Ерозія шийки матки. Сучасні методи лікування

            Ерозія шийки матки – одне з найпоширеніших гінекологічних захворювань. Вона зустрічається практично у кожної другої жінки, у тому числі у 15-20% молодих жінок, що не народжували. У зв’язку з широкою поширеністю цього захворювання, часто жінки не сприймають проблему всерйоз і не застосовують ніякого лікування. Але ми хочемо застерегти: ерозія шийки матки – це не застуда, і сама по собі вона не пройде. Ну, хіба тільки якщо вона не викликана фізіологічними змінами в молодому організмі, що трапляється вкрай рідко. У цьому випадку вона дійсно зазвичай проходить сама по собі приблизно через 10-14 днів. Крім цього, ерозія може пройти сама по собі ще в одному випадку – після пологів, тому що, як відомо, в цей період відбувається оновлення тканин матки і шийки матки. Але сподіватися на таку вдачу не варто – вона посміхається далеко не всім, хто народив.

            Ерозія шийки матки, а якщо висловлюватися більш професійно, ектопія – це порушення цілісності, дефект слизової оболонки вагінальної частини шийки матки. Як правило, захворювання протікає безсимптомно, але можливі і такі прояви ерозії, як незначні кров’янисті виділення, болі під час або після статевих контактів, у рідких випадках рясні кров’янисті виділення. Це захворювання вимагає ретельного обстеження і негайного початку лікування. Найбільша небезпека невилікуваної ерозії полягає в тому, що ерозія, як і будь-які інші пошкодження шийки, – це фон для майбутніх можливих злоякісних перетворень в тканинах. І чим більш запущений процес, тим вище ризик ускладнень.

            Сучасні методи лікування ерозії шийки матки

Якщо раніше лікарі, діагностувавши ерозію, безапеляційно заявляли: “Треба припікати!”, то сьогодні погляди на лікування докорінно змінилися. Тепер мова про припікання може йти тільки у випадку, якщо жінка вже народжувала, бо після припікання залишаються рубці на шийці матки, а для молодої жінки це неприпустимо.

Так як причини захворювання можуть бути дуже різними, насамперед потрібно з’ясувати, що саме спричинило пошкодження тканин. Провокувати ерозію можуть збій в роботі імунної системи, порушення балансу мікрофлори статевих органів, статеві інфекції, травми шийки матки при оперативних втручаннях і т. д. Після з’ясування причини лікар призначає комплексне лікування, яке направлене як на відновлення слизової шийки, так і на боротьбу з першопричинним фактором.

Найчастіше ерозія шийки матки протікає на тлі статевих інфекцій, тому першим ділом пацієнтці призначають антибактеріальні, протигрибкові, противірусні препарати, після чого здають контрольні аналізи. Визначивши, що інфекція переможена, приступають безпосередньо до лікування уражених ділянок слизової шийки.

Хірургічні методи лікування

До сучасних хірургічних методів лікування ерозії шийки матки відносять діатермокоагуляцію, лікування лазером, кріотерапію і радіохвильовий метод.

Діатермокоагуляція. Цим складним терміном називають один із способів лікування ерозії шийки – припікання струмом. Після цієї процедури на місці ерозії з’являється опік, а потім рубець. Треба сказати, цей метод вже давно став пережитком минулого, тому як припікання струмом використовувалося для лікування пошкоджених тканин ще в 19 столітті. Процедура ця неймовірно болюча і досить небезпечна і, хоча апарат діатермокоагуляції є практично в кожній гінекологічній клініці, жоден сучасний лікар не призначить її пацієнтці, якщо можливі інші способи лікування. Після діатермокоагуляції можливі такі негативні наслідки, як загострення запалень, безпліддя, проблеми з нормальним виношуванням дітей, гематоми, кровотечі та інші.

Кріотерапія – це метод лікування ерозії шийки матки, при якому на пошкоджену поверхню впливають рідким азотом. Під час процедури азот направляється строго на уражені тканини, а здорові залишаються недоторканими. Кріотерапія (або кріодеструкція) – це безболісна процедура, вона не залишає ніяких ранок і рубців, підходить для всіх жінок, але не підходить для лікування глибоких ушкоджень слизової.

