіх сакральних пам’яток, побудованих за проектом цього видатного архітектора, в яких інтер’єри збереглися лише частково, Андріївська церква дійшла до наших днів у найбільш оригінальному вигляді.

Золоті ворота – одна з небагатьох пам’яток оборонного зодчества Київської Русі періоду правління князя Ярослава Мудрого. Свою назву київські Золоті Ворота отримали від Золотих воріт Константинополя, що виконували аналогічні функції. Ймовірно, це було своєрідне суперництво з великою Візантійською імперією.

Коли задають питання, скільки Києву років і хто заснував місто Київ, відразу згадується легенда, записана Нестором Літописцем у «Повісті минулих літ». Згідно з легендою, три брати: Кий, Щек, Хорив та їх сестра Либідь були зачаровані красою Дніпровських гір і вирішили тут поселитися. Старший брат Кий влаштувався на горі, яка стала називатися Боричевою (сьогодні її називають Старокиївською). Хорив поселився на горі, яка стала називатися Хоривиця. А Щек – на горі, яка отримала назву Щекавиця. Згодом побудували місто і назвали його в честь старшого брата – Київ.

За два кроки від Андріївської церкви та Софіївського собору стоїть Михайлівський собор, піднятий з руїн уже в нашому столітті. А побудований він був ще в 11 столітті, і прикрашали його куполи такі багаті і сяючі, що повне ім’я йому дали – Михайлівський Золотоверхий собор.

Володимирська гірка – парк в Києві площею 10,6 га, закладений в середині XIX століття. Парк знаходиться на верхній і середній терасах Михайлівської гори. Освоєння і планування схилів почалися в 1830-х роках. У 1853 році на західній частині гори був споруджений пам’ятник Володимиру Великому, завдяки якому гірку почали називати Володимирською. Таку жназву отримав і розбитий на ній парк.

Микола Гоголь дуже красиво і поетично описав почуття, які викликає місто Київ в душі кожного, хто хоч раз побував тут: «Прекрасний древній заповітний Київ, увінчаний родючими садами, оточений моїм ніжним, красивим, прекрасним небом, що заворожує ночами, де гора обсипана кущами, зі своїми ніби гармонійними обривами і мій чистий і швидкий Дніпро, який підіймає її».

Наш співробітник з Херсона Лисенко Олександр може багато розповісти про своє рідне місто. Місто Херсон було засновано в червні 1778 р. в гирлі Дніпра. Г. А. Потьомкін заснував кілька міст, але Херсон посів особливе місце в його житті. 6 вересня 1775 віце-президент Військової колегії і генерал-губернатор Новоросійського краю Г. А. Потьомкін представив рапорт Катерині II про побудову фортеці на кордоні з Туреччиною і Кримським ханством під назвою Херсон.

Було вирішено побудувати місто з суднобудівною верф’ю, торговою пристанню і фортецею, створити чорноморський флот і таким чином забезпечити безпеку південних кордонів. Головним будівельником був призначений генерал-цейхмейстер І. А. Ганнібал.

За час свого існування Херсон і Херсонська область не раз ставали предметом пильної уваги об’єктива кінокамери. Вперше в жанрі художнього кіно Херсон «засвітився» в 1958 році, коли на екрани кінотеатрів вийшов фільм «Олеко Дундич». В основному зйомки проходили в старій частині Херсона. У масштабі Радянського Союзу прокат фільму «Олеко Дундич» мав величезний касовий збір.

Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Н. Куліша – один з найбільших драматичних театрів на півдні України, який є батьківщиною міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії».

Нині на фронтоні колишнього головного корпусу лікарні, як і в той незабутній Тетянин день 1914-го року, біліє мармурова дошка, чорні свинцеві літери на якій зберігають майже віковий напис: “Міська лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних, споруджена на кошти їхніх спадкоємців”. За попередні 95 років ця лікарня отримувала різні імена: “Робоча лікарня”, “Робітничо-селянська лікарня”, “Лікарня Комсомольського району”… Але всі ці роки херсонці називали її шанобливо-лагідно, твердо і гордо: “Тропінка“! В цьому слові злилися подяка і схиляння перед християнами – братами Іваном та Михайлом Опанасовичами Тропінимиякі спорудили лікарню і подарували її місту. До “Тропінки” веде безліч стежок, раніше протоптаних бідними жителями Херсона до рятівної лікарні на тодішній міській околиці, загубленій серед будинків…

Серед регіонів України Херсонська область унікальна тим, що вона омивається відразу двома морями – Чорним і Азовським. Її морське узбережжя тягнеться більш ніж на 200 кілометрів. У курортній зоні херсонського Причорномор’я та Приазов’я знаходиться більше 300 оздоровчих установ – санаторіїв, пансіонатів, туристичних баз, дитячих таборів.

