Знайдено джерело молодості… в кишечнику!

Зазвичай в пошуках засобів проти старіння, ми, перш за все, думаємо про мозок і серце,
і мало хто відводить таку ж серйозну роль травній системі. А даремно!

Вже давно відомо, що здорова мікрофлора кишечника допомагає людині довше зберігати бадьорість і силу. І навпаки, у людей похилого віку на тлі вікових змін стану кишкових бактерій погіршується обмін речовин, імунітет, настрій і здатність довго зберігати фізичну активність. Однак механізм, через який здійснюється зв’язок мікробів з процесами старіння, до сьогоднішнього дня залишався невідомим.

Зовсім недавно американські вчені з Університету Еморі з’ясували, що вся справа в особливій хімічній речовині – індолі. Про це йдеться в публікації у виданні Proceedings of the National Academy of Sciences.

Індоли – хімічні речовини (C8H7N), які виділяють бактерії в кишечнику людини. Вони утворюються при розщепленні амінокислоти триптофану. У невеликих концентраціях індол пахне жасмином і використовується в парфумерній промисловості.

Деякий час назад співробітники лабораторії Деніела Калмана (Daniel Kalman) звернули увагу на те, що індол і споріднені з ним молекули, які з’являються в кишечнику в результаті діяльності бактерій, роблять мишей і круглих черв’яків (або нематод) більш стійкими до інфекцій та інших стресових впливів.

Потім вчені провели ряд наукових експериментів і тепер впевнено заявляють, що саме індоли здатні подовжувати життя і боротися зі старістю.

У якості піддослідних організмів біологи використовували вільноіснуючих нематод Caenorhabditis elegans, плодову муху Drosophila melanogaster і гризунів. На тваринах випробовували дії індолу і деяких його похідних. Ці речовини виділялися штамом K12 кишкової палички (Escherichia coli), яка поміщалася в кишковий тракт організмів. Стан тварин порівнювалися з віковими змінами контрольної групи піддослідних організмів, всередині яких жила Escherichia coli, не здатна синтезувати індол.

Результати експериментів

«Нагодувавши» тварин кишковою паличкою, вчені стали спостерігати, як вони будуть старіти. Відомо, наприклад, що коли земний шлях нематоди добігає кінця, черв’як стає малоактивним, менше рухається, погано харчується і сильніше реагує на стресові подразники. Але цього не сталося з піддослідними хробаками! «Індольні» бактерії послабили ознаки старіння: незважаючи на старість, нематоди активно рухалися, були досить стійкі до перегріву і добре ковтали все, що могли проковтнути. Більш того, такі черв’яки навіть довше розмножувалися: якщо зазвичай нематоди припиняють статеву діяльність на п’ятий день життя, то з кишковою паличкою, що забезпечує їх індолом, вони продовжували розмножуватися аж до дванадцятого дня!

Такі ж результати вийшли і з дрозофілами, і з мишами. Дуже старі миші, яким виповнилося 28 місяців, залишалися рухливими й активними, зберігали здорову вагу, якщо в їх кишечнику жила кишкова паличка, яка виробляє індол. Більш того, індол добре впливав і на молодих тварин теж, які з його допомогою, наприклад, краще переносили високі дози радіоактивного випромінювання.

На жаль, незважаючи на оздоровчий вплив, загальний час життя індол не підвищує: тварини гинули в свій звичайний середньостатистичний термін, незважаючи на рухливість і хороший апетит.

Чим викликаний «молодильний» ефект?

Щоб визначити механізм дії індолу, вчені послідовно відключали у нематод гени, що відповідають за сприйнятливість до стресу і регуляцію тривалості життя. Виявилося, що дія індолу у мух і черв’яків опосередковується через арил-гідрокарбоновий рецептор (AHR), який передає сигнал від ксенобіотиків (чужорідних для організму речовин) всередину клітини. У старіючих нематодах він у відповідь на присутність індолів змінює активність генів таким чином, що профіль їх експресії починає нагадувати такий у молодих тварин.

Очевидно, оздоровлюючий ефект індолу тісно пов’язаний з кишечником – можливо, тут він пригнічує запалення і не дає проникати в організм якимось непотрібним речовинам.

Незважаючи на те, що на людях досліди не проводилися, вчені впевнені, що дія індолу на них буде такою ж. Зараз дослідники мають намір зайнятися створенням препаратів для омолодження людини, грунтуючись на своєму відкритті. Не виключено, що на основі індолу вдасться розробити ліки, більш ефективні, ніж сам індол, які дозволять людям похилого віку забути, принаймні, про деякі вікові хвороби. А можливо, достатньо буде просто активізувати діяльність уже наявних в кишечнику бактерій.