Лазеротерапія. Припікання лазером, або лазерна коагуляція, – це один з найсучасніших і найменш небезпечних хірургічних методів лікування. Така процедура дозволяє лікувати як поверхневі, так і глибокі пошкодження шийки матки, тому як глибина впливу лазерного пучка регулюється. І хоча деякі лікарі все ж не рекомендують застосовувати цей метод жінкам,що не народжували, лікування лазером безболісне і не залишає ніяких слідів на слизовій. Великий мінус процедури – її висока вартість, а також погана доступність для населення (особливо в маленьких містах), оскільки обладнання лазерної хірургії коштує дорого, і далеко не кожна клініка може собі його дозволити.

Радіохвильова хірургія – остання наукова розробка. Це спосіб, який не вимагає безпосереднього контакту з тканиною. Він полягає в обробці радіохвилями високої частоти ерозії шийки матки, внаслідок чого відбувається руйнування і «випаровування» клітин уражених тканин. З переваг методу – його швидкість і безболісність, відсутність рубця, а також можливість застосування у жінок, що в майбутньому планують народжувати. З мінусів – погана доступність.

Медикаментозні методи лікування

Один з таких методів – хімічна коагуляція. Це спеціальна обробка лікарськими препаратами шийки матки, спрямована на знищення патологічного циліндричного епітелію. При такій обробці плоский епітелій абсолютно не страждає, і уражена ділянка швидко закривається, не залишаючи рубців. Хімічна коагуляція підходить всім жінкам, але тільки у випадку, якщо уражена ділянка має невеликі розміри. Процедура болюча, і для досягнення повного ефекту її треба повторити не менше 5 разів, але навіть у цьому випадку ризик рецидивів залишається досить високим.

В якості ранозагоювальної терапії сьогодні багато лікарів віддають перевагу м’якому впливу, а не деструктивним методам. Якщо вогнище ураження невелике і знаходиться в незапущеному стані, то сучасні лікарські препарати прекрасно можуть вилікувати захворювання в домашніх умовах. Один з таких препаратів – крем КАЛЕНДІТ від ТМ ФарсіФарм. КАЛЕНДІТ – це абсолютно натуральний засіб на основі рослинної сировини, до складу якого входять календула лікарська і ехінацея вузьколиста.

Календула була відома своїми цілющими властивостями ще стародавнім цілителям. Приблизно з дванадцятого століття її почали застосовувати в гінекології, так як виявили, що ця рослина допомагає справитися з багатьма поширеними жіночими проблемами, в тому числі з ерозією шийки матки. Календула діє як антисептичний, протизапальний, загоювальний і антибактеріальний засіб: усуває запальні процеси жіночих статевих органів, бореться з мікробами, грибками і відновлює нормальну мікрофлору піхви.

Ехінацея також давно знайшла своє застосування в гінекології. Препарати з ехінацеї прискорюють процес загоєння ран, знімають больові відчуття, перешкоджають розмноженню інфекцій, вірусів і грибків.

Перевагою крему КАЛЕНДІТ є те, що м’яка основа поступово розтікається по всій слизовій, рівномірно розподіляючи діючу речовину, крім цього, сприяючи вимиванню патологічних виділень. А біологічно активні речовини календули лікарської і ехінацеї вузьколистої у складі крему КАЛЕНДІТ сприяють м’якому та ефективному загоєнню ерозії шийки матки.

Аутоімунні хвороби. Гени та інші фактори

Минуло понад сто років з тих пір, як видатний учений Ілля Мечников відкрив макрофаги – клітини могутньої і вельми багатоманітної системи нашого організму – імунітету. Він описав їх як клітини, що пожирають «сміття» в організмі людини. Відкриття вченого пролило світло на багато питань про захисні механізми живих організмів і дало поштовх для нових досліджень. Сьогодні добре вивчені й інші клітини імунної системи – Т-лімфоцити, В-клітини і т.д.

Аутоімунні захворювання – одні з найзагадковіших і… прикрих захворювань. Здавалося б, імунна система – наша найсильніша і найнадійніша опора. І раптом вона ні з того ні з сього дає збій і починає знищувати власний організм. Причини таких збоїв вивчені не до кінця, але дослідники, як і в більшості випадків з іншими захворюваннями, сходяться на думці, що причини їх криються в збоях генетичних.

