З новосіллям!

Співпереживання українців співвітчизникам, що опинилися в біді, не знає меж. У червні волонтер Оксана Лазебник написала в мережі Facebook, в яких важких умовах живуть багатодітні сім’ї кримських татар – біженців. Занедбане приміщення дитячого табору в Київській області, що стало їм домом, знаходилося в дуже поганому стані і вимагло термінового ремонту. Дізнавшись про це, чуйні люди стали нести туди будівельні матеріали звідусіль.

Надихнувшись допомогою небайдужих киян, сім’ї переселенців з радістю приступили до ремонту: штукатурили стіни, клеїли шпалери і клали плитку, встановили нову сантехніку. Завдяки такій дружній роботі, за два місяці житло повністю змінилося. Тепер 12 діточок зможуть жити і рости в хороших умовах.

Щоб віддячити своїм помічникам, на минулих вихідних переселенці вирішили влаштувати святковий обід з нагоди новосілля. Співробітники компанії «Медвестснаб» теж були запрошені на свято. Ми з радістю прийняли участь у святкуванні новосілля, поспілкувалися з господарями, пораділи за діток, спробували дуже смачний плов.

Люди, які в цей день прийшли в гості, змогли на власні очі оцінити ремонт і побачити, як принесені ними речі стали в нагоді в новому інтер’єрі.

Одна жінка зраділа, що її раковина відмінно вписалася в інтер’єр ванної кімнати, а ми були щасливі виявити серед побутової техніки нашу пральну машинку. Було дуже приємно усвідомлювати, що наша допомога принесла користь цим добрим людям. А вони, в свою чергу, щоб не переривати ланцюжок доброти, теж простягають руку допомоги, але вже бійцям, на схід. Жінки, щоб хоч якось підтримати наших хлопців у зоні бойових дій, печуть їм пиріжки.

ФарсіФарм – бронзовий призер Чемпіонату України з пляжного футболу!

20-24 серпня у «Місті Спорту» столичного Гідропарку проходив Чемпіонат України з пляжного футболу. Ми із завмиранням серця стежили за іграми нашої улюбленої команди ФарсіФарм на Чемпіонаті.

Обігравши на груповому етапі команду Артур Мьюзік, наші гравці вийшли в фінал, де зустрічалися з дніпропетровською командою «Вибір». Матч з дніпропетровцями вийшов дуже видовищний і емоційний. В основний час було забито аж 10 м’ячів! Команди намагалися проявити весь свій професіоналізм, але сили здавалися рівними – рахунок в кінці гри був 5:5. Навіть додатковий час не виявив переможця, тому довелося призначати післяматчеві пенальті. За новими правилами, серія пенальті складається з трьох ударів. На жаль, на цей раз удача більше посміхалась нашим суперникам. Вони обіграли нас за підсумками пенальті – 2:3.

Хочеться відзначити, що команда «Вибір» цього року стала Чемпіоном України. Це трохи пом’якшило наше засмучення від програшу. У грі ми нічим не поступалися команді «Вибір», а іноді були ще сильніше. Так чи інакше, у нас тепер попереду була гра за третє місце в Чемпіонаті України.

На фото справа – гравець команди ФарсіФарм Олексій Зубенко з донею Євою. Цього року у Олексія ювілей – 10 років в пляжному футболі.

24-го серпня команда ФарсіФарм зустрілася з командою Євроформат. Матч був досить важкий, противники билися дуже наполегливо. Жодна з команд не була готова поступатися – як-не-як, ця гра вирішувала, хто стане бронзовим призером Чемпіонату. Противники йшли буквально нога в ногу: як тільки одній з команд вдавалося забити гол, суперник тут же наносив удар у відповідь. На щастя, незважаючи на хорошу гру наших конкурентів, ми вибороли перемогу в цьому матчі! Гра завершилась з рахунком 4:3 на користь команди ФарсіФарм.

Ура!

Ми гідно проявили себе на Чемпіонаті України 2014 і зайняли почесне 3-е місце!

Керівник команди ФарсіФарм Петро Штупун поділився з нами своїми думками з приводу минулого чемпіонату і про плани команди на майбутнє:

– Друге місце в Чемпіонаті Києва і третє на Чемпіонаті України. Як можна оцінювати цей результат? З одного боку, я дуже задоволений тим, що за 4 роки в пляжному футболі команда ФарсіФарм виросла з нікому не відомого новачка в сильну, добре організовану команду, яка на будь-яких змаганнях бореться тільки за найвищі місця. Будь-хто з суперників сьогодні знає, що гра з командою ФарсіФарм – це завжди серйозне і важке протистояння. Тому можна сказати, що медалі 2014 року – це, безумовно, велике досягнення.

З іншого ж боку, я впевнений, що цього року наша команда мала грати у фіналі Чемпіонату України і боротися за право представляти Україну на Клубному чемпіонаті Європи (аналог Ліги чемпіонів в пляжному футболі), але сталося так, як сталося. Цього року у фінал пройшов дніпропетровський «Вибір», який став чемпіоном. Що ж, нехай так…

Ми вітаємо «Вибір» і «Гріффін», а самі продовжуємо роботу над досягненням нашої головної мети – це золотий дубль – 1-ше місце на Чемпіонаті Києва та 1-ше місце на Чемпіонаті України. Дасть Бог, наші політики і політики сусідніх держав знайдуть спільну мову і розуміння, у нас нарешті запанує мир, а ми будемо радувати Вас новими перемогами.