Секрети анімалотерапії

Лікування за допомогою тварин, тобто анімалотерапія, швидкими темпами розвивається в усьому світі. У всіх розвинених країнах давно визнали, що спілкування з тваринами дуже важливо для людини і допомагає побороти багато недуг. Створено навіть спеціальні інститути, які займаються дослідженням впливу тварин на людей. У США, Великобританії, Канаді, Франції та інших країнах в програмах анімалотерапії беруть участь медики, соціальні працівники та психологи.

Однак не варто думати, що анімалотерпія – це досягнення сучасності. Насправді ще Гіппократ науково обгрунтував і застосовував в якості реабілітаційного методу лікування поїздки на коні, а в стародавній Греції мудреці прописували хворим проводити час з собаками. Єгиптяни вірили в цілющі здібності кішок, а в Індії та Китаї хворим пропонувалося слухати спів птахів. Майже в кожній лікарні стародавнього сходу тримали павича, так як вважалося, що споглядання його краси принесе одужання.

Кому корисні кінні прогулянки?

Катання на конях, або іпотерапію, рекомендують при захворюваннях опорно-рухового апарату. І цьому є логічне пояснення. Справа в тому, що вершникові від коня, що скаче, передається 100-110 імпульсів за хвилину. Підлаштовуючись під крок коня, людина розгойдується в трьох напрямках: вліво-вправо, вперед-назад, вгору-вниз. При цьому працюють всі групи м’язів, поліпшується координація рухів, розвивається рухливість і відчуття рівноваги, поліпшується кровотік, в тому числі посилюється мозковий кровообіг.

Крім того, катання на конях корисно при атеросклерозі, хворобах шлунково-кишкового тракту і аутизмі. В Англії іпотерапія ефективно застосовується в психіатрії, при лікуванні наркоманії і алкоголізму. Катання на конях допомагає при реабілітації після поліомієліту.

Доведено, що анімалотерапія з використанням регулярного катання на конях протягом декількох місяців призводить до зниження симптоматики аутизму у дітей.

Кому потрібно купити акваріум?

Спостерігати за весело снуючими туди-сюди рибками корисно людині, яка часто потрапляє в стресові ситуації і схильній до постійних депресій. Таким способом рекомендують рятуватися від нервових зривів або важких психологічних потрясінь (переляків, шокових станів). Рибки допомагають відволіктися від повсякденної суєти і турбот, дати емоційну розрядку і заспокоїти розхитані нерви. Експерти стверджують, що акваріум також допомагає при лікуванні гіпертонії, депресій, неврозів і стенокардії.

Акваріум в квартирі – порятунок для тих, хто часто застуджується або страждає астмою: випаровуючись, вода наповнює сухе повітря вологою, і дихати стає легше. Лікарі-дерматологи також радять спостерігати за рибками тим, хто страждає нейродермітами: рибки відволікають від болісного свербежу.

Спостереження показують, що з появою в будинку акваріума господарі більше часу проводять вдома з сім’єю, що дуже важливо в наш час. А люди, в чиїх кімнатах стоять акваріуми, практично не страждають від безсоння.

А кому сходити в тераріум?

За допомогою представників класу плазунів і земноводних найкраще проводити лікування нервових захворювань. Дивитися на них краще в зоопарку, не варто заводити жаб, ящірок і змій у себе в квартирі. Спостереження за цими тваринами зміцнює нервову систему, допомагає при неврастенії, хронічній пневмонії, природженому слабоумстві, епілепсії і нейродерміті. Потрібно стояти біля тераріуму, спостерігаючи за тваринами, щодня по 20-25 хвилин, іноді сеанси доводять і до 2 годин з перервами.

Кому варто відвідати дельфінарій?

Спілкування з дельфінами є найсильнішим стабілізатором психоемоційного стану. Результати, які дає дельфінотерапія в лікуванні важких генетичних захворювань, перевершують навіть іпотерапію. Дельфінотерапія сприяє лікуванню розладів пам’яті, слуху, мови, лікуванню аутизму. Відзначено, що після кількох сеансів повертається ясність мислення, твереза ​​оцінка ситуації, знижується агресія і з’являється прагнення до життя. Також позитивно впливає анімалотерапія за допомогою дельфінів на самопочуття при синдромі Дауна.

Однак до анімалотерапії за допомогою дельфінів є протипоказання – їх ультразвук не рекомендований хворим на епілепсію, гострі інфекційні захворювання і пацієнтам з онкологією.

Спілкування з дельфінами дозволяє людині розвинути свої творчі здібності, відкрити нові можливості для вирішення різних життєвих ситуацій за допомогою нестандартного мислення.

Бьордвотчінг – теж корисно!