Роблячи такі висновки, вчені не голослівні, а спираються на новітні дослідження. Останнім часом великої популярності серед учених-генетиків набув метод пошуку змін в ДНК під назвою GWAS (Genome Wide Association Studies) або Повногеномний пошук асоціацій. Він передбачає масштабну перевірку ДНК, в ході якої скурпулезно порівнюється кожен відрізок генома, що вивчається, з геномом абсолютно здорової людини. Ця техніка настільки точна, що з її допомогою можна виявити навіть мінімальну відміну в один нуклеотид. Метод GWAS дав можливість виявити більше генів, чия варіативність може призвести до атаки імунної системи на свій організм. Крім генетичної схильності, дослідники також відводять велику роль епігенетиці, тобто змінам експресії генів. Виявилося, велике значення має те, «працює» даний ген в цей момент чи ні. Ніколи не можна точно сказати, захворіє людина чи ні, адже епігенетична регуляція змінюється протягом усього життя в залежності від екології, способу життя і безлічі інших чинників.

 

Аутоімунні захворювання & Генетичні зміни

Найважливішу роль в імунній системі грає головний комплекс гістосумісності (МНС, від англійського major histocompatibility complex), який знаходиться на поверхні клітини. МНС класу I присутній практично у всіх ядровмісних клітинах і має у своєму складі частини внутрішньоклітинних білків, а МНС класу II експресовані тільки на деяких професійних антігенпредставляючих клітинах: на макрофагах/моноцитах, дендритних клітинах, В-лімфоцитах. МНС класу II мають у своєму складі «чужі» пептиди – частини антигену від патогена, які демонструються клітинам імунної системи, щоб ті знали, з ким боротися.

Так от, дослідження показують, що генетичні зміни МНС класу I викликають такі аутоімунні захворювання суглобів, як наприклад, псоріатичний артританкілозуючий спондиліт. Зміни ж в МНС класу II є причиною ревматоїдного артритуювенільного ідіопатичного артриту.

 

Аутоімунні захворювання & Нелюдські гени

Є ще один вид генів, які підвищують ризик розвитку аутоімунних захворювань, – це гени нелюдські. Не секрет, що у більшості європейців 1-4% генома – від неандертальців. В організмі наших предків ці гени відігравали важливу роль, однак у сучасних людей спосіб життя сильно змінився за тисячі років. Потрапивши в організм людини, гени неандертальців можуть чинити на нього дуже несприятливу дію, наприклад, провокувати занадто бурхливу реакцію імунної системи на ті загрози, які більше не актуальні (паразитичні хробаки і т. п.). Дослідження показують, що гени неандертальців призводять до таких хвороб, як діабетсистемний червоний вовчакбіліарний цироз печінки і хвороба Крона.

Аутоімунні захворювання & Кишкова мікрофлора

Все нові і нові дослідження доводять, що аутоімунні захворювання тісно пов’язані зі змінами кишкової мікрофлори. Дослідники виявили, що деякі види бактерій в кишечнику призводять до втрати толерантності вторинної імунної системи до білків в ядрі клітин. Атака певних білків власною імунною системою організму призводить до пошкодження тканин і розвитку аутоімунних захворювань. Так, збільшення кількості сегментованих нитчастих бактерій викликає зміни в лімфоїдній тканині кишечника. А ось експансія Prevotella copri корелює з ревматоїдним артритом. Схожі дані отримують і в моделях на тваринах: генетичні чинники впливають на кишкову флору, а та, в свою чергу, змінює ризики розвитку аутоімунних захворювань.

Аутоімунні захворювання & Зайва вага

Епігенетична регуляція вкрай чутлива до зовнішніх впливів. Такі її порушення, як метилювання ДНК, модифікація гістонів – білків, що підтримують компактну упаковку ДНК, і т. п., тісно пов’язані з розвитком аутоімунних захворювань. Новітнє дослідження, проведене в 2014 році в різних країнах, показує зв’язок між ожирінням і хворобами, пов’язаними з імунітетом. Результати вражають: адипокіни (гормони жирової тканини) беруть участь у патогенезі таких захворювань, як ревматоїдний артритрозсіяний склерозцукровий діабет першого типупсоріаззапальне захворювання кишечникапсоріатичний артрит і тиреоїдит Хашимото.

Аутоімунні захворювання & Стать

Давно було відомо, що аутоімунні захворювання частіше обирають своїми жертвами жінок, але тепер учені на рівні регуляції включення і виключення генів змогли довести, що стать – дійсно важливий фактор для розвитку хвороби. Дослідники вивчили експресію п’ятиста генів в Т-клітинах крові здорових волонтерів, і виявилося, що деякі з них (7%) у одних людей «включені», а у інших «вимкнені». Причому комбінація «включення-виключення» генів зберігається унікальною на тривалий час і може служити своєрідним аналогом відбитка пальця. Але навіть при всих цих розбіжностях найголовнішим фактором, що впливає на режим роботи генів, все-таки була стать.

