Нутригеноміка і нутригенетика – науки майбутнього (Частина 2)

Як Ви зрозуміли з попередньої частини статті, наука прийшла до того, що ген більше не розглядається як «закрита» стаціонарна система зберігання успадкованої інформації. Навпаки, з’являється все більше наукових даних про пластичність генів, їх адаптаційні властивості, здатність чутливо реагувати на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища людини.

Вплив генів, які ми успадковуємо, на розвиток хронічних хвороб становить всього 15%, решта 85% – наслідок нашого способу життя. Кожен з 20 тисяч Ваших генів, упакований десь в одній з 46 хромосом будь-якої соматичної клітини Вашого організму, осцилюючи, перебуває в абсолютно різних станах, в залежності від того, як Ви себе поводите. Чи п’єте чай, каву або гранатовий сік, сидячи вдома або в офісі, або мчите в вагоні переповненого метро, ​​намагаючись з усіх сил утримати рівновагу і читати одночасно, напружуючи майже всі Ваші 656 м’язів. Ваш генетичний статус постійно змінюється.

Занадто часто ми вважаємо їжу звичайним наповнювачем, покликаним зменшити наші муки голоду. Ми відчуваємо, що ми занадто зайняті, щоб прочитати етикетки на продуктах, які іноді говорять нам, що продукти, які ми збираємося з’їсти, можуть виявитися дуже небезпечними для нашого здоров’я.

Чому що одному – користь, іншому – шкода?

Ні для кого не секрет, що кожен з нас має унікальний індивідуальний наборір генів. Наприклад, у когось темне волосся, у когось світле. Ці відмінності визначаються невеликими відмінностями в ДНК – явище, відоме як поліморфізм. Завдяки поліморфізму кожна людина унікальна.

Крім того, внаслідок поліморфізму кожен людський організм засвоює їжу по-своєму. Наприклад, через поліморфізм чийсь організм добре засвоює жирну їжу, а чийсь засвоює її набагато гірше. Хтось погано засвоює вуглеводи, хтось добре. Нещодавно вчені ідентифікували гени, що відповідають за реакцію організму на каву. При цьому з’ясувалося, що специфіка впливу цього продукту на кожну конкретну людину є спадковою. Аналогічним чином були досліджені генетично обумовлені варіанти жирового, вуглеводного і білкового обміну, специфічні для різних груп людей.

Поліморфізм також може відповідати і за виникнення захворювань: наприклад, існують зміни в ДНК, пов’язані із захворюваннями (діабет і інші).

Що таке нутригенетика?

Нутригенетика – це дослідження, спрямовані на виявлення індивідуальних генетичних схильностей, що впливають на засвоєння тих чи інших мікро- і макронутрієнтів. Ця галузь науки шукає генетичні особливості, які допоможуть персоналізувати раціон з точки зору здатності організму ефективно засвоювати ті чи інші продукти.

Як працюють гени

Ген – як стаття закону, в якій прописано, що і як має відбуватися в конкретному організмі з конкретним нутрієнтом. Припустимо, надходить в організм залізо – корисна і потрібна річ. Ген дає розпорядження утворитися спеціальним ферментам, які доведуть елемент до потрібного стану і роздадуть всім нужденним клітинам. Якщо ген активний і працює на 100%, значить, ці процеси будуть здійснені. Але якщо ген активний на 50%, або на 20%, або на 5% (а в цьому і полягає поліморфізм, наші індивідуальні особливості), з такою ж інтенсивністю будуть виконуватися і регульовані нимм процеси. Тобто заліза в їжі і крові може бути достатньо, а клітини його недоотримають.

Нутригенетика в дії

Залежно від індивідуальних особливостей ДНК, харчові продукти можуть стимулювати несприятливі або, навпаки, позитивні для організму ефекти.

Доведено, що у людей з повільним метаболізмом кофеїну підвищується ризик серцевих атак при його вживанні. А у людей з поширеною мутацією, яка знижує ефективність ферменту, необхідного для метилування ДНК, при нестачі в їжі джерел метильних груп (фолату і холіну), підвищується ймовірність захворіти на колоректальний рак. Для таких людей вживання алкоголю – це додатковий негативний фактор, так як алкоголь знижує абсорбцію фолату і збільшує його виведення з організму.

Виявлено також, що ймовірність онкологічних захворювань зростає при мутації в гені одного з типів глутатіонтрансферази (ферментів, що беруть участь в детоксикації), і постійне надходження в організм токсинів (при палінні і ін.) небезпечне для людей з подібною мутацією. А поїдання капусти та інших хрестоцвітних, навпаки, буде вкрай корисно, так як вони містять речовини, що збільшують активність глутатіонтрансферази.

Поліморфізм подібний зарядженій рушниці: вона ще не вистрілила, але якщо складуться певні умови середовища або раціону харчування, – відбудеться постріл. Так і виникають захворювання. Виходить, генетика – це рушниця, а умови середовища або раціону харчування – спусковий гачок, точніше, палець, що давить на нього.

Практичне використання досягнень нутригенетики

Результати роботи вчених знайшли застосування в такій популярній області, як боротьба із зайвою вагою. Виявилося, що можна складати індивідуальні дієти, керуючись аналізом генома людини, яка мріє поліпшити параметри своєї фігури. Сьогодні кілька компаній, що базуються в США і деяких країнах Європи, вже пропонують послуги з проведення ДНК-тестів і складання на їх основі порад по здоровому харчуванню.

Погляд в майбутнє

Вчені з упевненістю говорять, що внесок нутригеноміки і нутригенетіки в охорону здоров’я в наступному десятилітті буде дуже значним. Встановлення молекулярних механізмів взаємодії «їжа-гени» і виявлення ранніх маркерів порушень в метаболізмі дозволить проводити ефективне превентивне лікування.

Коли-небудь, можливо, всі отримуватимуть розшифровку своєї ДНК при народженні, щоб спроектувати оптимальний план харчування для кожної людини на основі особливостей метаболізму і генетичних схильностей. А продукти харчування будуть перевірятися вже не тільки на безпеку, але і на ефективність їх дії на організм.

Нутригеноміка і нутригенетика – науки майбутнього (Частина 1)

«Дозволь їжі бути твоїми ліками» (Гіппократ).

Про те, що їжа впливає на стан тіла і духу і навіть здатна позбавляти від хвороб, людям було відомо ще з часів Стародавньої Греції. Але всі знання грунтувалися на щасливому або сумному досвіді, здогадах, припущеннях. Людство страждало від безлічі хвороб, пов’язаних з дефіцитом вітамінів і мінералів, і виною всьому був незбалансований раціон харчування. Фундаментальні відкриття були зроблені тільки в 18-20 століттях, коли вчені вивчили хімічний склад їжі і основні шляхи метаболізму.

У наші дні, незважаючи на всі відкриття вчених і колосальну різноманітність продуктів, ми знову стикаємося з наслідками нераціонального харчування, наприклад ожирінням, діабетом II типу. Крім того, фахівці стверджують, що і тривалість життя, і розвиток серцево-судинних, нейродегенеративних і ракових захворювань залежить від раціону людини.

Медикам і вченим стало очевидно, що для ефективного лікування та профілактики багатьох захворювань необхідно зрозуміти механізми впливу їжі на організм на клітинному і молекулярному рівнях. Внаслідок цього народилися дві порівняно нові науки – нутригеноміка і нутригенетика.

Що таке нутригеноміка?

Нутригеноміка – наука, яка вивчає вплив тих чи інших продуктів або елементів на генетичний код, функцію генів і їх можливий вплив на виникнення різних захворювань.

Включення і виключення генів

Всі клітини нашого організму – від нейронів до лейкоцитів – несуть однаковий генетичний матеріал. Але в кожній клітині експресується специфічний набір генів – це визначає спеціалізацію клітин. Включення/виключення генів регулюється епігенетичними модифікаціями (такі модифікації не зачіпають послідовність ДНК, але змінюють її «довісок»). Крім цього, вимикання генів відбувається при модифікації безпосередньо молекули ДНК (метилювання).

Експресія генів – це процес, в ході якого спадкова інформація від гена перетворюється в функціональний продукт – РНК або білок. Експресія генів регулюється на різних стадіях, але головний «контрольний пункт» – це початок транскрипції (синтезу РНК на матриці ДНК). Ініціація транскрипції залежить як від наявності необхідних білків (транскрипційні фактори, ферменти та ін.), так і від доступності (спорідненості) ДНК для цих білків (тобто від епігенетичних модифікацій). Компоненти їжі здатні впливати на обидва процеси!

Нутригеноміка в дії

Розглянемо вплив їжі на наші гени за допомогою конкретних прикладів. Наприклад, речовина сульфорафан (що міститься в капусті, брокколі, цвітній капусті) і діаллілдісульфід (з часнику) включають дрімаючі в ракових клітинах гени – регулювальники нормального розподілу, що пригнічують ріст пухлини. Подвійний плюс: масляна кислота, яка утворюється мікрофлорою людини при вживанні клітковини, чинить аналогічний вплив на роботу генів, а також активує імунну систему, що також пригнічує ріст ракових клітин.

Джерела метильних груп, наприклад холін, метіонін, фолієва кислота, які містяться в яйцях, шпинаті, бобових і печінці, також дуже важливі. Експериментально доведено, що у дорослих щурів хронічний дефіцит метильних груп тягне за собою спонтанне утворення пухлин, а також веде до активації мобільних елементів геному. В одному експерименті самки гризунів, спочатку схильні до ожиріння, діабету і раку, отримували з їжею холін, метіонін і фолієву кислоту, в результаті давши абсолютно здорове потомство!