Бьордвотчінг – спостереження за птахами, а якщо птахи використовуються в лікувальних цілях, є й інша назва – орнітотерапія. Спілкування з папугами і співочими птахами типу канарок, щигликів і корольків особливо корисно сердечникам, людям з підвищеним кров’яним тиском, а також тим, хто страждає від наслідків важких травм і захворювань. Заводити вдома співаючих або воркуючих пташок також рекомендується при виразках і гастритах, інфаркті міокарда, неврастенії, нейродерміті і пороках серця.

Легка енергія кумедних пташок піднімає настрій, відволікає від хворобливих відчуттів і дає сили опиратися недугам. Птахи дарують енергію, заражають оптимізмом і тонізують, а їх мелодійні голоси благотворно впливають на психіку.

Пташиний спів гармонізує роботу організму і налаштовує вібрації всіх систем на потрібний лад. А ще спів птахів – сигнал радості для нашого мозку, тому що саме такі асоціації у нас закладені генетично.

У вас ще немає собаки?

Каністерапія – вид анімалотерапії з використанням собак. Собака – прекрасні «ліки» проти гіподинамії, викликаної малорухливим способом життя. Прогулянки з собакою знижують вірогідність серцево-судинних захворювань, інфаркту міокарда та інших захворювань серця і судин. Собака задовольняє дефіцит людини в спілкуванні, підвищує самооцінку господаря, покращує його товариськість, вирішує конфлікти в родині. А слина собаки містить лізоцим – фермент, що володіє антибактеріальною властивістю.

Каністерапія рекомендується при неврастенії, істерії, психастенії і неврозах. Частими гостями собаки є в хоспісах та психіатричних клініках. «Хвостаті доктор» може бути будь-якої породи – ротвейлером, коллі, бульдогом, карликовим пінчером і звичайною дворнягою. До роботи з пацієнтами допускаються не всі собаки, а лише спокійні, неагресивні, зі стабільною психікою.

Власники собак і кішок живуть на 4 – 5 років довше, ніж їх однолітки, і рідше звертаються до лікаря в середньому на 16%!

Куди ж без кішок!

Фелінотерапія, або лікування за допомогою кішок, займає особливе місце в анімалотерапії. Справа в тому, що кішки володіють чудовою енергочутливістю і найсильнішим біополем. Доктора, які працювали в спеціалізованих клініках Англії і США, з’ясували, що кішки надають допомогу людям, які мають проблеми з серцево-судинною системою, психічними захворюваннями та ушкодженнями мозку. Спілкування з кішками здатне допомогти лікуванню від алкоголізму і наркоманії.

За словами фелінологів, анімалотерапія за допомогою кішок здатна стабілізувати артеріальний тиск, лікувати атеросклероз, аритмію, остеохондроз і хронічний бронхіт. Постійна присутність кішки зміцнює імунну систему, позбавляє від суглобових і головних болів. При цьому до кішки ніяких вимог не висувають – вона просто повинна бути товариською і лагідною.

Це дивно, але в англійських аптеках навіть продаються спеціальні білі “лікувальні” кішки!

Викривлення носової перегородки. Як запідозрити і що робити?

Ускладнене дихання, постійний нежить, відчуття закладеності, хропіння ночами… Далеко не завжди це наслідки застуди. Дуже часто до подібних проблем призводить вроджена аномалія – ​​викривлення носової перегородки.

Застосовувати поняття “аномалія” в даному випадку, може бути, і некоректно. Як відомо, ідеально рівна носова перегородка у людини – вкрай рідкісний випадок. Невеликі відхилення є у кожного з нас (у 90% населення земної кулі), проте якщо цей природний нюанс призводить до проблем з диханням, то можна говорити про патологію.

Отже, носова перегородка – це пластинка, яка проходить посередині порожнини носа і ділить її на дві приблизно однакові половини. Перегородка складається з переднього хрящового і заднього кісткового відділів. Кістковий відділ утворений перпендикулярною пластинкою гратчастої кістки і сошником, хрящової – чотирикутним хрящем.

Чому виникає викривлення носової перегородки?

Як і багато інших захворювань, викривлення носової перегородки бувають вроджені і набуті.

Найчастіше трапляються фізіологічні, тобто вроджені викривлення. Вони виникають в процесі росту організму в результаті нерівномірного розвитку кісткового і хрящового відділів носової перегородки. Тобто коли одна частина перегородки випереджає по зростанню іншу. Інша думка, що причина криється в неправильній кореляції між зростанням кісток лицьового і черепного скелета, внаслідок чого носовій перегородці доводиться в період свого розвитку як би згинатися в занадто вузькій для неї рамі.

Серед придбаних викривлень левову частку займають травматичні викривлення, які, звичайно, виникають внаслідок механічних пошкоджень. Крім того, при запальних захворюваннях носа, особливо хронічних, хрящова частина потовщується і також виникає викривлення. Ще одна причина – новоутворення в області носа, наприклад поліпи, а також попадання сторонніх предметів.