Аутоімунні захворювання & Сіль

Ряд експериментів, проведений декількома вченими незалежно один від одного, показав, що захоплення сіллю може спровокувати розвиток аутоімунних захворювань. Справа в тому, що у людей, які захоплюються їжею з підвищеним вмістом солі, високий рівень Т-хелперів третього типу (Th17). Ці Т-лімфоцити синтезують білок інтерлейкін-17, що бере участь в процесі запалення. Такі клітини хоч і допомагають організму боротися з хвороботворними бактеріями, але підвищений їх вміст в організмі провокуєрозвиток розсіяного склерозупсоріазу та запальних захворювань кишечника. Результати досліджень на моделі розсіяного склерозу на мишах показали, що дієта з високим вмістом солі підвищила швидкість прогресування захворювання.

Аутоімунні захворювання VS. Кава

Вчені з Корнельського університету зробили несподіване відкриття, використовуючи тваринну модель для вивчення розсіяного склерозу. У мишей аналог розсіяного склерозу – аутоімунний енцефаломієліт. Так от, виявилося, що миші, що одержували дозу кофеїну, еквівалентну шести-восьми чашкам кави на день для людини, були повністю захищені від розвитку аутоімунного енцефаломієліту! Це пояснюється тим, що кофеїн – відомий блокатор рецептора аденозину, пов’язаного з інфільтрацією центральної нервової системи імунними клітинами.

Історія розвитку анестезії: від палиці до ефіру

Історія медицини нерозривно пов’язана з пошуком методів і засобів, що допомагають якщо не повністю перемогти біль, то хоча б частково її полегшити. Розвиток анестезії, як вважають вчені, почався ще на зорі існування людства. Тодішні методи знеболювання навряд чи можна назвати гуманними: стародавні “анестезіологи” діяли просто і грубо. Найчастіше пацієнт отримував загальний наркоз у вигляді удару палицею по голові (так званий “рауш-наркоз”), після чого втрачав свідомість, і лікар міг спокійно приступати до операції. Як ви розумієте, наслідки у такого наркозу часто бували сумними, але незважаючи на це, такі дикі методи подекуди практикувалися аж до XVIII століття!

Стародавні методи знеболювання

Поряд з “загальним наркозом” з давніх часів велися пошуки засобів для притуплення больових відчуттів. Як правило, такі засоби, крім знеболюючого, володіли ще й дурманним ефектом. У Стародавньому Єгипті вони застосовувалися вже в 3-5 тисячоліттях до н. е. Наприклад, в одному з найдавніших медичних рукописів Єгипту як знеболюючий засіб рекомендується давати пацієнтам ліки на основі опіуму. У Стародавньому Римі, Греції, Китаї та Індії використовувалися настоянки мандрагори і беладони. Грецький філософ і лікар Діоскорид пише, що в Олександрії виконувалися великі хірургічні операції під «мандрагорові сном». До речі, термін “анестезія” вперше запропонував саме Діоскорид, а означав він стан, в якому перебуває людина під дією мандрагори.

У II столітті н. е. знаменитий китайський лікар Хуа То винайшов відвар (суміш вина і розтертої в порошок коноплі), названий їм ма фу тан, який під час операцій давав пацієнтам в якості анестезії. Індіанці в ще не відкритій Колумбом Америці, а також інки у високогірних Альпах використовували для анестезії листя коки. Знахарі племені інків жували листя коки, а потім капали насиченою соком слиною на рану пацієнта, щоб полегшити її біль. З початком виробництва міцного алкоголю став популярним ще один засіб знеболювання. У країнах, розташованих ближче до півночі, основним засобом загальної аналгезії був етиловий спирт.

Анестезія в Середньовіччі

У середні віки лікарі недалеко просунулися в знеболюючих технологіях. Серед фізичних методів, які застосовувалися для притуплення свідомості, популярність придбало здавлювання шиї, тобто фактичне стиснення артерій, що постачають кров до мозку. Звідси і пішла назва «сонні артерії». Крім того, лікарі активно використовували метод Авіценни, який він описав у Х-ХІ століттях, – охолодження. Перед операцією до місця розрізу прикладали лід або сніг до оніміння тканин. До цих пір в народі бутує термін «заморозка», хоча зараз під цим аж ніяк не мається на увазі охолодження тканин як таке. Ще один жорстокий метод, застосовуваний у ті часи, – кровопускання. При великих крововтратах у пацієнтів, зрозуміло, наступала напівнепритомність, і лікар міг приступати до операції.