При дефіциті фолієвої кислоти у вагітних підвищується ризик передчасних пологів, викиднів, а також можливі патології в нервовій системі плода і низька вага новонародженого. Точні механізми дії фолієвої кислоти до цих пір не ясні, відомо лише, що посилюється метилування гена IGF2 (інсуліноподібний фактор росту 2), який бере участь в зростанні і розвитку плоду.

Як впливають на наш організм транс-жири?

Дослідження показують, що існує пряма залежність між споживанням транс-жирів і розвитком серцево-судинних захворювань, діабету, ожиріння, алергії, раку грудей, а також скороченням періоду вагітності (див. малюнок).

а) Транс-жири змінюють продукцію, секрецію і катаболізм ліпопротеїнів в клітинах печінки, а також впливають на транспорт ефірів холестерину в ліпопротеїни дуже низької щільності.

б) У ендотеліоцитах збільшується синтез циркулюючих молекул адгезії і знижується функція NO-синтази.

в) Під дією транс-жирів змінюється нормальний метаболізм жирів в адипоцитах і посилюється запальна відповідь.

г) У макрофагах зростає продукція медіаторів запалення (інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлин).

Перераховані ефекти транс-жирів підтверджені дослідженнями на людях і сприяють атеросклерозу, діабету, відриву бляшок, раптовій смерті від серцевих патологій.

Феромони. Що це і яке їхнє значення в нашому житті?

Не чувствуя запах, теряешь вкус…
Не только к еде, но и к жизни.

До недавнего времени ученые уделяли мало внимания исследованиям обоняния у человека, считая нос гораздо менее важным органом чувств, чем глаза или уши. В существование же у человека феромонов – веществ, управляющих поведением практически всех известных животных, включая млекопитающих, насекомых, рыб и рептилий, и подавно верили единицы. Согласно господствующей в науке точке зрения, феромоны утратили свое значение в процессе эволюции человека, поэтому производство этих веществ и реакции на них остались в далеком “животном” прошлом. Однако в последние годы отношение к обонятельному анализатору человека стало меняться – появились веские основания утверждать, что роль обоняния в нашей жизни до сих пор была незаслуженно занижена. Соответственно пришлось пересмотреть и отношение к человеческим феромонам.

Что такое феромоны?

Чтобы понять, что же такое феромоны, можно вспомнить о гормонах. Гормоны – это химические вещества, которые словно связывают в единое целое весь организм, обеспечивая быстрый обмен информацией между его частями. Ту же самую роль играют и феромоны, только их задача – связывать индивидуумов, принадлежащих к одному и тому же виду животных, в пары, семьи и сообщества.

Феромоны (от греческого pherо – несу и hormао – возбуждаю) — биологические маркеры собственного вида, летучие хемосигналы, управляющие нейроэндокринными поведенческими реакциями, процессами развития, а также многими другими процессами, связанными с социальным поведением и размножением.

История открытия

О том, что существуют биохимические сигналы, ученые догадывались давно, но только в 1961 году Адольф Бутенандт, который специализировался в области химии гормонов, выделил из желез самки тутового шелкопряда половой аттрактант – бомбикол. На это вещество самец реагирует так же, как на присутствие самки – трепетанием крыльев. Для того, чтобы самец «учуял» даму сердца, нужна невообразимо маленькая концентрация этого вещества – в пределах 3 000 молекул на 1 мл воздуха. А чтобы получить 6 граммов бомбикола, потребовалось 500 тысяч бабочек!

Позже были открыты феромоны рептилий, рыб и млекопитающих (в том числе приматов). Но, конечно, самый интригующий вопрос – существуют ли человеческие феромоны?

18 ноября 1986 года газета The Washington Post опубликовала сенсацию – «Ученые Филадельфии впервые установили, что человеческое тело производит феромоны – специальные ароматические химические соединения, которые влияют на сексуальную физиологию другого человека».

Интересный факт! Особенно много желез, выделяющих феромоны, находится в теле человеческого зародыша, но когда ребенок рождается, большая часть желез утрачивается, а те, что остались, дремлют в организме до начала полового созревания.

Что творят феромоны!

Оказывается, феромоны контролируют не только половое влечение, но и глубокие эмоции, уровень гормонов, плодовитость, заботу о детях, зрелость, агрессию или покорность и многое другое.

Учёный, занимавшийся изучением феромонов, доктор Уиннифред Б. Катлер доказал, что запахи мужчин имеют огромное значение для женского здоровья. Он рекомендовал женщинам с необычно длинными или короткими менструальными циклами идти в мужскую раздевалку и вдыхать запах. По словам ученого, уже через три месяца наблюдалась стабилизация среднестатического цикла на уровне 29,5 дней. Дело в том, что подмышечные мужские железы выделяют, по крайней мере, один феромон, влияющий на репродуктивное здоровье женщин.

Доказано, что мужчины имеют в своем поте половой феромон, который делает их особенно привлекательными для женщин – андростерон. Андростерон производится надпочечными железами как мужчин, так и женщин. Достоверным фактом является то, что мужчины, которые выделяют много андростерона, более притягательны для женщин, чем те, кто выделяет его мало. Хотя это и не вызывает подлинного влечения, но зато помогает образовывать любовные пары.

Мужчинам на заметку! По некоторым данным, самыми сильными обонятельными стимуляторами родительского инстинкта ухода, который безотказно действует на женщин, являются детские присыпки и некоторые другие косметически средства для младенцев. Это обусловлено тем, что между матерью и младенцем в его первые месяцы жизни телесный контакт доминирует и обонятельный компонент в нем, безусловно, занимает значительную роль. Мужчины могут попробовать усилить внимание к себе детскими средствами. Однако надо учитывать то, что к вам могут относиться со странной нежностью и питать к вам материнские чувства☺

Ученые установили, что женские феромоны влияют на поведение мужчин с более выраженным эффектом. Было сделано предположение, что так называемые флюиды имеют биохимическую природу. Оказывается, женщина, находясь в сильном эмоциональном состоянии, называемом любовью, способна посылать необыкновенно мощные хемосигналы понравившемуся мужчине и одновременно подавлять желание других конкурирующих подруг. Под воздействием феромонов мужчина, даже предпочитающий выбирать женщину чисто визуально, как бы «слепнет». Удивительно, но пик активности выделения феромонов приходится на «бальзаковский возраст».

Где живут феромоны?

Хотя мощная индустрия по производству дезодорантов и моющих средств успешно борется с запахами человеческого тела, а наша система обоняния очень слабая, мы пахнем сильнее, чем животные. Главными источниками феромонов у человека являются кожа и слизистые оболочки. Наиболее важны сальные и потовые железы, располагающиеся у основания волос – на голове, в подмышечных впадинах, в области гениталий. И, нравится это нам или нет, есть все основания утверждать, что в деле производства феромонов нам активно помогают бактерии. Эти вещества образуются при разложении бактериями стероидных гормонов (например, мужских половых гормонов) и жиров. Волосы играют здесь очень важную роль: они предоставляют обширную поверхность сначала для работы бактерий, а затем для испарения пахучих веществ.

Интересный факт! Феромоны содержатся и в женском молоке. Как считают исследователи, запах, идущий от сосков, успокаивает малыша, создает у него ощущение безопасности, стимулирует привязанность. Не исключено, что околососковая область, где располагаются одновременно и сальне, и апокриновые железы, выделяет и другие феромоны, в том числе и те, что управляют сексуальным поведением. Может быть, именно этим объясняется странное влечение мужчин к женской груди?

Главные кандидаты на роль человеческих феромонов – уже упоминавшийся андростенон и родственные ему вещества – андростенол и другие стероиды. Однако феромонами также могут быть некоторые летучие кислоты (разветвленные С6-С12 кислоты), например триметилгексеновая кислота.

Чем же они пахнут?

Сложно поверить в существование запаха, если ты не можешь его ощутить. Но, как ни обидно, феромоны не имеют запаха в привычном для нас смысле этого слова. А всё дело в том, что за восприятие феромонов в нашем организме отвечает вомероназальный орган. Этот орган представлен небольшим углублением, находящимся на расстоянии 15−20 мм от края ноздрей. Примерно у 80% людей такие ямки имеются в обеих ноздрях, у остальных — только в одной. Это биологическое «устройство» посылает импульсы в ту часть головного мозга, которая заведует неосознанными реакциями, инстинктами, желаниями и страстями.

Таким образом, феромоны не пахнут лишь в бытовом смысле этого слова. На самом деле они реагируют с рецепторами и посылают в мозг сигналы, которые легко считываются подкоркой. Действуя в фантастически малых количествах на рецепторы вомероназального органа, они решают, кто нам мил, а кто вовсе даже и нет!

Половой феромон – вещество очень капризное, он легко разрушается в воздухе, плохо проникает через одежду и ослабляется под действием гелей для душа, дезодорантов и духов. Чистое тело является наилучшим “поставщиком” половых феромонов, а самым сильным образом феромоны проявляют себя летом и весной.

Духи с феромонами

Скорее всего, мы Вас разочаруем, но исследования показывают, что человеческие феромоны улавливаются партнером на расстоянии не более одного метра и «живут» примерно пять часов, в редких случаях – сутки. Именно поэтому профессиональные биологи с известной долей скептицизма относятся к такой парфюмерии. Судя по всему, духи с феромонами – это чистейшей воды рекламный ход. Как действуют духи с феромонами? Только по принципу самовнушения!

Зато для борьбы с вредителями в сельском хозяйстве с успехом используют биологические половые маркеры насекомых, хотя бы потому, что они имеют более простые формулы.

Глютен – що це і чому він став шкідливим?

