Привітання з наступаючим Днем Фармацевта від Директора компании “Медвестснаб” Розгон І. І.

Дорогі колеги!

Завтра всі працівники української фармації відзначатимуть своє професійне свято – День фармацевтичного працівника України. Я від щирого серця вітаю Вас з наступаючим святом!

Бажаю Вам побільше світлих днів, радісних подій і відмінного настрою! Нехай у Вас буде багато сил і бадьорості, адже копітка і відповідальна праця кожного з Вас допомагає зберегти і зміцнити здоров’я українців.

Нехай у ваших родинах панує мир і благополуччя, будуть здорові та щасливі рідні. Бажаю Вам успіхів у професійній діяльності, виконання найграндіозніших планів, багато можливостей розвиватися і вдосконалюватися! Я знаю, що у нас з Вами величезний потенціал і фантастичні перспективи!

Зі святом!

З повагою,
Директор ТОВ «Медвестснаб»,
Ірина Іванівна Розгон

 

Ячмінь на оці. Причини виникнення і методи лікування захворювання

Ячмінь на оці – це досить поширене захворювання. Найчастіше ячмінь виникає в осінньо-зимовий період, коли імунітет ослаблений, а організм легко піддається негативному впливу зовнішніх факторів.

Незважаючи на те, що більшість з нас відносяться до цього захворювання несерйозно, варто знати, що неправильна терапія в цьому питанні та ігнорування проблеми можуть привести до суттєвих ускладнень зі здоров’ям. Так чому виникає ячмінь і що з ним робити?

Ячмінь, або гордеолум, – це гостре гнійне запалення волосяного мішечка вії (фолікула) або сальної залози біля кореня вій.

Найчастіше до нього призводить бактеріальна інфекція. У більшості випадків запалення викликається стафілококом, набагато рідше стрептококом. Зазвичай джерелом стафілококової інфекції стають бактерії, які живуть на шкірних покривах і всередині носа. Вони можуть викликати інфекцію шляхом проникнення через маленькі отвори на шкірі або на краю повіки.

Які симптоми ячменю?

Якщо починає назрівати ячмінь на оці, симптоми проявлять себе відразу:

  • невелика пухлина на краю повіки (як нижньої, так і верхньої);
  • біль при натисканні на припухлість;
  • набряклість і запалена шкіра навколо пухлини;
  • оболонка ока може бути червоною;
  • в деяких випадках спостерігається інтоксикація (головний біль і підвищення температури тіла);
  • регіональні лімфатичні вузли збільшуються;
  • утворення гнійної ділянки на пухлині.

Види ячменю

Залежно від місця локалізації запального процесу розрізняють наступні види ячменю:

  1. Внутрішній гордеолум. Виникає на внутрішній стороні верхньої або нижньої повіки. Він розвивається внаслідок запалення мейбоміевих залоз, розташованих в центральній частині.
  2. Зовнішній ячмінь ока. Найпоширеніший тип захворювання. Обумовлений попаданням інфекції в волосяні фолікули вій. В результаті цього формується абсцес на краю повіки. У запальний процес залучаються навколишні тканини, і дефект стає помітним неозброєним оком. Він приносить не тільки косметологічний, а й значний фізичний дискомфорт.

Чому виникає запалення?

Фактори ризику, які сприяють зараженню повіки бактеріальною інфекцією:

  • ослаблений імунітет;
  • після переохолодження;
  • якщо не дотримуються елементарних правил гігієни і при попаданні забруднень на очі;
  • авітамінози;
  • при наявності фурункульозу;
  • при захворюваннях ендокринної системи (наприклад, при цукровому діабеті);
  • при порушеннях в роботі шлунково-кишкового тракту (гастритах, колітах та інших захворюваннях).

Часта поява ячменю – серйозне попередження про поганий стан імунітету, про можливий початок цукрового діабету, про хвороби шлунково-кишкового тракту. Тому часті запалення на повіках – чіткий сигнал того, що пора звернутися до лікаря.

Як лікувати ячмінь?

Лікування запального процесу необхідно починати якомога швидше. Це дозволить легше домогтися одужання і не допустити виникнення ускладнень.

Якщо запалення тільки почалося, офтальмологи рекомендують змащувати шкіру повіки 70% етиловим спиртом. Такі заходи дозволяють зупинити подальший розвиток хвороби. Якщо ж це не допомагає, лікар призначить необхідні препарати. Оскільки ячмінь викликає бактеріальна інфекція, лікувати його слід антибіотиками, проте дані препарати необхідно приймати тільки за призначенням лікаря, строго дотримуючись рекомендацій щодо дозування.