Таке було знеболювання. Не дивно, що більшість оперованих вмирали не стільки від самої хірургічної травми, скільки від болю і мук.

Хто зробив перший наркоз?

У 1839 році відомий французький хірург Вельпо публічно заявив, що «усунення болю при операціях – химера, про яку недозволено навіть думати; ріжучий інструмент і біль – два поняття, невіддільні один від одного в розумі хворого».

Парадокс в тому, що через три роки – 30 березня 1842 – американський лікар Кроуфорд Лонг під час операції з видалення пухлини застосував те, що ми звикли називати, власне, анестезією. Вона була здійснена за допомогою губки, змоченої в ефірі, яку Лонг притис до носа пацієнта перед операцією.

Про дивовижні властивості ефіру Кроуфорд дізнався ще в часи свого навчання в медичній школі. Серед молодих людей в той час були дуже популярні «ефірні вечірки». Під час таких посиденьок студенти дихали ефіром для досягнення веселощів і ейфорії. Згодом зрозумівши, що це може спрацювати під час операцій, вже досвідчений лікар Кроуфорд Лонг одного разу перед операцією замість звичної склянки віскі дав хворому подихати ефіром.

Треба сказати, Кроуфорд Лонг виявився абсолютно байдужим і до слави, і до грошей, він нікому не розповів про свій винахід, хоча й регулярно застосовував його на практиці. Це зараз історична справедливість узяла гору, але дуже довгий час першовідкривачем анестезії вважалася інша людина.

У 1844 році один зубний лікар на ім’я Хорас Уеллс відвідав виставу популярного в ті часи бродячого цирку. Під час виступу фокусник запропонував добровольцю піднятися на сцену і продемонструвати всім присутнім дію «звеселяючого» газу, в якості якого він застосував закис азоту. У нещасного настав такий напад сміху, що він не втримався на ногах, упав і сильно пошкодив собі ногу, але зовсім не відчув болю! Зметикувавши, що це може бути дуже корисним, Хорас Уеллс викупив у фокусника формулу газу, і вже наступного дня безболісно вирвав сам собі зуб під його дією. Після зробленого він був на сто відсотків упевнений в дії анестезії і вирішив продемонструвати її студентам. Однак йому не пощастило: попався дуже боягузливий пацієнт, який, хоч і не відчув болю, але почав несамовито кричати від переляку. Присутні в залі студенти-медики з криками «Шарлатан, шарлатан!» покинули зал. Втративши віру в себе, Уеллс кинув стоматологію і зайнявся вуличною торгівлею. Згодом він все ж повернувся в медицину і продовжив експерименти, але, на жаль, пристрастився до хлороформу і одного разу під його дією навіть потрапив до в’язниці. Це сильно підкосило Уеллса, і він вирішив звести рахунки з життям. До речі, саме хлороформ він використовував для анестезії перед тим, як покінчити з собою. Тим самим Хорас Уеллс знову ж випередив час, так як хлороформ для анестезії стали використовувати пізніше.

А от колишній учень Хораса Уеллса – Вільям Мортон – виявився більш удачливим. Він продовжив експерименти Уеллса і 16 жовтня 1846 року в тій же самій лікарні, де колись був осміяний його вчитель, провів операцію з видалення пухлини, використавши звичайний медичний ефір. Після операції американський хірург Бігелоу, не стримавши свого захоплення, вигукнув: «Джентльмени, сьогодні я бачив дещо таке, що обійде весь світ». Вільям Мортон був досить пихатою людиною і дуже хотів слави і грошей, тому не розкривав секрету використаного препарату. Він запатентував його під вигаданою назвою «газ летеон» (від слова «Літа», річка забуття). Правда про те, що головний компонент «летеона» – це ефір, розкрилася дуже швидко, і ефір стали застосовувати під час операцій у всьому світі. Мортон намагався відстоювати свої права в суді, але грошей так і не отримав. Зате йому дісталася слава. Саме Вільяма Мортона найчастіше називають творцем анестезії.