Відомо, що виражені викривлення носової перегородки зустрічаються у чоловіків набагато частіше, ніж у жінок (в 3 рази!). Цей факт говорить про значну роль травми в етіології викривлення перегородки, так як чоловіки, а особливо хлопчики і підлітки, набагато частіше піддаються травмам носа, ніж жінки і дівчатка.

У чому небезпека патології?

На жаль, багато пацієнтів, яким встановлено діагноз «викривлена ​​перегородка носа» не надають цьому значення, не розуміють, якими небезпечними можуть бути ускладнення цього часто безсимптомного захворювання. А даремно:

  • в результаті порушення носового дихання головний мозок недоотримує 10-15% кисню, що позначається на працездатності дорослих людей і розумовому розвитку дітей;
  • спостерігаються патологічні зміни різного ступеня з боку кровотворної, серцево-судинної та статевої систем організму;
  • є прямий взаємозв’язок між показниками носового дихання і станом імунітету, в зв’язку з чим значно підвищується ризик виникнення інфекційних захворювань дихальної системи, в тому числі ГРВІ.

Як запідозрити викривлення носової перегородки?

Викривлення носової перегородки можуть проявлятися у вигляді бічних зсувів, шипів, гребенів і викликають різні порушення носового дихання.

Зверніть увагу, якщо у вас трапляються такі симптоми:

1) Ваше дихання ускладнене, хоча ви не застуджені. Насправді проблема серйозніша, ніж вам здається. Доведено, що при порушенні носового дихання виникають зміни з боку крові, судинної системи, статевої сфери, організм більш схильний до переохолодження і впливу несприятливих чинників навколишнього середовища, так як є взаємозв’язок між показниками носового дихання і станом імунітету.

2) У вас постійний нежить. У зв’язку з постійним функціональним перевантаженням однієї з половин носа при викривленні носової перегородки, через кілька років в більш широкій половині носа розвивається хронічний риніт, що приводить до гіпертрофії слизової оболонки і збільшення утворення слизу, що стікає в носоглотку.

3) Ви страждаєте від хронічних запальних захворювань придаткових пазух носа – гайморитів, етмоїдитів, фронтитів.

4) Домашні скаржаться на ваше хропіння. А причина в різній швидкості повітряного потоку через праву і ліву половини носа. Це призводить до різного тиску на язичок м’якого піднебіння, викликаючи його гіпертрофію, і як наслідок – вібрацію гіпертрофованих ділянок під час сну.

5) Ви частенько відчуваєте сухість в порожнині носа, у вас ні з того ні з сього трапляються носові кровотечі. Це наслідки того, що повітряний потік під час вдиху і видиху, відбиваючись від виступів, гребенів і шипів носової перегородки, створює надлишковий тиск на слизову, що призводить до висушування, дистрофічних змін і витончення слизової оболонки, а також підвищеної ламкості судин і кровоточивості.

6) У вас поганий нюх, так як викривлена ​​перегородка не дає повітряному струмені і запахіам в повній мірі потрапляти до нюхового епітелію.

7) Ви відчуваєте постійні головні болі. Причиною головного болю може бути порушення надходження кисню в кров, а також механічне подразнення рефлексогенних зон зіткненням протилежних стінок носа при наявності шипів і гребенів носової перегородки.

8) Ви – алергік. Порушення носового дихання підтримує в організмі алергічні процеи, особливо при компенсаторних викривленнях перегородки носа, коли при зіткненні слизової оболонки порожнини носа з перегородкою виникає постійне роздратування, яке здатне провокувати напади бронхіальної астми і алергічного нежитю.

9) У вас змінена форма носа. При вивихах і переломах хряща перегородки форма носа змінюється, виникає зміщення носа вправо або вліво. Якщо не проводиться адекватне лікування, то хрящ зростається неправильно.

Як лікувати захворювання?

При викривленні носової перегородки мають місце порушення нормальної анатомії порожнини носа, тому всі консервативні заходи (судинозвужувальні краплі, таблетки, дихальна гімнастика) мають тимчасовий і не завжди виражений ефект. При вираженому викривленні носової перегородки лікування даного захворювання – хірургічне, а операція називається септопластика.

Вахту здав – вахту прийняв! Час активності органів травлення

Основа всього життя людини – ритм,
даний кожному його природою…
К. Станіславський

Все живе на Землі підпорядковується добовим ритмам. У людей теж є внутрішній годинник, який залежить від природних ритмів планети. Цей зв’язок дуже важливий для нас, так як він визначає не тільки те, коли ми прокидаємося і коли пора відпочити. Добовим біоритмам підпорядковується наш кров’яний тиск, температура тіла, а крім того, вчені давно довели, що внутрішньому біологічному годиннику підконтрольна робота всіх органів нашого тіла.