Сьогодні дуже багато розмов ведеться навколо глютену. Модно стало сидіти на «безглютенових» дієтах і всіляко обмежувати вживання продуктів, що містять його. Далеко ходити не треба, навіть голлівудські красуні, наприклад Гвінет Пелтроу, Міранда Керр, Джессіка Альба, Майлі Сайрус і Вікторія Бекхам, добровільно відмовилися від продуктів, що містять клейковину. Природно, постає запитання, що це – істина або модні віяння? Адже хліб і каша – їжа наша. Так харчувалися наші предки, і ні про яку шкоду мова не йшла. Давайте ж розберемося, що являє собою цей горезвісний глютен і якої шкоди нашому здоров’ю він може заподіяти.

Що таке глютен?

Глютен – це складний білок, що входить до складу більшості злакових культур, і, зокрема, пшениці, ячменю та жита. Вміст глютену в пшениці – не менше 80% від маси зерна. Латинська назва gluten означає «клей» – саме тому глютен іноді називають «клейковиною».

Де можна зустріти глютен?

Глютен міститься в чотирьох злаках: пшениці, житі, ячмені та вівсі, і отже, у всіх продуктах, що містять ці 4 злаки. Клейковина входить до складу хліба, булок, лавашей, печива, бубликів, кексів, тортів, піци, пластівців, макаронних виробів і пива. Крім цього, часто глютен міститься в багатьох продуктах, куди його додають штучно, щоб підвищити еластичність якоїсь маси або надати їй форму. Він може входити в кетчупи, заправки, всілякі підливи, чіпси, цукерки, морозиво, йогурти, соєві соуси, бульйонні кубики, напівфабрикати, заморожені овочі, а також ресторанну картоплю фрі і вітаміни в капсулах і таблетках. Крім того, останнім часом пшеничне борошно, а нерідко і порошкоподібний чистий глютен, стали додавати в дуже багато видів ковбасних виробів і сиру(!).

Що таке целіакія?

Хвороба целіакія, в перекладі «хвороба утроби», була відома ще в Стародавньому Римі. Так називають непереносимість глютену, за принципом алергії. Хворим на целіакію вживати продукти з глютеном не можна. В першу чергу у них пошкоджуються стінки тонкого кишечника, але крім цього, страждають мозок, серце, суглоби та інші органи, порушується обмін речовин, не засвоюються вітаміни і мінерали.

Поспішаємо Вас заспокоїти: хворих на целіакію дуже мало, приблизно 1% всього населення планети! І діагностувати цю хворобу може тільки лікар – гастроентеролог. А обмежити глютен сьогодні радять часто всім без винятку. Давайте розбиратися, чому.

Аргументи проти вживання глютену

1) Не дивлячись на те, що целіакія вражає лише 1% населення, за деякими оцінками, у кожного третього спостерігають ті чи інші імунні реакції на глютен. Помічено, що багато хронічно хворих людей з неясним діагнозом після переходу на безглютенову дієту відчувають себе набагато краще.

2) Девід Перлмуттер, невролог і автор видання під назвою «Їжа і мозок. Що вуглеводи роблять зі здоров’ям, мисленням і пам’яттю» вважає, що чутливість до глютену є однією з найбільших і найбільш недооцінених загроз для здоров’я людства.

3) У США і Європі рух під кодовою назвою «Глютен – це смерть» йде вже давним давно. На цю тему проведено величезну кількість досліджень, складена не менша кількість дієт і рекомендацій. Практично в кожному магазині поруч зі стійкою продуктів для діабетиків є стійка з продуктами, що не містять глютену.

4) Встановлено, що та пшениця, яку вживає в їжу сучасна людина, дуже сильно відрізняється від тієї, яку їли наші предки. Послідовники Мічуріна протягом двох останніх століть спеціально відбирали сорти пшениці в бік підвищеного вмісту білка, а значить і глютену. Таким чином, ми вживаємо набагато більше глютену, ніж наші предки. Саме це і призводить до системних порушень в організмі.

5) Глютен впливає на засвоєння корисних речовин в організмі не кращим чином. Речовина як би склеює ворсинки в кишечнику, розгладжує їх, а ворсинки, навпаки, повинні працювати, вони якраз і відповідають за всмоктування корисних речовин з перевареної їжі. Саме тому ми часто відчуваємо після прийняття їжі не бадьорість, а втому і сонливість.

6) Нещодавно проведені дослідження показали, що надмірне вживання продуктів з глютеном підвищує ризик розвитку цілого ряду захворювань, серед яких серцево-судинні захворювання, рак, анемія, вовчак, остеопороз, ревматоїдний артрит, розсіяний склероз, аутоімунні захворювання, шлунково-кишкові розлади і багато інших.

Аргументи за вживання глютену

1) Люди їдять пшеницю, а разом з нею і глютен, вже більше 10 000 років. Середньостатистична людина вживає від 10 до 40 грамів глютену на добу. Але тієї шкоди, яку глютеновмісні продукти приносять хворим на целіакію, здоровим людям вони не заподіють.

2) Те, що сучасні види пшениці набагато шкідливіше, ніж 50 років тому, – це міф. Професор медицини в Клініці Майо і президент Північноамериканської асоціації з вивчення целіакії Джозеф А. Мюррей вивчав генетику пшениці. На його думку, гени пшениці практично не змінилися, сучасні зерна не відрізняються від тих, які збирали з полів 500 років тому.

3) В Азії глютен в чистому вигляді вживається в їжу. Він став заміною м’ясу і тофу і називається «сейтан» (seitan), подається приготованим на пару, смаженим або запеченим.

4) Що насправді означає напис на продуктах «не містить глютену»? Найчастіше борошно замінюється на крохмалі – кукурудзяний, рисовий, картопляний, які є рафінованими вуглеводами і які різко підвищують рівень цукру в крові. У підсумку дивна виходить дієта: без глютену, але з високим вмістом рафінованих вуглеводів!

5) Поки результати жодного дослідження, яке стосується глютену, не були підтверджені на всі 100%, так як вивчення різних дієт і їх впливу на організм – це дуже тривалий процес. До того ж всі ці рекомендації досить часто є занадто загальними для того, щоб реально допомогти всім.

6) Ще один міф: дітям не можна давати глютеновмісні продукти. Дослідження показали, що якщо не почати давати продукти з глютеном до 7 місяців, ризик алергії, навпаки, збільшується. Підсумкова рекомендація виглядає так: «Вік 4-6 місяців – найкращий час для того, щоб почати давати дитині їжу з глютеном».

Їсти чи не їсти?

Як бачимо, аргументи обох сторін надто суперечливі. Тому вибирати Вам. Дамо лише невелику пораду. Щоб однозначно відповісти на питання «їсти чи не їсти глютен», простежте за своїм самопочуттям. Якщо після вживання продуктів,що містять клейковину, у Вас виникають здуття живота, діарея, болі в животі, а також позакишкові симптоми: головні болі, коливання настрою, м’язові судоми, хронічна втома, втрата ваги, спробуйте на якийсь період обмежити вживання цих продуктів. Але щоб знати напевно, чи є у вас алергія на глютен або підвищена чутливість до нього, потрібно здати відповідні аналізи і проконсультуватися з лікарем.

Масова істерія через вміст глютену в продуктах схожа швидше на маркетинговий хід, а не на реальну турботу про здоров’я населення. Вживання пшениці для здорових людей не є забороною, хоча білий хліб і хлібобулочні продукти дійсно варто обмежити.

Чи допомагає безглютенова дієта схуднути?

Багатьох цікавить, чи можна схуднути, відмовившись від клейковини. Відповідь однозначна: ні. Звичайно, якщо повністю відмовитися від мучного, це вплине на зниження ваги. Але якщо замінити житній хліб гречаним, рисовим або кукурудзяним, а «Наполеон» – безглютеновим тортом, стати стрункішою не вийде. Навпаки, борошно без клейковини і продукти з нього (хліб, печиво, макаронні вироби) містять більше жирів, крохмалю та цукру, ніж традиційні аналоги. Тому дієтичне харчування краще залишити тим, кому без нього не обійтися.

Самостійно виключати глютен з раціону – просто для профілактики – небезпечно, це може спровокувати інші захворювання, пов’язані з дефіцитом необхідних мінеральних речовин і вітамінів.

Щоб бути у формі, досить віддавати перевагу цільним продуктам: овочам, фруктам, бобовим, горіхам і насінню, рибі, нежирному м’ясу і молоку, а також необробленим злакам як з глютеном, так і без нього. Красива фігура і гарне самопочуття при такому раціоні забезпечені.

 

Криза середнього віку у чоловіків. Як подолати?

– Вам не даси Ваші 40 років …
– А я і не візьму!

Вікова криза – це завжди період підведення підсумків. Будь то трирічний малюк, бунтуючий підліток або 35-річний дорослий, в цей період він розуміє, що не хоче жити далі за тим же сценарієм, що і раніше. Він хоче щось змінити, ось тільки не завжди розуміє, що саме і як це зробити.

Незважаючи на притаманну жінкам емоційність, вразливість і підвищену чутливість, на думку фахівців, представниці прекрасної половини людства більш стійкі психологічно, ніж їх сильні супутники життя. За рахунок викиду негативних емоцій через істерики і сльози, жінки в більшості випадків легше переносять стресові ситуації, втрати і невдачі, тоді як їхні чоловіки намагаються приховати проблему і вирішити її самостійно, найчастіше лише посилюючи положення.

Від 37 до 42 років – це один з найбільш важких періодів в житті чоловіка. Цей період часто називають «сороковими-роковими».

Звикнути до свого віку було б дуже легко, якби він не змінювався так часто…

Причини горезвісної кризи

«Криза середнього віку» – одне з наймолодших захворювань на планеті, про яке вчені почали говорити лише в кінці минулого століття, виділяючи дві основні причини недуги.