V0018140 The first use of ether in dental surgery, 1846. Oil painting
Credit: Wellcome Library, London. Wellcome Images
images@wellcome.ac.uk
http://images.wellcome.ac.uk
The first use of ether in dental surgery, 1846. Oil painting by Ernest Board.
By: Ernest BoardPublished: –
Copyrighted work available under Creative Commons by-nc 2.0 UK, see http://images.wellcome.ac.uk/indexplus/page/Prices.html

Сором’язливість і як з нею боротися. Несподівані властивості пробіотиків

Не турбуйтесь про те, що подумають про вас інші:

вони занадто стурбовані тим, що ви думаєте про них

 

Сором’язливість здається зовсім чарівною рисою характеру. Але так вважають тільки рішучі і впевнені в собі люди, яким вона абсолютно не заважає жити. Адже це природно: нервувати перед важливою співбесідою при вступі на привабливу роботу або відчувати напругу, пропонуючи коханій жінці руку і серце. Але є й такі, хто дійсно страждають від надмірної боязкості і сором’язливості. Необхідність спілкуватися з незнайомцями заводить їх у глухий кут, а думка про те, щоб виступити з промовою перед великою аудиторією, і зовсім жахає.

Якщо звернутися до психології, то сором’язливість – це форма соціальної тривожності, для якої характерні загострена самосвідомість і турбота про те, що подумають оточуючі. Прояви у соціальної тривожності різні: одні починають заїкатися, інші червоніють, у третіх в животі бурчить, а четверті ні з того, ні з сього починають пересувати предмети. Намагаючись уникнути неприємних відчуттів, сором’язливі люди обмежують коло свого спілкування лише дуже близькими людьми і замість веселих посиденьок з друзями віддають перевагу вечорам вдома біля комп’ютера. Боязнь оточуючих позбавляє їх радості спілкування, знижує самооцінку, заважає реалізації здібностей, перешкоджає встановленню близьких відносин, а іноді навіть призводить до самотності і депресії.

Якщо ви страждаєте від зайвої сором’язливості, наступні поради допоможуть вам з нею впоратися і стати більш впевненим у собі.

Відстежуйте негативні думки. Як тільки до вас у голову приходить негативна думка, тут же постарайтеся знайти їй більш позитивну альтернативу. Наприклад, «я буду виглядати нерозумно» або «я жахливо виглядаю» тут же трансформуйте в «я досить багато знаю і виглядаю прекрасно!»

Не йдіть на поводу у інших. Мабуть, один з найважливіших пунктів. Робіть тільки те, що самі вважаєте за потрібне, і намагайтеся жити в своє задоволення. Якщо комусь це не до вподоби – це тільки його проблеми, а справжні друзі завжди підтримають вас.

Більше гумору! Не судіть себе строго. Вносьте в ставлення до самого себе легку відстороненість і м’який гумор. Якщо ви сказали щось не так, не треба себе сварити – посміхніться і дозвольте собі бути собою. Кепкуйте над своєюсором’язливістю і невпевненістю.

Зустрічають по одежі. Одягайтеся красиво і зі смаком. Слідкуйте за тим, щоб одяг був завжди чистим і акуратним, і обов’язково додайте до нього хоча б одну яскраву деталь: краватку, шарф, хустку, квітку або інші аксесуари.

Не зациклюйтеся на невдачах. Згадайте і усвідомте, що не помиляються тільки ті люди, які нічого не роблять – це істина. Запам’ятовуйте не свої помилки і невдачі, а свої перемоги і успіхи, хоча і помилки нам даються для того, щоб витягувати з них позитивний досвід.

Перестаньте себе накручувати і представляти все найжахливіше. Всіляко зменшуючи свої достоїнства, ви самі зрештою повірите в свою неповноцінність і почнете вести себе відповідним чином. Іншим людям буде досить просто подивитися вам в очі, щоб все зрозуміти: перед ними вкрай невпевнена в собі людина.

Клин клином! Беріть участь у громадських заходах так часто, як це можливо. Страх оточує те, чого ми уникаємо, так що свідомо занурюючись в ситуації, в яких ви могли б бентежитися, ви почнете вибивати сором’язливість зі свого життя.

Не бійтеся відмови. Якщо абсолютно незнайома людина або навіть знайома відмовила вам у чомусь, то задумайтеся, невже це дійсно так страшно і ви щось загубили?

Несподівані властивості пробіотиків

Дуже цікаве відкриття нещодавно зробили вчені. Виявляється, існують продукти, вживання яких допомагає позбутися від сором’язливості. Під час дослідження на питання спеціальних анкет відповідали 710 чоловік. Крім психологічних питань, завданням яких було визначити характер і особистісні якості учасників дослідження, анкета включала і питання щодо їх раціону харчування. Зокрема, учасників попросили розповісти про кількість ферментованих продуктів, які вони зазвичай вживають.