Хрональна біологія – наука, яка фіксує і вивчає зміни, які відбуваються всередині людського організму під впливом природних змін.

Кожен орган нашого тіла має свій біоритм. Він проходить протягом доби одну вищу фазу максимальної активності, в якій він 2 години поспіль добре і ефективно працює (в цей час орган як би є головним, тобто несе на собі велике навантаження), а також двогодинну фазу мінімальної активності.

Час активності органів травлення

Правильне травлення – запорука здоров’я і довголіття. Безумовно, найбільш важливим є те, що саме ми їмо. Але час прийому тієї чи іншої їжі також відіграє не останню роль для злагодженої і ефективної роботи травної системи. Давайте поговоримо про режим харчування, виходячи з піків найбільшої активності і спадів у роботі органів травлення.

На світанку трудиться кишечник

З усіх органів травлення найпершим “прокидається” товстий кишечник. Відбувається це десь з 5 до 7 години ранку. Якщо ви прокинулися в ці години, то краще за все випити склянку води, також можна з’їсти трохи сухофруктів. Це допоможе товстому кишечнику ефективніше справлятися зі своїми завданнями.

Як ви знаєте, крім усього іншого, у товстого кишечника є одна дуже важлива функція – тут знаходиться левова частка нашої імунної системи. Тому якщо у вас періодично трапляються розлади стулу або запори, а також якщо недавно ви приймали антибіотики, потрібно постаратися налагодити роботу кишечника. Препарат ЛАКТЕН містить пробіотики, які допоможуть відновити природну мікрофлору кишечника. Дія ЛАКТЕНУ заснована на синергізмі пробіотиків і пребіотиків, за рахунок якого найбільш ефективно не тільки приживаються корисні мікроорганізми в кишечнику людини, а й стимулюється його власна мікрофлора.

Наступним до роботи підключається шлунок. Він проявляє активність з 7 до 9 години ранку, тому буде добре поснідати саме в цьому проміжку дня. Каша або мюслі чудово підійдуть. Однак якщо вам більше подобаються хрусткі тости, товсто намазані маслом, то зовсім не обов’язково від них відмовлятися.


9-11 годин – відмовтеся від солодкого!

З 9 до 11 години на повних парах працює підшлункова залоза. А ось шлунок вже відпочиває, тому ситний сніданок після 9 годин – не найкраща ідея.

Підшлункова залоза контролює рівень цукру в крові. Якщо вам в цей час заманеться перекусити чимось солодким, рівень цукру підніметься, і залоза почне активно працювати, щоб його знизити. Тому солодкі продукти лише на короткий час притуплять почуття голоду, і незабаром настає занепад сил, який багато хто намагається подолати за допомогою кави – виникає замкнуте коло, що негативно впливає на ваш загальний стан. Відмовтеся від солодкого хоча б на ці 2 години, навіть якщо це дуже важко.

Післяобідній час – “вахта” органів виведення

Першим включається в активну роботу тонкий кишечник. Його завдання – протягом двох годин, з 13 до 15 годин, всмоктати якомога більше поживних речовин. Тому пообідати потрібно з таким розрахунком, щоб до 15.00 їжа вже покинула шлунок і щосили засвоювалася тонким кишечником. Залежно від тяжкості улюблених обідніх страв, оптимальний час для обіду – до 14.00. А якщо основне блюдо м’ясне, то за обідній стіл потрібно сісти не пізніше 13.00.

З 13 до 15 годин потрібно постаратися уникати стресів – тонкий кишечник дуже чуйно реагує на викид гормонів роздратування, гніву, розпачу. Мудрі, але імпульсивні італійці не дарма припиняють в цей час роботу всіх установ для сієсти. Мирно відпочиваючи, вони бережуть здоров’я свого тонкого кишечника, онкологічні захворювання якого займають в світі лідируючі позиції.

Печінка не спить

Вахта печінки – найдовша. Вона “чергує” з 15 годин дня до 3 годин ночі, роблячи запаси глікогену. Після 3 години ночі печінка почне віддавати свої запаси, і це дасть нам сили зустріти новий день. Найбільш сильно печінка працює з 1 до 3 години ночі. Вона використовує цей період для інтенсивного обміну речовин, видаляючи з організму всі токсичні речовини. Можна сказати, вночі в нашому організмі відбувається “велика чистка”.

Відпочинок дуже корисний для печінки, існує навіть лікування сном. Це пов’язано з тим фактом, що печінка відновлюється тільки уві сні. Тому дуже шкідливо перевантажувати печінку з 1 до 3 години ночі.

Нікотин і алкоголь особливо шкідливі між 1 і 5 годинами – факт, що пояснює те, що у жінок рідше бувають проблеми з печінкою, ніж у чоловіків. Помічено, що п’ють жінки роблять це, як правило, протягом дня.