З Днем Незалежності України!

Дорогі українці!

24 серпня – особливий день у календарі для кожного з нас. Це головне національне свято для нашої країни.

23 роки тому ми оголосили всьому світу, що тепер ми господарі в своїй країні і вибрали свій шлях. Наша мета – незалежна, демократична, процвітаюча Україна.

Сьогодні основне завдання – зберегти те, що дісталося нам таким нелегким шляхом. Тому що у нас не буде іншої батьківщини. Українці – особливий народ, у нас добрі серця, ми працелюбні, відважні, і наша сила – в єдності. Сьогодні Україні як ніколи потрібна наша підтримка – ніхто, крім нас, не подарує нам щасливе і світле майбутнє.

Ми від усієї душі вітаємо Україну з наступаючим Днем Незалежності. Побажати хочемо, в першу чергу, миру. А українському народу – мудрості, розуміння і прагнення до єдності.

Зі святом! Нехай мир і злагода панують у нашому спільному домі.

 

Наш край (Частина 2)

Немає місця миліше рідного дому.
(Марк Туллій Цицерон)

Для кожного з нас найулюбленіше місце на землі – це рідний край. Скільки цікавого тут відбувалося, скільки приємних спогадів пов’язано з цим місцем. Тут милий дім, в якому мама чекала зі школи, тут рідні вулиці, знайомі з дитинства, тут навіть повітря якесь особливе … рідне. І в якому б куточку землі не опинилася людина, рідний край вона не забуде ніколи. У цій статті ми продовжуємо цикл розповідей наших співробітників про їх маленьку батьківщину.

Наша співробітниця Жигунова Тетяна з гордістю розповідає про своє місто Житомир.

Житомир – одне з найстаріших міст Київської Русі – місто на півночі України, адміністративний центр Житомирської області та Житомирського району, найбільше місто Поліського регіону Волині.

Житомир розташований серед унікальних природних ландшафтів: з усіх боків його оточують старовинні ліси, крізь нього протікають річки Тетерів, Кам’янка, Лісова і Польова, Крошенка, Путятинка. Місто багате скверами. В передмісті на берегах Тетерівського водосховища розкинувся чудовий гідропарк, а в лісопарковій зоні розташовані санаторії.

Датою заснування Житомира вважається 884 р. За легендою, назва міста походить від імені дружинника князів Аскольда і Діра – Житомира. В давнину місто було центром поселення житичів, що входили в племінний союз древлян.

Сьогодні Житомир – важливий економічний і науково-технічний центр регіону. На підприємствах міста випускають скло, електронні прилади, хімволокно, тканини, меблі, взуття, автодеталі і т. п. Розвинены також видобуток і обробка природного каменю. Житомирська область настільки багата корисними копалинами, що її нерідко називають «малим Уралом».

А ще Житомир – батьківщина багатьох великих учених, письменників, композиторів (ботанік В. М. Арциховский, воєначальник Я. Б. Гамарник, історики Б. А. Кругляк і А. А. Скальковський, сходознавець Т. А. Шумовський, художник Д. П. Штеренберг, математик Ігор Шафаревич, піаніст Святослав Ріхтер та ін.).

Тут знаходяться історико-краєзнавчий музей, картинна галерея, музей природи, літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка та меморіальний будинок-музей академіка Сергія Корольова, літературний музей Житомирщини та музей історії пожежної охорони.

Гордість Житомира – унікальний музей космонавтики – єдиний у своєму роді на території України. Він невипадково відкритий в Житомирі. Саме тут народився і провів дитинство талановитий вчений і інженер, основоположник практичної космонавтики, творець радянської ракетно-космічної техніки, людина, завдяки ідеям якоъ був здійснений запуск першого штучного супутника Землі, Сергій Корольов.

Наш співробітник Уваров Андрій із задоволенням розповів про рідну Хмельницьку область. Він повідав, що поселення на території Хмельницької області дуже давнє – воно бере свій початок з часів первіснообщинного ладу: раннього палеоліту, підтвердження цьому – археологічні розкопки. Протягом довгих тисячоліть багато населених пунктів безслідно зникали, деякі з них знову відроджувалися, руйнувалися в роки війн і знову відновлювалися і так зазнавали змін протягом всього свого існування.

Донині на території Хмельницької області збереглося безліч цікавих історичних пам’яток архітектури.

Однією з головних визначних пам’яток Хмельницької області є Кам’янець-Подільська фортеця. Це найбільший пам’ятник фортифікаційного мистецтва України. З 1362 по 1434 рр. фортеця в комплексі з оборонними спорудами міста стала головним форпостом литовської, а з 1434 по 1793 рр. – Польської влади в Подолії, і відігравала значну роль у відбитті турецько-татарських походів на Захід.