Причина №1 – біологічна. Тривалість життя наших предків була набагато меншою в порівнянні з поколінням 21-го століття. Величезний список невиліковних захворювань і епідемій, постійні війни забирали молоді життя. Виходить, у жителів минулих епох просто не було часу для зневіри, переосмислення і зміни себе і свого життя. Сучасна ж людина має час, бажання і можливості стежити за власним здоров’ям, а також красою. Сьогодні зрозуміла і доступна інформація про те, що в період 40-45-ти років у представників сильної статі спостерігається зниження вироблення чоловічих статевих гормонів, що відповідають не тільки за репродуктивність, а й сексуальну активність. Звичайно ж, це супроводжується занепокоєнням, переживаннями і комплексами.

Причина №2 – соціальна. Знаменитий афоризм про те, що справжній чоловік за своє життя повинен посадити дерево, побудувати будинок і виростити сина, для більшості представників сильної статі стає життєвим кредо. Приблизно до 45-ти років багато чоловіків дійсно мають сім’ю, розширюють житлоплощу і, досягнувши вершини кар’єрного зростання, чекають онуків. Тут і настає розуміння того, що головні завдання виконані, і рухатися далі вже нема навіщо, а головне – не для кого. Також напружує буденність життя. Що вже й говорити про чоловіків, у яких до середнього віку немає ні повноцінної сім’ї, ні власного житла, ні улюбленої роботи, ні особливих заслуг.

Так що причин для смутку у зовні сильних і непереможних чоловіків досить багато, а в сукупності вони рано чи пізно провокують кризу середнього віку.

Скільки б Вам було років, якби ви не знали, скільки Вам років?

Ознаки кризи середнього віку

Дратівливість. Чоловік постійно висловлює закиди і невдоволення всім і всіма – укладом життя, обстановкою в будинку, вимогами керівництва, а також собою, дружиною, дітьми, друзями і колегами.

Втома. Навіть у відпустці чоловік демонструє лінь, а в робочі будні відмовляється виконувати елементарні побутові доручення.

Непередбачуваність. Передбачити бажання і поведінку чоловіка практично неможливо, тому що його настрій змінюється блискавично і нез’ясовно.

Прагнення до лідерства. Гостро реагуючи на досягнення оточуючих, чоловік в повному розквіті сил намагається самовдосконалюватися, щоб довести собі й іншим, що він – найкращий – майстер, радник, друг, батько, чоловік і коханець.

Апатія. Якщо довести свою перевагу і незамінність не виходить, в кризовий період чоловік замикається в собі, а відчай нерідко намагається розчинити в алкоголі, тому в середньому віці депресію часто супроводжує зловживання алкоголем.

Роки беруть своє. Ось тільки не розумію, як вони своє від мого відрізняють?

Що робити?

1. Нормалізуємо рівень гормону. Так як зниження рівня статевих гормонів є природним процесом в середньому віці, не завжди вдасться вирішити проблему, не застосовуючи терапію гормональними препаратами.

2. Усуваємо фактори, що викликають незадоволення життям і собою. Таких причин може бути багато: невдоволенням своєю роботою, натягнуті відносини в родині, невдоволення своїм зовнішнім виглядом і здоров’ям і багато іншого. Розуміння того, що кілька «нерозв’язних» завдань відразу звалилося на голову, лише погіршує становище речей. Намагайтеся не піддаватися паніці і вирішувати проблеми поступово.

3. Ставимо нові цілі. Щоб життя не втрачало фарби, потрібно чогось постійно прагнути. Постановка нових цілей якраз відповідає цим критеріям.

4. Шукаємо нові захоплення. Життя проходить куди цікавіше, якщо у людини є улюблені захоплення. Неважливо, що це: заняття спортом, моделювання, блогінг або рибалка, головне – захоплення повинно приносити задоволення!

5. Відпочиваємо! Не потрібно намагатися, як то кажуть, осягнути неосяжне – щоб налагодити душевний спокій, краще мінімізувати емоційні, розумові і фізичні навантаження.

Юність – це дар природи, а зрілість – витвір мистецтва.

Роль жінки в подоланні чоловічої недуги

Пережити будь-яку кризу і вирішити проблему легше вдвох. Тому сімейні психологи в першу чергу звертаються до дружин пацієнтів. Отже, кілька простих порад для жінок:

Більше терпіння! Криза середнього віку може тривати від кількох місяців до кількох років, протягом яких жінці важливо спокійно і поблажливо ставитися до змін у поведінці чоловіка.

Утримайтеся від порад. Гордих чоловіків дратують моралі жінок, тому, щоб не бути винною в помилках чоловіка, Вам не варто надокучати мудростями, адже все одно рано чи пізно життя розсудить.

Надайте більше свободи. Не потрібно обмежувати чоловіка в його бажаннях і прагненнях до самовираження, іншими словами, краще утриматися від сцен ревнощів і заборон спілкування, розваг і хобі.

Схвалюйте прояв ініціативи. Якщо чоловік вирішив почати навчання, змінити місце роботи, вид діяльності або запропонував відпочити удвох від мирської суєти, підтримайте його. А ще в моменти душевної дисгармонії звільніть чоловіка від домашніх справ і проблем, дозволивши йому сконцентруватися на самоаналізі і подальшому розвитку.

Хваліть! Намагайтеся вселити своєму чоловікові, що він прекрасний працівник, чоловік, батько, що його всі цінують, поважають і люблять, що багато його ровесників йому і в підметки не годяться. Якщо за допомогою похвал (нехай навіть і не завжди об’єктивних) Ви проллєте цілющий бальзам на самолюбство свого чоловіка, це обов’язково піде йому на користь.

Спілкуйтеся! Ні в якому разі не залишайте чоловіка наодинці з його проблемою – від’їзд, роман на стороні, заява на розлучення позбавить чоловіка всякої надії на світле майбутнє сім’ї, де він любимий і необхідний.

Поліпшите інтимну сферу відносин. Покажіть чоловікові, що інтимне життя не закінчується на позначці в сорок років (в чому він абсолютно впевнений), з цього моменту все тільки починається.

Долати кризу середнього віку необхідно разом з коханою людиною, відчуваючи її підтримку і турботу.

Як навчитися бути оптимістом?

Якщо не можеш бачити життя зі світлою боку,
протри темну, і вона заблищить як дзеркало!
(Христина Додд)

Марк Твен одного разу сказав: «Нема в світі більш жахливого видовища, ніж молодий песиміст. Напевно, гірше тільки старий оптиміст». Якщо Ви опитаєте десяток-другий випадкових перехожих на предмет: «Ви оптиміст чи песиміст?», то в 70-80% випадків почуєте у відповідь горде: «Я реаліст!».

На перший погляд, ця відповідь здається цілком логічною: людина не зараховує себе ні до однієї, ні до іншої групи, вважаючи, що вона – щось середнє між оптимістом і песимістом. Але проблема в тому, що все більше психологів вважає, що, так званих реалістів не існує в природі, і що всі, хто називає себе так, є прихованими песимістами, які чекають щодня від життя удару.

Навколишній світ щодня обрушує на нас потоки негативної інформації, наприклад через засоби масової інформації. Крім того, існує безліч інших джерел тиску, наприклад, ми повинні добре виглядати, підтримувати наш статус в суспільстві. Від нас очікують багато, може бути, занадто багато. Легко зрозуміти, чому так важко бути оптимістом в наші дні.

Оптимізм – не риса характеру, вона не передається у спадок, але, як правило, закладається в сім’ї. Дитина входить в життя з світоглядом батьків. Якщо з дитинства вона бачить, що найближчі люди з недовірою ставляться до світу і оточуючих, часто відчувають незадоволення, накручують себе, то і сама згодом буде жити за таким сценарієм. І, навпаки, коли батьки із задоволенням спілкуються зі світом і іншими людьми і наповнюють дитину любов’ю, теплом і довірою, то і вона, швидше за все, успадкує цей настрій.

Чому важливо бути оптимістом?

Статистика (а що може бути більш об’єктивним?), що відображає силу оптимізму, приголомшує. Дослідження ясно показують, що оптимісти мають можливість досягти успіху в навчанні, в спорті, в своїй професії, протистояти інфекційним і хронічних захворюванням, а також швидко і без страху долати всі невдачі життя. Оптимістичні люди більш успішні, ймовірно, тому, що вони більшою мірою готові ризикувати і йти до своєї мрії.

Життєлюбці:

1. Живуть довше песимістів. Лікарі не можуть науково пояснити це твердження, воно просто відноситься до категорії «нез’ясовно, але факт».

2. Мають багато друзів, яких приваблює сонячний настрій, що випромінюється оптимістом. А значить – самотність їм не загрожує.

3. Навряд чи дізнаються коли-небудь, що таке депресія та інші психічні розлади.

4. Завжди виглядають чудово, оскільки усмішка і променисті очі прикрашають, а ось кисла гримаса навпаки – спотворює.

5. Швидше справляються з труднощами, що виникають, оскільки переконані, що непереборних проблем не буває, з усіма бідами можна впоратися, якщо не розкисати під їхньою вагою.

6. У більшості випадків домагаються успіху, тому що вони не бояться можливих проблем, не чекають удару від долі, а просто йдуть до своєї мети.

7. Рідко зустрічаються з неприємностями, тому що вони посилають сигнал Всесвіту: «У мене все буде добре!».

Результати наукових досліджень

Науково доведено, що оптимісти живуть довше за песимістів. Цей висновок був зроблений на основі тридцятирічних(!!!) досліджень, проведених вченими клініки Майо, в яких брало участь 447 чоловік. У оптимістів ризик передчасної смерті на 50% нижче, ніж у песимістів. Приголомшлива статистика!

Оптимізм захищає від хвороб. Вчені обробили відповіді 999 данців (чоловіків і жінок у віці від 65 до 85 років). Результати цих досліджень просто приголомшують. Ризик серцевих захворювань у тих, хто демонстрував високий рівень оптимізму, був нижче на 77%, ніж у песимістів!