Що можна їсти на ніч? Ні в якому разі, не рибу і не м’ясо, так як ці продукти важко перетравлюються. Але залишати себе зовсім без вечері все-таки не можна. Печене яблуко або стакан кефіру не зіпсують фігуру, зате дадуть печінці “паливо” для ефективної роботи.

Жовчний – теж нічний трудоголік

Жовчний міхур переживає з 23 до 1 години свій кращий час. Якщо ви регулярно прокидаєтеся в цей період, то вам варто звернути увагу на роботу цього органу. Вечорами краще відмовитися від жирної їжі взагалі. Жирна вечеря додатково навантажує жовчний міхур і печінку, тому перешкоджає їх оптимальному функціонуванню.

Справжнє зло для людей, у яких є проблеми з жовчним і печінкою, – це робота в нічну зміну. В таких умовах обидва органи не мають можливості розслабитися, тому постійно відчувають колосальні навантаження.

Дивовижні захисні механізми нашого організму

Наш організм – колосальна і неймовірно складна система, найдивовижніший механізм, який існує в природі. Людське тіло приголомшує загадками і можливостями, і навіть доктора і вчені не перестають дивуватися його унікальній будові. Настільки унікальному механізму, безперечно, потрібна така ж складна і хитра система захисту від зовнішніх і внутрішніх загроз. Сьогодні ми поговоримо про деякі захисні механізми нашого організму, які стали занадто звичними, і тому ми навіть не замислюємося про їх значення. Хоча якщо вже розібратися, є чому здивуватися!

Плакати корисно!

Є кілька причин, за якими на наших очах з’являються сльози, проте в будь-якому випадку вони мають корисні властивості і є захисною реакцією організму. Наприклад, часто сльози бувають викликані сильними емоціями і переживаннями. У важку хвилину в організмі виділяється велика кількість гормонів стресу, а всім відомо, що стрес негативно впливає на наше здоров’я. Так ось, слізна рідина якраз і виводить ці гормони через очі.

Коли в очі потрапляє пил або інші дрібні частинки, виділяються сльози з підвищеним вмістом білка лізоцим, який має антибактеріальну властивість. Сльози омивають очі, очищають і виводять все чужорідне назовні. А якщо очі пересихають, наприклад, від сильного вітру або довгого сидіння за комп’ютером, то сльози зволожують рогівку.

Це дивовижно, але у людей з дефектами зору сльози навіть постачають рогівку відсутніми елементами, так як у неї немає власного кровопостачання. А ще сльоза здатна утворювати плівку на зразок лінзи на поверхні рогівки, і тоді гострота зору покращується!

Прокинувся, потягнувся…

Наше тіло потребує руху, а уві сні воно його позбавляється. За всю ніч ми приймаємо не більше трьох поз: на спині, на лівому і на правому боках. М’язи вночі не працюють, тому в них застоюється кров. Як тільки ми прокинулися, нам потрібно підготувати організм до фізичних навантажень, які чекають на нього протягом дня. Адже коли м’язи “дубові”, важко виконати навіть елементарну дію. Тоді мозок посилає сигнал, що потрібно потягнутися. При потяганні відбувається відтік застійної крові і поліпшується її циркуляція. М’язи стають м’якше і еластичніше, тіло гнучкішим, піднімається настрій.

Якщо ми довго сидимо, наприклад, за комп’ютером під час робочого дня, відбувається те ж саме: кров застоюється в м’язах. І солодко потягнувшись, ми допомагаємо нашому організму увійти в робочий режим.

Позіхання – не ознака нудьги

Позіхання – зовсім не ознака нудьги, а важлива захисна реакція. А захищає нас позіхання від нестачі кисню. І справа зовсім не в тому, що там, де ви знаходитеся, його мало. Коли ми найчастіше позіхаємо? Правильно, вранці і ввечері. Ближче до ночі організм готується до сну, тому наше серцебиття сповільнюється, падає тиск. Якщо ми лягаємо в ліжко і засипаємо, нам досить вдихуваного кисню. Але якщо ми продовжуємо не спати, робимо якісь рухи, серце починає частіше битися, і організму не вистачає кисню. Він вимагає більший обсяг, який можна отримати, глибоко позіхнувши.

З ранку, знову ж таки, вставши з ліжка, ми починаємо рухатися, а ще сплячий організм відчуває нестачу кисню, тому ми знову починаємо часто позіхати.

Чим частіше ми позіхаємо, тим більше збагачуємо киснем організм. Так що позіхання – дуже корисна функція.

До мурашок!

«Мурашки», як ми зазвичай називаємо ці пухирці, так само, як і сльози, можуть бути викликані декількома причинами. Однак, в будь-якому випадку, це всього лише захисна функція організму, яка призводить до скорочення маленьких м’язів навколо волосяних ложе.