Цариця організму

Текут по телу жизненные соки,
И в печени сокрыты их истоки.
Щади премного печень. От нее
Всех органов зависит бытие.
Запомни, в ней основа всех основ:
Здоров дух печени, и организм здоров.
(Абу́ Алі Хусе́йн ібн Абдалла́х ібн Си́на)

Є в людському тілі орган, значення якого важко переоцінити. Ще древні китайці називали його матір’ю і другом серця. А античні греки вважали, що від нього виходять всі великі та шляхетні думки, і відводили йому центральне місце у фізичному і духовному світі людини. Перша думка, яка приходить після всіх цих дифірамбів загадковому органу, що це або мозок, або, в крайньому випадку, серце.

Але, виявляється, таке високе місце в системі органів древні люди відводили… печінці. У багатьох мовах світу слово «печінка» вимовляється приблизно аналогічно слову «життя». І, загалом-то, не дарма.

Печінка – це дійсно унікальний орган в нашому організмі, про який можна розповісти багато цікавого. Це найбільший непарний орган, вага її становить близько 1,5 кілограмів, вона виконує 500 життєво важливих функцій. Обсяг крові, що проходить через печінку за годину, становить близько 1,5 літрів, а за добу 2000 літрів.

У печінці відбуваються тисячі, а можливо, і мільйони хімічних реакцій. Не випадково її називають фільтром і «хімлабораторією», так як вона і очищає наш організм від шлаків і токсинів, а також виробляє необхідні для нашої життєдіяльності речовини. Найбільш активно печінка виводить шкідливі речовини з 18 до 20 годин. Якби не було печінки, ми б отримували найсильніші отруєння навіть від води і молока. Вона також запасає вітаміни А, D, В12, тому її сміливо можна назвати ще й сховищем вітамінів.

Також цей орган регулює температурний баланс в організмі людини в межах 37° С. При зниженні температури зовнішнього середовища за рахунок окислення поживних речовин в печінці, як і в м’язах, виробляється значна частина тепла. Тобто печінка нарівні з м’язами є своєрідною внутрішньої грубкою, що зігріває організм при великій витраті тепла. Більш того, печінка споживає в 10 разів більше кисню, ніж рівний їй по масі м’яз, і при цьому також більше виділяє тепла. Тобто це – найгарячіший орган нашого тіла. Та й саме слово «печінка» походить від слова «піч».

Печінка здатна до самовідновлення. Якщо від печінки збереглося всього 25% нормальної тканини, то через певний, хоча досить довгий, час вона відновиться до початкового розміру.

Цікавий той факт, що якщо ми відкрито висловлюємо негативні емоції, то печінка страждає. Якщо ж ми їх носимо в собі, то клітини цього органу страждають ще більше. Звідси висновок – потрібно прагнути виробляти в собі самовладання, контролювати свої емоції, не тримати ні на кого зла, вчитися прощати.

Багато хто не замислюється над тим, що проблеми зі шкірою, часті застуди, хворі суглоби, хронічна втома, загострення алергії сигналізують про те, що з нашою печінкою не все гаразд. Необхідно періодично підтримувати, захищати печінку. Групу ліків, які виконують функцію «захисника печінки» називають «гепатопротектори» (гепато-печінка, протектор-захисник, тобто «захисник печінки»).

Серед рослинних гепатопротекторних засобів одним з кращих є ТІШОК від ТМ ФарсіФарм. Механізм його дії обумовлений властивостями комплексу біологічно активних речовин артишоку польового, що входить до складу засобу. Завдяки цим властивостям ТІШОК має жовчогінну, сечогінну, гепатопротекторну та гіполіпідемічну дії; сприяє виділенню з організму азотовмісних речовин (сечовини, креатиніну), токсинів; знижує вміст загального холестерину в крові, а також сприяє нормалізації ліпідного, білкового, азотистого та вуглеводного обмінів.

ТІШОК рекомендований до застосування при таких порушеннях функціонування гепато-біліарної системи, як:

  • дискінезія жовчовивідних шляхівзагіпотонічно-гіпокінетичним типом;
  • хронічний холецистит;
  • хронічний гепатит;
  • хронічні інтоксикації (гепатотоксичними речовинами, нітросполуками, алкалоїдами, солями важких металів);
  • хронічна ниркова недостатність;
  • хронічний нефрит.
×