Ферментовані продукти – це джерело пробіотиків, тобто корисних бактерій. У список ферментованих продуктів, запропонованих учасникам, входили йогурт, ферментоване соєве молоко, місосуп, квашена капуста, деякі види темного шоколаду і соління. Результати дослідження показали, що учасники, які вживали більше продуктів з пробіотиками, були менш сором’язливими і взагалі мали менше симптомів соціального розладу. Особливо показовим ефект пробіотиків був серед людей з генетичною схильністю до тривожних розладів.

Ще одне прекрасне джерело корисних бактерій – новий препарат від ТМ ФарсіФарм ЛАКТЕН. Він поєднує в собі як пробіотики (корисні бактерії), так і пребіотики – їжу для корисної мікрофлори, тобто речовини, які стимулюють її ріст і життєдіяльність. Завдяки такому дуету корисні бактерії у складі ЛАКТЕНА добре приживаються в шлунково-кишковому тракті, а крім цього, стимулюється його власна корисна мікрофлора.

Як розпізнати варикоз на початковій стадії? Що робити і як харчуватися, щоб не допустити розвитку хвороби

Варикоз. Перші асоціації, які приходять в голову – покручені темно-синього або багряного кольору вени на ногах, виступаючі голубуваті вузлики і боріздки, які неможливо не помітити. Але насправді описані симптоми характерні вже для третьої стадії захворювання. На першій же стадії більшість людей не надаєзначення сигналам організму, які підказують про захворювання, що розвивається.

Про варикозну хворобу знали ще древні єгиптяни, вона згадується в Старому Завіті і в працях візантійських вчених. Проблему варикозу вивчали Авіценна, Гален і Гіппократ. Зрозуміло, тоді люди ще не до кінця усвідомлювали природу захворювання, але сьогодні вона добре вивчена. Причини варикозу криються в неправильній роботі венозних клапанів. У нормальному стані ці клапани перешкоджають зворотному плину крові. Ослаблені і пошкоджені клапани не можуть протистояти силі тяжіння, яка провокує неправильний потік крові і її скупчення в венах, що в підсумку призводить до їх збільшення і деформації.

Ознаки варикозного розширення вен спостерігаються у 66% чоловіків і 89% жінок, які проживають в розвинених країнах. Причин появи цього захворювання безліч: це може бути як малорухливий спосіб життя, так і зайві фізичні навантаження. Велику роль грає спадкова слабкість судин. До групи ризику входять люди із зайвою вагою, курці і любителі алкоголю. У жінок підвищують вірогідність розвитку варикозу вагітність, прийом гормональних препаратів, а також любов до стрингів, обтягуючих брюк і високих підборів, що ускладнює кровотік. Варикозом часто страждають люди, яких професія змушує протягом робочого дня годинами стояти на ногах, сидіти за комп’ютером, бути за кермом і т. п. На початкових етапах хвороба рідко кого турбує, тому, щоб вчасно помітити проблему, дуже важливо прислухатися до свого організму .

           Симптоми, на які слід звернути увагу: 

  • наприкінці робочого дня ви відчуваєте важкість у ногах;
  • улюблені туфлі стали тісні через легкі набряки;
  • періодично трапляються судоми, особливо в нічний час;
  • нерідкі неприємні відчуття печіння і поколювання в ногах;
  • іноді ви відчуваєте біль у литках;
  • можлива поява судинних зірочок.

Регулярна профілактика варикозної хвороби значно знижує ризик розвитку захворювання. Перший і головний засіб від варикозу – рухливий спосіб життя. Полюбіть ходьбу, біг, плавання і велосипедний спорт. На робочому місці знаходьте час для гімнастики. Якщо у вас стояча робота, то виділяйте хоча б по кілька хвилин, щоб пройтися, розім’ятися, поміняти положення тіла. Візьміть за правило закидати ноги вгору при першій же можливості. Прийшли з роботи? Закиньте ноги хоча б на кілька хвилин, а після тривалого навантаження можна полежати так і довше. З ранку приділяйте кілька хвилин ногам – «умивайте» їх прохолодною водою – це підвищує тонус судин. Відмовтеся від занадто гарячої ванни, сауни, тривалого перебування на сонці. Візьміть за звичку контроль над своєю вагою і правильне харчування. Носіть зручне взуття і вільну білизну.

Вже давно встановлено той факт, що більшість проблем зі здоров’ям людини пов’язано з неправильним режимом харчування і вживанням в їжу не зовсім корисних продуктів. Варикоз не виняток.