Найголовніша функція пупирок – зменшення виділення тепла через пори в шкірі. При появі «мурашок» пори закриваються, і тепло не виходить назовні. Так нам куди простіше зігрітися в несприятливих кліматичних умовах. Ще «мурашки» з’являються, наприклад, коли нас переповнюють емоції. У цьому випадку також в організмі змінюється температура, і ми відчуваємо легкий холодок по шкірі, що призводить до утворення «гусячої шкіри».

Гикавка, перейди на Федота!

Гикавка – справа неприємна і набридлива. Але нічого не поробиш, це теж захисний механізм нашого організму. Він виникає через тиск на блукаючий нерв. Нерв йде від мозку до черевної порожнини. Спільно зі стравоходом він проходить через вузький отвір в діафрагмі, відходить до шлунку та інших органів.

Тепер, припустимо, ви занадто щільно поїли, занадто різко вдихнули, прийняли якусь невдалу позу – і внаслідок цього блукаючий нерв може стиснутися або травмуватися. А це загрожує порушеннями в роботі внутрішніх органів. Щоб запобігти біді, включається захисна функція – гикавка. Як це відбувається? Як тільки виникла небезпека, організм миттєво посилає сигнал в центральну нервову систему, і вона призводить в активність діафрагму і міжреберні м’язи.

Будьте здорові!

Чхання і кашель мають схожу природу. За допомогою того й іншого організм захищається від подразників в дихальних шляхах. Якщо в дихальні шляхи потрапляє чужорідне тіло – будь то хлібна крихта, пил, мелений перець і так далі, ми чхаємо або кашляємо, і разом з потоком повітря назовні вилітають всі подразники. Те ж саме відбувається під час застуди. За допомогою чиха і кашлю організм позбавляється від мокротиння в бронхах і від слизу в носі.

Нічні судоми

Уявіть: ви в своєму затишному ліжку, ніжитеся на м’якій подушці і вже готові провалитися в здоровий міцний сон… І тут: бац! Все ваше тіло ніби б’ють струмом. В цей час всі ваші м’язи скорочуються так сильно, що вас аж підкидає на ліжку і ви моментально прокидаєтеся.

І це теж захисна реакція організму! Справа в тому, що, коли ви починаєте засипати, частота дихання різко знижується, а пульс злегка сповільнюється, м’язи розслаблені, а в сукупності подібний стан мозок помилково сприймає як передсмертне. Тому він і намагається вас негайно ж врятувати.

Тут пам’ятаю, тут не пам’ятаю!

Ви, напевно, чули, що якщо з кимось відбувається ситуація, яка є для його психіки занадто травматичною, мозок як би відключає ці спогади, і досить часто люди не можуть пригадати деталі неприємності, що сталася з ними. Це часто трапляється з жертвами насильства, людьми, котрі пережили аварії і катастрофи, сильні стихійні лиха, смерть близького.

Втрата пам’яті – теж захисна функція організму. Мозок просто перестає зберігати травмуючі нас спогади, щоб нам легше було пережити те, що сталося.

До речі, те ж саме трапляється, коли великі дози алкоголю надходять в організм – людина часто нічого не пам’ятає. А справа в тому, що система людини сприймає це як перевантаження, і мозок відключається.

Зморшки на пальцях

Якщо ви довго поплаваєте в море або засидитеся у ванній, шкіра на ваших пальцях розбухне і зморщиться. І це теж захисний механізм організму. Розпухлі подушечки пальців відіграють важливу роль. Вся справа в тому, що, коли організм стикається з підвищеною вологістю, він розуміє, що там може бути слизько. Тому шкіра на кінчиках наших пальців негайно починає перетворюватися для того, щоб підвищити її зчеплення з гладкими поверхнями.

Обгортка для аксона. Яке значення мієліну в роботі головного мозку?

Пам’ятаєте твердження, що мозок людини остаточно формується в 25 років і залишається незмінним до кінця життя? Так ось, це неправда. Звичайно, безглуздо сперечатися, що деякі речі (наприклад, мова) дітям даються набагато легше, ніж дорослим. Але незалежно від віку, кожен раз, коли ми навчаємося новим навичкам, будь то програмування, гра в шахи, катання на роликах або танці, ми, самі того не усвідомлюючи, міняємо наш мозок. І сьогодні безліч досліджень доводять, що нейронна мережа мозку дорослої людини також може трансформуватися.

Як працює нервова система?

Коли ми говоримо про роботу нервової системи, то звичайно ж, основними фігурантами виступають нейрони – головні структурно-функціональні одиниці нервової системи людини. Однак, як не крути, сам по собі “мовчазний” нейрон нічого не означає. І навіть сукупність нейронів теж позбавлена ​​сенсу, поки вони не зайняті своєю найважливішою справою – генерацією та проведенням нервового імпульсу.