А дослідники університету Карнегі Меллона вивчали вплив звичайних сезонних простудних і вірусних захворювань на людей з різним сприйняттям світу. В інтерв’ю брали участь 193 здорових добровольців, які описували свої позитивні і негативні емоції. Потім за допомогою спеціальних назальних крапель їх «заражали» легкою формою вірусного захворювання. Виявилося, що оптимісти краще протистоять вірусним захворюванням, а також подаргі.

У ще одному дослідженні брали участь професійні плавці. В результаті з’ясувалося, що песимістично налаштовані плавці показують в майбутньому набагато гірші результати у зв’язку з тим, що не вірять в самих себе.

Як навчитися дивитися на життя позитивно?

Порадада № 1. Змініть своє ставлення до успіхів і невдач

Ви успішно закінчили якусь справу? Хваліть себе! Ні в якому разі не виправдовуйте Ваші успіхи банальним везінням. Вам все вдалося, а значить це Ваша заслуга. Щоб стати оптимістом, дуже корисно визнавати власні досягнення, високо оцінювати себе і час від часу хвалити. Так вважають психологи. І, навпаки, вкрай шкідливо без кінця себе лаяти.

Порада №2. Вчіться «тримати удар»

Песимісти постійно шукають винних у своїх невдачах, звинувачують у всіх своїх негараздах всіх навколо, або ж самого себе. Це згубна звичка! Якщо в своїх невдачах Ви звинувачуєте інших, то, значить, визнаєте, що не в силах впливати на ситуацію. Оптимісти ж, навпаки, приймають проблеми як ті, що «історично склалися» – неприємності у всіх бувають, і нічого страшного. Проблеми треба не переживати, а вирішувати.

Порада №3. Розставляйте пріоритети на свою користь

Оптиміст не витрачатиме свій час на те, що йому не цікаво, але «правильно» або «престижно» з суспільних понять. Позитивні люди мають сміливість жити за своїми правилами, не піклуючись про те, що про них думають інші. Неможливо бути оптимістом, якщо весь час відмовлятися від своїх бажань на догоду громадській думці. Коли розривають внутрішні протиріччя, який вже тут оптимізм?

Порада №4. Оточіть себе позитивними людьми

Настрій витає в повітрі, як бактерії, і посмішка до вух заражає нітрохи не менше, ніж бурчання і дратівливість. Оптимісти намагаються спілкуватися з собі подібними і уникають буркотливих і злісних людей. Оптиміст відчуває, що життя занадто коротке, щоб витрачати його на людей, які бризкають отрутою з будь-якого приводу і поширюють похмурі думки.

Порада №5. Живіть заради того, щоб жити

Песимісти найчастіше виправдовують своє невдале життя відсутністю завдань і цілей. Шукайте собі заняття до душі, хай то нова робота або нове хобі. Робота забирає у нас третину нашого життя, так зробіть, принаймні, так, щоб ця третина приносила Вам якомога більше задоволення і радості. Намагайтеся як можна менше відмовляти собі в якихось бажаннях, уникайте строгих рамок, інакше нервові зриви Вам гарантовані. І головне – отримуйте задоволення від кожної миті свого життя!

Порада №6. Життя несправедливе? Це нормально!

Дуже багато людей турбуються, зляться або опускають руки тому, що життя має бути справедливе за їхніми стандартами. Оптимісти знають, що життя несправедливе: хтось народився в палаці, хтось – в нетрях, одні більш красиві, щасливі і здорові, інші не отримують нічого. Неважливо, які ресурси у Вас є спочатку – при бажанні Ви зможете досягти чого завгодно.

Песиміст бачить труднощі у кожній можливості, а оптиміст бачить можливості в кожної труднощі!

Як зберегти зуби здоровими до глибокої старості?

Привітна щира посмішка творить чудеса, – не дарма перед нею відступає похмурий день, як співається в дитячій пісеньці. Стоматологи не втомлюються повторювати: запорука здорових зубів – регулярний правильний догляд за порожниною рота. Як показує практика, щоденна гігієна зубів і ясен знижує необхідність в професійному лікуванні на 75-80%. І справа не тільки в якості зубної пасти та щітки: догляд за порожниною рота – це цілий комплекс заходів, який повинен виконуватися безперервно протягом усього дня.

Роль спадковості

Як би нам не хотілося перекласти всю відповідальність за хворі зуби на погану генетику, нічого з цього не вийде. Так, дійсно, інформація про розташування зубів в зубному ряду, їх щільність, форму, висоту, ступінь міцності емалі і її колір передається від батьків до дітей. Але не слід думати, що у виникненні карієсу також винні гени – це не так. До захворювань зубів, чим і є карієс, спадковість не має відношення.

Це цікаво!

Відомо, що на сьогоднішній день в світі страждає карієсом 99% населення! А в багатьох країнах – 100%! Тільки ескімосам і деяким аборигенам південних районів Паміру не знайома ця хвороба (Памір – гірська система на півдні Центральної Азії і на півночі гірської гряди Гімалаї, на території Таджикистану, Китаю, Афганістану і Індії). З якоїсь причини карієс обходить їх стороною. Можливо, це через те, що вони просто ніколи не їли солодощів?

Вода і здоров’я зубів

Якість рідини, яку ми п’ємо, – важливий фактор, що визначає стан здоров’я зубів і інших органів нашого організму. Тіло дорослої людини складається з води майже на 70%, в кісткових тканинах її близько 30%. Вміщені в ній мінеральні речовини допомагають заповнити дефіцит деяких мікроелементів, які входять до складу і м’яких, і кісткових тканин.

Харчування для здоров’я зубів

Слідкуйте за різноманітністю харчування. Це гарантує, що з різних продуктів в організм будуть надходити необхідні речовини. Наприклад, кальцій. У кістках скелета знаходиться до 99% кальцію, і саме кісткові тканини є резервуаром для надходження цієї речовини при її нестачі в їжі. З огляду на те, що зуби також побудовані з кальцію, не дивно, що дефіцит цього елемента позначається і на їх стані. Магній забезпечує роботу нервової тканини, необхідної для формування кісток. Він входить до складу твердих тканин зуба і бере участь в обмінних процесах, що дозволяють забезпечити нормальний стан ясен. Фтор також грає важливу роль у здоров’ї зубів. Завдяки цьому мікроелементу забезпечується висока щільність твердих тканин зуба, що не дозволяє їм руйнуватися під впливом несприятливих чинників.

Цікавий факт!

Колись карієс був ознакою заможності. Він «обирав» багатих людей, адже солодке коштувало дуже дорого, і бідні люди не могли дозволити собі їсти солодощі. Вважалося непристойним мати здорові зуби аристократу, це означало б те, що він не може купити цукерок. Здорові зуби, як не дивно, доводилося ховати, тобто менше посміхатися. А запах з рота заглушати, обливаючись ароматною водою.

Важлива дрібниця: температура їжі

Пам’ятайте: і занадто гаряча, і, навпаки, занадто холодна їжа однаково несприятливо відбиваються на зубній емалі. При цьому особливо небезпечний різкий температурний перепад, який призводить до виникнення мікротріщин.

Як бути із солодким?

По суті, в проблемах з зубами винен не сам цукор, а кислота, що виділяється бактеріями в вашій слині. Коли бактерії вступають в контакт з вуглеводами, що містяться в цукрі, вони починають виділяти кислоти – і зуби можуть втратити необхідні мінерали і заробити карієс.

Однак це не привід відмовлятися від солодкого. Для збереження здоров’я емалі досить скоротити не обсяг солодкого, а періодичність його споживання. Найбільш небезпечними для розвитку карієсу є цукерки-льодяники і борошняне (в’язка їжа), яке надовго прилипає до зубів. Тому не забудьте після солодкого почистити зуби або просто прополоскати рот водою. Ідеальний варіант – погризти морквину або яблуко. Пам’ятайте: навіть одна морквина в день може врятувати ваші зуби від руйнування.

Коли і як часто чистити зуби?

Не існує ніяких обмежень по максимальній кількості чистки зубів, їх зовсім не обов’язково чистити тільки двічі в день вранці і ввечері. Ви цілком можете це робити після кожного прийому їжі. Проблема в тому, що 40% людей не роблять цього навіть один раз на день, а якщо вони і чистять зуби, то витрачають на це 45 секунд замість належних двох хвилин.

Ні в якому разі не можна чистити зуби відразу після прийому їжі, так як кислотна їжа і напої в’їдаються в емаль, а зубна щітка робить цей процес ще більш згубним. Якщо ви дійсно хочете чистити зуби після обіду, то почекайте не менше півгодини, щоб слина нейтралізувала кислотний наліт на зубах. Бажаєте прискорити цей процес – їжте сир, що нейтралізує кислоту. Також в цій справі може допомогти жувальна гумка, яка не містить цукру.

Це цікаво!

Засоби для очищення зубів існували ще в глибоку давнину. Першу таку речовину придумали стародавні римляни. До неї входили пелюстки троянд, горіх і мирра, а основою порошку служила товчена шкаралупа і кістки тварин, змішані з медом. Часто до складу такого засобу додавали карбонат натрію.

Яку зубну щітку вибрати?

Проведене в 2014 році дослідження показало, що електричні зубні щітки видаляють на 11-18% більше нальоту, ніж традиційні ручні. Дуже важливо правильно користуватися електричними зубними щітками і не тиснути ними на зуби, інакше додатковий ефект просто не буде досягнутий.

Міняти зубну щітку або головку електричної зубної щітки необхідно кожні три місяці. До речі, зубну щітку краще тримати в закритій шафці, а не на раковині, де вона може зазнати зараження численними мікробами від людей, які миють тут руки.