Міць кам’янецьких укріплень вражала сучасників. Крилатою стала фраза турецького хана Османа, який 1621 р. підійшов до стін фортеці і запитав, хто так її зміцнив. “Сам Бог”, – відповіли хану. “Тоді нехай Бог її і бере”, – відповів Осман, відводячи свої війська. Сьогодні стара фортеця часто служить декораціями до численних фестивалів та історичних реконструкцій.

Крім Кам’янець-Подільської фортеці, на території Хмельницької області знаходяться Меджибізька фортеця (с. Меджибіж) – одна з найкрасивіших і добре збережених фортець України; Покровська церква-замок (с. Сутківці) – яскравий зразок середньовічного оборонного храму; замок у м Летичів, побудований 1362 року литовськими феодалами, які володіли Летичевом.

А ще жителі Хмельницької області пишаються чудовим природним Історико-культурним заповідником «Самчики». Він знаходиться в однойменному селі Самчики. Раніше там розташовувалася садиба місцевого магната Яна Хоєцьких. До наших днів зберігся замок 1725 року споруди.

Палац одноповерховий і побудований в стилі ампір за проектом Якуба Кубіцького, польського архітектора. Пейзаж парку площею 18 га створено засновником самого древнього Українського ботанічного саду в місті Кам’янцы Діониісом Міклером.

На Хмельниччині також розташовується Національний Природний Парк «Подільські Товтри». На його території розташовані унікальні рукотворні об’єкти і неповторні природні комплекси. Під охороною знаходяться 129 об’єктів природозаповідного фонду, серед яких є парки і садиби різного ступеня збереження і культурно-історичної цінності, росте 2977 видів дерев, 395 видів плодових рослин, 620 видів тропічних, 111 видів корисних трав’янистих рослин місцевої та дикоростучої флори, більше 302 історико-архітектурних пам’ятників.

Що тут скажеш … Хмельницька область дійсно унікальна і варта того, щоб приїхати сюди і побачити її красу на власні очі.

Наша співробітниця з Ужгорода Деяк Наталя, щоб показати нам красу її рідного Закарпаття, зробила прекрасний фільм про Закарпатську область. (Подивитися його ви зможете, перейшовши за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=ePMvPKSeN_o&feature=youtu.be)

 

Її голос за кадром розповідає, що між Карпатськими горами та Середньодунайською низовиною, в самому серці Європи є місце, де вирощують найкращий виноград і готують каву за особливою рецептурою. Закарпаття – колоритна, неповторна і своєрідна частина України. Це сонячний край, територія перетину різних культур і національностей. Пам’ятники старовини тут гармонійно вписані в зелень пейзажів, екзотику і унікальні традиції. Закарпаття відоме затишком маленьких міст, великою кількістю фестивалів, традиційними стравами, чудовими винами, цілющими мінеральними джерелами, сприятливим кліматом і привітними життєрадісними людьми. Краса карпатських гір, квітуча долина нарцисів, озеро Синевир – така природа постійно манить до себе туристів з усіх куточків світу. Відчувши одного разу магію краю, закохуєшся в нього назавжди.

Найбільше Закарпаття чарує навесні, коли вдягається в рожеві квіти сакур і магнолій. Влітку наповнюється ароматами липового цвіту, адже саме в обласному центрі – місті Ужгород – є найдовша в Європі липова алея.

Особливу загадковість Закарпаттю додає його унікальна архітектура. Тут представлені майже всі європейські стилі – від пізньовізантійського, романського, готичного, барокового до стилю кінця XIX-го-початку XX-го століття. На території Закарпаття знаходяться будівлі і руїни дванадцятьох середньовічних замків. Серед найвідоміших – Ужгородський, Мукачевський та Невицький. Вони збереглися майже в первозданному вигляді. Славиться Закарпаття і великою кількістю пам’ятників.

Славиться Закарпаття і великою кількістю пам’ятників. У Мукачеві встановлено монумент Кирилу і Мефодію, які розповсюдили письмо серед слов’ян. В Ужгороді – президенту Карпатської України Августину Волошину та ін. Сучасні скульптори продовжують традиції, створюючи оригінальні твори мистецтва. Серед найцікавіших – пам’ятники ліхтарнику, сажотрусові, виноробу, кондитерові, а також мініатюрні скульптури Миколайчика, солдата Шнейка, Ференца Ліста і Свободки.

Подорожуючи Закарпаттям, варто спробувати унікальні закарпатські страви. В нашій кухні поєднуються унікальні кулінарні традиції країн-сусідів. Але жодна страва не обходиться без чарки хорошої сливовиці або келиха закарпатського вина.

Щорічно винороби представляють плоди своєї праці на численних фестивалях і святах. Крім гастрономічних фестів: меду, вина, бринзи та ін., багато і неординарних заходів – парад наречених і Миколайчиків, «Ужгородська Регата», «Карпатський словоблуд».

Говорити про Закарпаття можна багато. Моя розповідь – тільки легкий етюд історії, культури і традицій. Гостинні закарпатці радо приймуть вас і покажуть принади краю. Той, хто побував тут одного разу, обов’язково повернеться на чарівну срібну землю.

Далі буде …

×