Правила харчування для профілактики і лікування варикозу

1) Як можна більше фруктів і овочів на столі. Саме рослинні волокна, що входять до їх складу, забезпечують пружність судинних стінок. Крім того, клітковина, немов губка, збирає всі шкідливі речовини і виводить їх з організму. Одночасно з цим виключаються хронічні запори, які є однією з основних причин підвищення внутрішньочеревного тиску і розвитку варикозної хвороби.

2) За даними медиків, всі судинні хворі п’ють катастрофічно мало простої води, хоча для них це питання життя і смерті, особливо у спеку. Тому, щоб компенсувати фізіологічні витрати організму і забезпечити повноцінність обмінних процесів, необхідно щодня випивати не менше 2-2,5 літрів води хорошої якості – це перший природний засіб для розрідження крові, який завжди під рукою.

3) Переважну більшість страв на вашому столі повинні складати каші. Будь-яка крупа – безцінне джерело вітамінів, клітковини і мікроелементів. Наприклад, рис сприяє виведенню надлишку солей, а пшоно виводить жир; манна каша стимулює обмінні процеси, а гречка бере участь у регуляції утворення кров’яних клітин.

4) Постійно включайте в їжу продукти з високим вмістом солей магнію і калію. Лікування варикозу в повній мірі неможливо без зазначених мікроелементів. Вони з лишком містяться в куразі, чорносливі, картоплі, горіхах, капусті, пшеничних висівках, плодах шипшини, ягодах малини, цитрусових, різних крупах, чорній і червоній смородині, журавлині, агрусі, насінні соняшнику, кавунах, морській капусті.

5) Скоротіть вживання тваринного жиpу: м’ясо повинно бути нежиpних соpтів, вареним або тyшеним, кисломолочні продукти і сири теж вживайте зі зниженим вмістом жиру. По можливості додавайте рослинну олію замість вершкового масла.

6) Зелений чай дуже корисний людям з варикозним розширенням вен. Він сприяє розрідженню крові, а це дозволяє позбавити судини від зайвого навантаження.

7) Ваші судини будуть вам вдячні, якщо ви побалуєте себе морепродуктами. Мідь, яка з надлишком міститься у всіх морепродуктах, життєво необхідна нашому організму для участі в синтезі білка. А білок – це міцні та еластичні судини.

8) Яловича печінка, багата вітамінами і багатьма корисними речовинами, дуже корисна тим, хто страждає варикозним розширенням вен.

9) Обов’язково враховуйте сумісність продуктів. Наприклад, молоко і його похідні не поєднувані з рибою та м’ясом птиці, з фруктами і бобовими. Також погано поєднуються горох з грибами, а диня з медом.

10) Обмежте, а краще повністю виключіть, такі вироби: солодке і борошняне, будь-яку випічку, незбиране молоко, м’ясні бульйони і копченості, маринади і спеції, алкоголь будь-якої міцності. На каву слід ввести обмеження – не більше двох чашок в день.

11) Вечеряйте не пізніше 7-8 годин вечеpа, за кілька годин до сну. При цьому їжте повільно, хоpошо пережовуючиїжу.

12) Пам’ятайте: краще недоїсти, ніж переїсти! Закінчуйте трапезу з легким відчуттям голоду.

Ускладнення при варикозному розширенні вен

Якщо лікування не розпочато вчасно, варикоз може прогресувати, викликаючи інші захворювання. Основними ускладненнями при варикозному розширенні вен є флебітитрофічні виразки і дерматити.

Флебіт – це запальний процес у венозних стінках. Запалення провокує утворення тромбів, і без своєчасного лікування можливий розвиток таких ускладнень, як тромбофлебіт – закупорка просвіту вен, і трофічні виразки.

Комплексне лікування – запорука успішного позбавлення від варикозу та його ускладнень. При описаних вище проявах супутніх захворювань важливо правильно підібрати препарат для їх лікування, який зніме запалення і володітиме антибактеріальним ефектом.

Один з кращих засобів для лікування ускладнень варикозу – натуральний високоякісний крем на основі рослинної сировини КАЛЕНДІТ-Е. Завдяки календулі лікарській і ехінацеї вузьколистій, що входять до його складу, КАЛЕНДІТ-Е має протизапальну, бактерицидну, дезінфікуючу і ранозагоювальну дії. Цей крем прискорює процеси регенерації тканин, покращує якість грануляції, має зволожуючі і вітамінізуючі властивості, а також сприяє підтримці пружності та еластичності шкіри.

×