Зубна нитка – помічник, а не ворог

Зубна щітка не в силах повністю очистити порожнину рота, особливо у важкодоступних місцях. Видалити зубний наліт і залишки їжі з міжзубних проміжків допоможе правильне чищення спеціальною зубною ниткою – флоссом.

Стоматологи рекомендують користуватися зубною ниткою щодня. Очищати міжзубні простори треба м’якими рухами, що повторюють контури ясен, при цьому уникаючи різких рухів ниткою, які можуть їх поранити.

На прийом до стоматолога регулярно!

Доглядати за своїми зубами тільки в домашніх умовах недостатньо. Для того, щоб будь-які захворювання або порушення були виявлені своєчасно, необхідно відвідувати стоматолога двічі на рік навіть при відсутності скарг на стан зубів і ясен. Такий підхід не дозволяє пропустити початок розвитку недуги, коли вона може бути вилікувана за мінімальними втратами часу і сил.

Цікавий факт!

Король Шотландії Джеймс IV (1488-1513) добре знав медицину. Якось у нього заболів зуб, і він запросив до себе лікаря. Коли той його вилікував, король сам вирішив навчитися лікуванню зубів. І навчився! Зуби у придворних лікував коронований стоматолог.

Кілька слів про відбілювання зубів

Хороший стоматолог не рекомендуватиме своїм пацієнтам вибілювати зуби, і ось чому. Емаль – напівпрозора субстанція, яка покриває зуб. Під нею розташований дентин, від якого і залежить колір зуба. Уявіть кольоровий папір, що лежить під склом. Папір – дентин, скло – емаль. Як ми можемо змінити колір емалі? Тільки механічним або фізичним впливом на скло. Можна взяти наждачний папір і нанести величезну кількість рисок, що зменшить прозорість скла і створить ефект освітлення. Можна впливати на скло і плавиковою кислотою, і скло стане білим. Але і в першому, і в другому випадку це руйнівний вплив на скло, тобто на емаль зуба. Тому вибілювати зуби треба у виняткових випадках. Якщо людина один раз зважиться на це, то їй доведеться повторювати процедуру кожні півроку, і при цьому доведеться відмовитися від продуктів, що забарвлюють зуби, – міцного чаю, кави, чорниці і т. д.

Це цікаво!

Недавнє дослідження показало, що люди, які підтримують себе у формі, на 40% рідше страждають від хвороб зубів. Так що тепер є ще один привід дотримуватися здорового харчування і розважати себе фізичними вправами.

Фітоенерджі – подвійний заряд бадьорості

Ознаки астенії або астенічного синдрому (його ще називають хворобливою слабкістю), зараз можуть з’явитися у багатьох. Провокуючими факторами для цього можуть служити гіповітаміноз, адаптація організму до нових сезонних ритмів, стан одужання після інфекційного запалення, невисипанія або хронічні стреси (пов’язані з роботою, проблемами в особистому житті або різкою зміною способу життя), а також зловживання кавою, нікотином, алкоголем або ліками.

Нерідко люди вважають ознаки астенії звичайною втомою і не роблять спроб для її лікування. Але звичайна втома і астенія, хоча і схожі по проявах, але це різні речі. Перша настає завжди після фізичних або психічних навантажень і зникає після відпочинку. При астенії такого не відбувається. Сил не з’являється навіть після тривалого повноцінного відпочинку і курсу відновлювальних процедур. Характерна особливість астенії, не властива звичайній втомі – стійке погіршення пам’яті і зниження емоційного фону. Астенік перестає отримувати радість від чого-небудь. Цьому є пояснення. Якщо при звичайній втомі відбувається виснаження “хімічних” енергетичних запасів, які заповнюються з їжею і відпочинком, то при астенії причина знаходиться в порушенні механізмів нервової регуляції, що знаходяться, перш за все, в головному мозку.

Лікування астенії на сьогодні це значна проблема сучасної медицини і включає в себе застосування різних груп медикаментів, а також психотерапію. При цьому особлива роль серед медикаментів відводиться групі адаптогенів, механізм яких багато в чому реалізується через підвищення збудливості і загального тонусу організму, що в свою чергу створює приємне відчуття бадьорості. Прикладом може бути рослина женьшень, яка відома більше п’яти тисяч років.

Ця рослина овіяна легендами, а її унікальні лікувальні властивості відбилися в назвах, під якими вона відома«корінь життя», «дух землі», «дар богів», «чудо світу», «дар безсмертя», «божественна трава».

Латинська назва женьшеню – Panax ginseng – з’явиляся від грецького слова panacea – всезцілюючий і китайської назви кореня, утвореного із jen(жень) – людина, shen (шень) – корінь (по виду корінь нагадує фігуру людини).

Женьшеню було присвячено безліч легенд і сказань. На Сході існувало повір’я: вночі під час цвітіння женьшень світиться незвичайним білим яскравим вогнем. Якщо в таку ніч викопати корінь, що світиться, то він не тільки зможе вилікувати людину від будь-якої хвороби, але і воскресить померлого. Однак здобути корінь женьшеню, що світиться, дуже важко, оскільки його стережуть дракон і тигр. Лише дуже відважні люди можуть зважитися викопати його.

У старовинних китайських книгах виявлено такий вислів: «Цар лісових звірів тигр, цар морських звірів – дракон, а цар лісових рослин – женьшень». Східні цілителі стверджують, що препарати женьшеня продовжують життя і молодість.

В якості лікарської сировини в медицині використовують коріння. У Китаї женьшень називають “людина-корінь“, вважається, що цінність самого кореня безпосередньо залежить від його схожості з людською фігурою: чим більше подібність, тим цінніше.

У коренях містяться жирні кислоти, вітаміни групи В, вітамін С, ферменти, ефірні масла і пектинові речовини, клітковина, цукри, крохмаль. Багатий корінь женьшеню і на мінеральні речовини. Це мікроелементи цинк, хром, молібден, а також мікроелементи кровотворного комплексу: мідь, кобальт, марганець, залізо.

Але головні фармакологічні властивості женьшеню обумовлені вмістом в ньому особливого роду глікозидів – панаксозидів.

Коріння женьшеню завдяки вмісту в них комплексу фізіологічно активних речовин володіють великим спектром дії.

Женьшень покращує функціонування серцево-судинної системи, нормалізує кровопостачання мозку і кровотік в цілому і активізує кровотворення; збільшує споживання кисню, стимулює тканинне дихання; прискорює загоєння ран; підвищує світлочутливість очей і поліпшує кольоровий зір; збільшує апетит; покращує травлення і сприятливо позначається на стані печінки; сприяє зниженню вмісту цукру в крові.

Женьшень і його препарати застосовують як тонізуючий і стимулюючий засіб при астенії, неврастенії і астенодепрессівних станах різного походження, при тривалій фізичній або психічнійперевтомі, занепаді сил і загальній слабкості, зниженому артеріальному тиску, в період відновлення після перенесених інфекційних та виснажливих захворювань.

Традиційно в лікуванні астенічного синдрому продовжують використовуватися препарати, що покращують мозковий метаболізм (ноотропи). Останнім часом особливо популярними стали біологічні ноотропи – це препарати на основі екстракту листя дерева гінкго білоба. При астенічних станах вони іноді виявляються навіть більш ефективними, ніж синтетичні ноотропи. Плюс до цього препарати гінкго білоба володіють судинним ефектом, тобто допомагають не тільки клітинам мозку, але і кропопостачальним судинам, що дуже важливо.

Гінкго білоба. В Японії назва дерева гінкго 銀杏 вимовляється як “ітьо:”, що імовірно походить від китайського словосполучення (кит. 鴨 脚yājiǎo) «качині лапки», так як листя дерева нагадує їх за формою. Ієрогліфічна назва плоду означає «срібний абрикос», і читається як «гіннан».

У медицині лікувальні якості Гінкго Білоба, неодноразово описані китайськими лікарями, отримали сучасне наукове підтвердження.

Сучасні технології дозволили вивчити хімічний склад і біологічну дію компонентів Гінкго Білоба. Виявилося, що це дерево – лікар. Його склад унікальний! Воно містить більше 40 біологічно активних речовин і деякі з них зустрічаються тільки в цій рослині. Лікувальними властивостями володіють листя рослини.

Унікальність складу Гінкго Білоба не тільки в наявності великої кількості біологічно активних речовин, а й у тому, що діють вони комплексно, різнобічно і гармонійно. Всі компоненти доповнюють один одного.

Останнім часом препарати на основі сполук, виділених з листя гінкго, знайшли досить широке застосування у фармакотерапії деяких судинних захворювань, при атеросклерозі, при астенії, розсіяному склерозі для поліпшення пам’яті і концентрації уваги.

Корисні якості гінкго білоба:

  • Розширює просвіт артерій, вен і капілярів;
  • Зменшує в’язкість крові і запобігає утворенню тромбів – покращує кровотік в головному мозку, серці, кінцівках;
  • Знижує крихкість судин, запобігаючи крововиливам у сітківку і рогівку ока, інсультам та інфарктам;
  • Зменшує проникність судинної стінки, звідси протинабрякова дія;
  • Антиоксидант – зупиняє процеси старіння;
  • Протизапальна, противірусна та імуномодулююча дія;
  • Регулює обмін вуглеводів – підвищує вироблення інсуліну, захищає клітини підшлункової залози;
  • Знижує рівень холестерину;
  • Покращує провідність нервового імпульсу;
  • Підвищує енергетичні можливості організму.

Фітоенерджі

Як видно, при всіх типах астенії незалежно від етіології істотне місце в лікуванні займає медикаментозна терапія. Вона включає засоби, що надають антистресовий і адаптогенний ефекти, що покращують енергетичні процеси, надають антиоксидантну дію. Цим вимогам повністю відповідає унікальний фітозасіб від ТМ ФарсіФарм – Фітоенерджі – комбінований рослинний тонізуючий і психостимулюючий засіб на основі екстрактів женьшеню і гінкго білоба.