Нервовий імпульс – це той феномен, завдяки якому ми існуємо. Будь-який фізіологічний акт, починаючи від виділення шлункового соку до довільного руху, регулюється нервовою системою за допомогою проведення імпульсів. Подумати тільки: довжина нервової клітини з урахуванням її аксона в організмі людини може досягати довжини більше ніж в метр! Як можна зберегти і провести електричний імпульс у «вологому середовищі» організму без втрат і доставити його куди потрібно? Для цього й існує особлива речовина – мієлін. Він складається переважно з жирів (на 75%) і білків.

Мієлінова оболонка нервових волокон – це як ізоляція електричного дроту, без якої нервовий імпульс буде «іскрити», перекручуватися, або не проводитися зовсім.

Значення мієліну в роботі головного мозку

Процес проведення імпульсу в нейронах – електрохімічний, тому потрібна дуже мала, але кінцева величина часу, щоб «перезарядити» мембрану. Це відбувається на певних ділянках, на яких нервове волокно укладено в мієліновий білок. Між цими ділянками існує «вузьке місце», в якому мієлінова оболонка переривається. Ця область називається перехопленням Ранв’є. Вони розташовані на відстані 1-2 мм, тому струм рухається «стрибками», від перехоплення до перехоплення. Перехоплення «перериває» потенціал, а потім він накопичується на іншій стороні провідника. Чим товща оболонка, тим досконаліша функція проведення імпульсу.

Мієлін, можна сказати, дозволяє електричним сигналам «телепортуватися», замість прямого проходження по аксону, що забезпечує надшвидку передачу нервових імпульсів.

Мієлінізація

Кожен раз, коли ми виконуємо якесь завдання, нам необхідно активувати певні ділянки мозку. Якщо це завдання для нас нове, спочатку ми можемо збиватися, забувати деякі речі і слова, однак практика допомагає нам все краще справлятися із завданням, відчуваючи себе при цьому більш природно і комфортно.

Постійне навчання допомагає мозку оптимізувати виконання комплексу скоординованих дій завдяки процесу мієлінізації – утворення шару мієліну навколо аксонів нервових волокон.

Що відбувається, коли руйнується мієлін?

Дефекти мієлінізації нервових волокон називаються демієлінізацією. Це може статися внаслідок генетичних дефектів (мієлінопатія). Іноді мієлін синтезується нормально, але фізіологічне відновлення мієліну відбувається уповільнено, або з пошкодженням. Демієлінізація – це процес, яким нервова тканина відповідає на патологічний вплив.

Яскравий приклад пошкодження мієлінових оболонок – захворювання під назвою розсіяний склероз. Ця хвороба – наслідок недосконалості нашої імунної системи, яка іноді «сходить з розуму» і починає атакувати не зовнішнього «ворога», а тканини власного організму. При розсіяному склерозі клітини імунної системи руйнують мієлінову оболонку нервових волокон.


Чи можна “наростити” мієлін?

Процес мієлінізації протікає природним шляхом переважно в дитинстві. Діти – «генератори мієліну», які вбирають інформацію про навколишній світ, немов губки. На жаль, з віком ця здатність знижується. Однак все-таки не зникає повністю, тобто у дорослих процес мієлінізації також протікає, тільки повільніше, та й зусиль для «нарощування» мієліну потрібно більше.

У створенні мієліну грають роль два типи гліальних клітин у мозку. Перший тип – астроцити, які моніторять активність аксонів нервових клітин. Як тільки астроцит “помічає” повторювані сигнали від певного аксона, він викидає хімічні речовини, які стимулюють другий тип клітин – олігодендроцити. А ці клітини вже виробляють той самий мієлін, що обволікає аксон.

Тобто важлива саме постійна практика в новому для себе напрямку. Будь то написання статей для блогу, вивчення іноземної мови, орігамі, в’язання і будь-які інші нові навички. Всі вони допомагають створювати нові патерни передачі електричних сигналів між нейронами. Згодом це запускає процес мієлінізації відповідних аксонів і збільшує силу і швидкість передачі сигналів.

Постійне навчання новому – кращий спосіб стимуляції синтезу мієліну, який працює в будь-якому віці!

Наостанок…

Ще один момент, про який хочеться сказати: для формування мієліну важливо не тільки кількість, але і якість вашої практики. Якщо ви вже взялися за отримання певного досвіду, не потрібно бездумно повторювати одну і ту ж дію. Обов’язково сфокусуйтеся на тому, що ви робите, знайдіть шляхи оптимізації процесу навчання, старайтеся і прикладайте всі свої сили. Тоді ваш мозок дійсно отримає новий поштовх, щоб розвиватися, працювати потужніше і довше.

×