Випускається Фітоенерджі у формі капсул №30. Кожна капсула містить сухий порошок кореня женьшеню (Panax Ginseng) 100 мг і сухий екстракт листя гінкго білоба (Ginkgo biloba) 60 мг.

Рекомендації до застосування. Фітоенерджі доцільно застосовувати:

  • при астенічних станах (зниження працездатності, порушення пам’яті і концентрації уваги, здатності до навчання, зниження швидкості мислення);
  • при великих інтелектуальних навантаженнях;
  • при підвищеній стомлюваності;
  • при апатії;
  • при невротичних порушеннях, в період реконвалесценції;
  • при дегенеративних змінах нервової системи;
  • для підвищення опірності організму;
  • при ослабленні статевої функції, як у чоловіків, так і у жінок;
  • при нейросенсорних порушеннях (запаморочення, дзвін у вухах, гіпоакузія).

 

Цінність комплексної дії екстрактів гінкго білоба і женьшеню полягає в тому, що поєднання женьшеню і гінкго білоба є ефективнішим засобом при показаних станах, ніж будь-який компонент окремо.

Спосіб застосування та дози. Якщо немає інших призначень, дорослим слід приймати по 1 капсулі в день, бажано в першій половині дня, запивати водою. Курс прийому – не менше 4 тижнів.

Астенічний синдром – це проблема сьогоднішнього дня, особливо жителів великих міст. Тому не можна залишати дану проблему без уваги і при появі вищевказаних симптомів слід проводити оптимальну фармакотерапію даного синдрому.

Сальвігол – шлях до здоров’я

Нервы шалфей укрепляет и рук унимает дрожанье,
И лихорадку изгнать даже острую он в состояньи.
Ты наш спаситель, шалфей, и помощник, природою данный…

В осінньо-зимовий період наш організм стає найбільш уразливим до вірусних та бактеріальних інфекцій. Крім безлічі синтетичних лікарських засобів для лікування та профілактики простудних захворювань, широко використовуються і лікарські рослини, причому останні стають все більш і більш популярними, так як вони дійсно надають хороший терапевтичний ефект, але і при цьому не дають побічних реакцій. Однією з лікарських рослин, що добре себе зарекомендували, є шавлія лікарська.

Шавлію називають квіткою, що продовжує життя. Батьківщина шавлії лікарської – Італія і південно-східна Європа.

Давньогрецькі і римські медики почали застосовувати лікувальні властивості шавлії в медицині одними з перших, що підтверджується їх численними описами властивостей даної рослини. Існує стародавня галльська приказка: «У кого в саду шавлія, тому лікар не потрібний». Ця рослина згадується практично в усіх класичних травниках середніх віків: “Hortulus” В. Страбона, “Capitullre de villis” Карла Магнуса, працях Хільдегарди Бінгентської.

Шавлію в середні віки використовували як захист від чуми. І дійсно, рослина і, перш за все – їїефірна олія, володіє досить широким спектром дії проти бактеріальної інфекції, навіть проти золотистого стафілокока і стрептокока, має противірусну дію.

Сучасне визнання у світі

Клінічні випробування довели (Німеччина, 1997), що ця рослина має антибактеріальні, противірусні та протигрибкові ефекти, які пов’язані з наявністю в шавлії катехінів і фенольних кислот.

Препарати на основі Salvia officinalis застосовуються всередину для лікування грипу, бронхіту, синуситу.

Був виявлений статистично значущий ефект в полегшенні симптомів у пацієнтів з гострим фарингітом (Хабберт співавт., 2006).

Крім того, препарат на основі шавлії в поєднанні з ехінацеєю був ефективний при лікуванні гострих ангін (Schapowal співавт., 2009).

Інгаляції відварів і аромотерапевтична ефірна олія рекомендуються при запаленні дихальних шляхів.

Фармакологічні властивості шавлії

У суцвіттях і листі шавлії виявлено 0,3-0,5% ефірнї олії, в якії містяться линалол, оцтова кислота, ароматичні смоли, пінен, мурашина кислота, флавоноїди, а також дубильні речовини. Експериментально встановлено, що ефірна олія з насіння є бактерицидним засобом, їївикористовують для інгаляцій.

Шавлія також має сильні антиоксидантні властивості завдяки наявності біофлавоноїдів – природних антиоксидантів. Ці біофлавоноїди захищають рослини від радіації, УФ-опромінення, окислення киснем шляхом зв’язування і знешкодження шкідливих продуктів цих процесів. Тому клітини не пошкоджуються і можуть повноцінно функціонувати. Такі ж властивості ці речовини виявляють по відношенню до клітин організму людини.

Рослині притаманні яскраво виражені загальнозміцнюючі властивості. Сукупність таких властивостей потенціює загальний вплив на основні ланцюги запального процесу, включаючи і можливість придушення життєдіяльності патогенної мікрофлори.

Антимікробні властивості шавлії лікарської зумовлені наявністю в наземній частині рослини дубильних і флавоноїдних сполук.

Цинеол ефірної олії має бактерицидну дію, яка обумовлює фітонцидні властивості рослини.

Антисептичні властивості шавлії лікарської зумовлені антибіотиком сальвіном. Сальвін не тільки затримує розмноження золотистого стафілокока, а й інактивує його α-токсин, пригнічує його гемолітичні і дерматонекротичні властивості. Антимікробна активність рослини найбільш виражена по відношенню до грампозитивних штамів бактерій. Також сприяє відходженню мокротиння при простудних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, які супроводжуються кашлем.

САЛЬВІГОЛ

На даний момент існує велика кількість самих різних варіантів рецептур для приготування лікувальних настоїв і відварів з трави шавлії. Але ці лікарські форми не можуть застосовуватися для внутрішнього вживання, так як не відповідають сучасним вимогам наукової медицини. ТМ ФарсіФарм пропонує унікальний натуральний рослинний засіб на основі цієї цілющої рослини, який випускається у вигляді таблеток – САЛЬВІГОЛ. Кожна таблетка САЛЬВІГОЛУ містить 100 мг сухого екстракту шавлії лікарської (Salvia officinalis).

САЛЬВІГОЛ – натуральний високоякісний засіб на основі рослинної сировини – Шавлії лікарської, – який має широкий спектр дії. Дія САЛЬВІГОЛА зумовлена ​​лікарськими властивостями екстракту шавлії. Випускається у формі таблеток №30.

Рекомендації та спосіб застосування САЛЬВІГОЛА:

  • комплексна терапія та профілактика простудних захворювань – дорослим по 1-2 таблетки 3 рази на день, дітям старше 12 років по 1 таблетці 2 рази на день.

Наш край (Частина 3)

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину…
(В. Симоненко)

У цій частині статті ми закінчуємо серію розповідей наших співробітників про їх рідний край.

Для нашої співробітниці Тимофєєвої Світлани немає міста на світі миліше рідної Одеси. Про своє улюблене місто Світлана зробила чудовий барвистий фільм. (Подивитися його можна, перейшовши за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=umKXFMGZ2eI&feature=youtu.be)

Одеса приваблює багатою, насиченою історією, хоча за віком вона ще зовсім молода. Ім’я Одеси назавжди вписано в історію як ім’я міста славних і багатих традицій, міста-героя, міста перемог.

Одеса – архітектурне диво. Архітектура Одеси – сукупність різних прийомів містобудування. Через те, що Одеса почала свій фактичнийрозвиток тільки наприкінці XVIII сторіччя, дуже багато пам’ятників архітектури були побудовані в XIX – XX століттях.

Один з архітектурних символів Одеси – Потьомкінські сходи (до 1955 Бульварні сходи, раніше Рішельєвські сходи, в XIX столітті Гігантські сходи) – знамениті сходи в Одесі, що з’єднують центр міста з гаванню і Морським вокзалом. Довжина сходів – 142 метри, вонипобудовані перспективно – їх основа значно ширше верхньої частини, завдяки чому при погляді зверху сходів створюється враження однакової ширини по всій їх довжині.

Міська Дума (Стара біржа) – відома будівля в Одесі. Вона побудована архітектором Ф. К. Боффо для Одеської товарної біржі. За своєю архітектурою нагадує Олександрівський палац 1792-1796 рр. в м. Пушкіні. В 1946-1949 рр. будівля була реставрована та реконструйована. Планування змінилася, збільшилася кількість робочих кімнат, найбільш цінний в архітектурному відношенні Рожевий зал відновлений, Білий зал повністю реконструйований. Сьогодні цей будинок є одним з кращих зразків громадських споруд в стилі класицизму в Україні.

Витонченим і хитромудрим замком на вул. Гоголя, буд. 2 одесити зобов’язані польському архітектору Феліксу Гонсіоровському, який в 1852 році побудував його для свого співвітчизника шляхтича Зенона Бржозовского. Залишається лише здогадуватися, як пан Зенон в часи масової забудови менш престижних і живописних місць в Одесі умудрився відхопити собі ділянку з видом на море, до цього відведену під військовий госпіталь. В 80-ті роки XIX-го століття комплекс будівель будинку Бржозовского був проданий новому власнику, а з 1909 по 1917 рік він належав перському шахові, що втік до Одеси від революції в Ірані. Звідси й назва – «Шахський палац».

Воронцовський палац являє собою цілу панську садибу з будовами, що обрамляють головний корпус. Особливо цікавий по композиції ансамбль панського особняка і круглої стіни стаєнь при в’їзді у двір садиби по напрямку до парадного портику. Палац Воронцова, що займає виступ над морем, виразно говорить про стиль олександрівського ампіру в провінційному переломленні.

Але головна визначна пам’ятка, якою може похвалитися Одеса, – це люди, їх захоплюючі історії, гострі фрази, іскрометний гумор. Анекдоти і веселі розповіді буквально витають у повітрі. Приїхавши в Одесу, будь-хто оцінить її шарм і чарівність, про які співав Леонід Утьосов. Як і будь-який одесит, він знайде тут улюблене місце для відпочинку і відкриє для себе цікаві місця.

Наші співробітниці з Луганська Іванова Юлія та Рябко Людмила підтверджують слова Костянтина Симонова, що «саме в Луганську, а не в Греції, є все». Вони розповідають:

– Що відомо жителям України про наше місто? Напевно, що воно булозасноване за указом Катерини Другої в 1795 році і що його двічі перейменовували у Ворошиловград і назад. Про культурні традиції міста мало що відомо, часто в пресі і по телебаченню Луганськ згадується як місто без коренів і витоків, якийсь символ антикультури. Проте це далеко не так!

Селище «Луганський завод» виникло не в голому степу, а на місці селища Кам’яний Брід. Це селище і навколишні землі входили до складу Кальміуської паланки Війська Запорізького. Однак після ліквідації Запорізької Січі і завоювання Кримського Ханства імперська адміністрація перекроювала ці землі за своїм розсудом.

У 1882 році за указом імператора Олександра ІІІ Луганський завод отримав статус повітового міста, назву Луганськ і остаточно увібрав в себе селище Кам’яний Брід.

До кінця ХІХ століття Луганськ нараховував 34 тисячімешканців. Найстаршими культурно-просвітницькими установами в Луганську були Народна аудиторія і Горно-комерційний клуб. У Народній аудиторії була відкрита бібліотека-читальня, організований оркестр, запрошувалися лектори з Харкова та Катеринослава для огляду поточних подій. У Горно-комерційному клубі був прекрасний зал, бібліотека, більярдна, буфет, кімнати відпочинку. З великим успіхом на сцені клубу проходили оперети «Весела вдова», «Жриця вогню» та ін. В місті працювали фотомайстерні, які в той час були «літописцями» міста. Це були майстерні Матусовського, Юхнова, Уманського, Сафронова.

В Слов’яносербському повіті освіта була на високому рівні. У місті працювали шість безкоштовних бібліотек, 8 чоловічих і 6 жіночих училищ, церковноприходські школи для православних і дітей інших віросповідань, казенні жіноча і чоловіча гімназії з повним навчанням і кілька приватних жіночих гімназій.

Сьогоднішній Луганськ – це великий промисловий центр з багатонаціональними культурними традиціями.

В Луганську дуже багато пам’ятників відомим особистостям, чиє життя так чи інакше булопов’язано з цим містом. Один з них – Володимиру Івановичу Далю – письменнику і поету, філософу і мислителю, лінгвісту, етнографу, хірургу, морському офіцерові, академіку, громадському і державному діячеві. У 1798 році родина Далей приїжджає на Луганський ливарний завод. Луганська земля назавжди зайняла особливе місце у серці Володимира Івановича. У 1986 році в Луганську відкрито Літературний музей В. І. Даля.

У Луганську біля будівлі обласної митниці відкрито пам’ятник Павлу Луспекаєву в образі митника Верещагіна. Пам’ятник називається «За Державу!». Павло Борисович Луспекаєв – уродженець Луганська, видатний радянський актор, якого всі ми пам’ятаємо, завдяки його ролі Верещагіна у фільмі «Біле сонце пустелі».

У сквері, так улюбленому всіма молодятами, недалеко від скульптури Богоматері, з’явилася нова визначна пам’ятка. Кам’яна скульптура дідка і бабусі, стилізована під японське нецке. Скульптуру подарував місту луганський художник і скульптор Костянтин Сущенко. Вона символізує сімейну пару, яка прожила довге життя в мирі та злагоді. На скульптурі є напис: «Життя прожити – не поле перейти».

Закінчують свою розповідь про Луганськ Юлія та Людмила словами «Улюблене місто, місто дитинства. Ти всіх дорожче і миліше».

Наші співробітниці з Києва Пантась Світлана та Марчук Інна дуже люблять своє місто і пишаються його давньою історією. Майже всі епохи залишили в історії Києва свої сліди у вигляді пам’яток археології, історії, архітектури, мистецтва. Унікальна історико-культурна спадщина міста представлена2187 пам’ятками, які охороняються державою. З них: 39 – міжнародного значення, 437 – державного та 1711 – місцевого.

Києво-Печерська Лавра – найдавніший пам’ятник християнства та Київської Русі. Заснований в XI столітті священиком села Берестов Іларіоном, що викопав першу печеру на місці, де пізніше виріс цілий лабіринт, в якому розташувалися келії ченців і підземні церкви. В радянський час Лавру перетворили в музейний заповідник. Зараз релігійне життя відновлене ​​- працюють храми і церкви, є діючий чоловічий монастир.

Андріївська церква – це єдиний відомий пам’ятник історії, архітектури та живопису XVIII століття на території України, створений в стилі імперського бароко за проектом видатного італійського архітектора Ф. Б. Растреллі. Серед усіх сакральних пам’яток, побудованих за проектом цього видатного архітектора, в яких інтер’єри збереглися лише частково, Андріївська церква дійшла до наших днів у найбільш оригінальному вигляді.

Золоті ворота – одна з небагатьох пам’яток оборонного зодчества Київської Русі періоду правління князя Ярослава Мудрого. Свою назву київські Золоті Ворота отримали від Золотих воріт Константинополя, що виконували аналогічні функції. Ймовірно, це було своєрідне суперництво з великою Візантійською імперією.

Коли задають питання, скільки Києву років і хто заснував місто Київ, відразу згадується легенда, записана Нестором Літописцем у «Повісті минулих літ». Згідно з легендою, три брати: Кий, Щек, Хорив та їх сестра Либідь були зачаровані красою Дніпровських гір і вирішили тут поселитися. Старший брат Кий влаштувався на горі, яка стала називатися Боричевою (сьогодні її називають Старокиївською). Хорив поселився на горі, яка стала називатися Хоривиця. А Щек – на горі, яка отримала назву Щекавиця. Згодом побудували місто і назвали його в честь старшого брата – Київ.

За два кроки від Андріївської церкви та Софіївського собору стоїть Михайлівський собор, піднятий з руїн уже в нашому столітті. А побудований він був ще в 11 столітті, і прикрашали його куполи такі багаті і сяючі, що повне ім’я йому дали – Михайлівський Золотоверхий собор.

Володимирська гірка – парк в Києві площею 10,6 га, закладений в середині XIX століття. Парк знаходиться на верхній і середній терасах Михайлівської гори. Освоєння і планування схилів почалися в 1830-х роках. У 1853 році на західній частині гори був споруджений пам’ятник Володимиру Великому, завдяки якому гірку почали називати Володимирською. Таку жназву отримав і розбитий на ній парк.

Микола Гоголь дуже красиво і поетично описав почуття, які викликає місто Київ в душі кожного, хто хоч раз побував тут: «Прекрасний древній заповітний Київ, увінчаний родючими садами, оточений моїм ніжним, красивим, прекрасним небом, що заворожує ночами, де гора обсипана кущами, зі своїми ніби гармонійними обривами і мій чистий і швидкий Дніпро, який підіймає її».

Наш співробітник з Херсона Лисенко Олександр може багато розповісти про своє рідне місто. Місто Херсон було засновано в червні 1778 р. в гирлі Дніпра. Г. А. Потьомкін заснував кілька міст, але Херсон посів особливе місце в його житті. 6 вересня 1775 віце-президент Військової колегії і генерал-губернатор Новоросійського краю Г. А. Потьомкін представив рапорт Катерині II про побудову фортеці на кордоні з Туреччиною і Кримським ханством під назвою Херсон.

Було вирішено побудувати місто з суднобудівною верф’ю, торговою пристанню і фортецею, створити чорноморський флот і таким чином забезпечити безпеку південних кордонів. Головним будівельником був призначений генерал-цейхмейстер І. А. Ганнібал.

За час свого існування Херсон і Херсонська область не раз ставали предметом пильної уваги об’єктива кінокамери. Вперше в жанрі художнього кіно Херсон «засвітився» в 1958 році, коли на екрани кінотеатрів вийшов фільм «Олеко Дундич». В основному зйомки проходили в старій частині Херсона. У масштабі Радянського Союзу прокат фільму «Олеко Дундич» мав величезний касовий збір.

Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Н. Куліша – один з найбільших драматичних театрів на півдні України, який є батьківщиною міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії».

Нині на фронтоні колишнього головного корпусу лікарні, як і в той незабутній Тетянин день 1914-го року, біліє мармурова дошка, чорні свинцеві літери на якій зберігають майже віковий напис: “Міська лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних, споруджена на кошти їхніх спадкоємців”. За попередні 95 років ця лікарня отримувала різні імена: “Робоча лікарня”, “Робітничо-селянська лікарня”, “Лікарня Комсомольського району”… Але всі ці роки херсонці називали її шанобливо-лагідно, твердо і гордо: “Тропінка“! В цьому слові злилися подяка і схиляння перед християнами – братами Іваном та Михайлом Опанасовичами Тропінимиякі спорудили лікарню і подарували її місту. До “Тропінки” веде безліч стежок, раніше протоптаних бідними жителями Херсона до рятівної лікарні на тодішній міській околиці, загубленій серед будинків…

Серед регіонів України Херсонська область унікальна тим, що вона омивається відразу двома морями – Чорним і Азовським. Її морське узбережжя тягнеться більш ніж на 200 кілометрів. У курортній зоні херсонського Причорномор’я та Приазов’я знаходиться більше 300 оздоровчих установ – санаторіїв, пансіонатів, туристичних баз, дитячих таборів.

×