У переважній більшості випадків одужання настає швидко, і ніяких ускладнень не спостерігається.

Однак якщо ячмінь довго не загоюється, слід насторожитися: під виглядом ячменю можуть «маскуватися» деякі інші захворювання, наприклад кіста.

Чого не можна робити ні в якому разі?

Дуже часто люди не відносяться до хвороби серйозно і починають лікувати її народними методами. Так ось те, чого робити ні в якому разі не можна:

1) Застосовувати для лікування компреси і вологі примочки. Вони можуть спровокувати потрапляння інфекції в отвори вивідних проток інших сальних залоз, що є причиною частих рецидивів.

2) Прогрівати ячмінь в домашніх умовах (наприклад, тільки що звареним яйцем). Від цієї процедури може завчасно з’явитися гнійник, який призведе до посилення запалення і збільшення розміру ячменю.

3) Самостійно розкривати гнійник і видавлювати його. Наслідки таких дій можуть бути дуже важкими: від сепсису, до менінгіту!

Широка поширеність даного захворювання привела до того, що з’явилося безліч «народних» способів лікування. Але не варто спокушатися – стафілокок не боїться ні слини, ні сечі, ні чайного настою.

Ознаки того, що необхідна допомога лікаря

  • підвищення температури;
  • сильний головний біль, біль в очах від тиску ячменю;
  • ячмінь стає серйозною перешкодою для зору;
  • ячмінь тримається більше 5 днів;
  • ячмінь проходить на одному місці і тут же виникає на іншому оці або на іншому місці того ж ока;
  • ячмінь переходить в кон’юнктивіт – запалення кон’юнктиви ока, що супроводжується почервонінням ока, сильним болем в очах і постійним виділенням гною і слизу зі слізної протоки.

Як уберегтися? Прості методи профілактики

Ячмінь – це неконтагіозное захворювання, тобто їм не можна заразитися від іншої людини при спілкуванні. Але, незважаючи на це, необхідно користуватися індивідуальними рушниками та хустинками.

Щоб запобігти утворенню ячменю, потрібно дотримуватися правил особистої гігієни, не терти очі брудними руками, не користуватися чужою косметикою або косметичними засобами сумнівної якості. Також слід дотримуватися рекомендацій щодо зміцнення свого імунітету: повноцінно і правильно харчуватися, гуляти на свіжому повітрі, займатися спортом, уникати шкідливих звичок.

Знайдено джерело молодості… в кишечнику!

Зазвичай в пошуках засобів проти старіння, ми, перш за все, думаємо про мозок і серце,
і мало хто відводить таку ж серйозну роль травній системі. А даремно!

Вже давно відомо, що здорова мікрофлора кишечника допомагає людині довше зберігати бадьорість і силу. І навпаки, у людей похилого віку на тлі вікових змін стану кишкових бактерій погіршується обмін речовин, імунітет, настрій і здатність довго зберігати фізичну активність. Однак механізм, через який здійснюється зв’язок мікробів з процесами старіння, до сьогоднішнього дня залишався невідомим.

Зовсім недавно американські вчені з Університету Еморі з’ясували, що вся справа в особливій хімічній речовині – індолі. Про це йдеться в публікації у виданні Proceedings of the National Academy of Sciences.

Індоли – хімічні речовини (C8H7N), які виділяють бактерії в кишечнику людини. Вони утворюються при розщепленні амінокислоти триптофану. У невеликих концентраціях індол пахне жасмином і використовується в парфумерній промисловості.

Деякий час назад співробітники лабораторії Деніела Калмана (Daniel Kalman) звернули увагу на те, що індол і споріднені з ним молекули, які з’являються в кишечнику в результаті діяльності бактерій, роблять мишей і круглих черв’яків (або нематод) більш стійкими до інфекцій та інших стресових впливів.

Потім вчені провели ряд наукових експериментів і тепер впевнено заявляють, що саме індоли здатні подовжувати життя і боротися зі старістю.

У якості піддослідних організмів біологи використовували вільноіснуючих нематод Caenorhabditis elegans, плодову муху Drosophila melanogaster і гризунів. На тваринах випробовували дії індолу і деяких його похідних. Ці речовини виділялися штамом K12 кишкової палички (Escherichia coli), яка поміщалася в кишковий тракт організмів. Стан тварин порівнювалися з віковими змінами контрольної групи піддослідних організмів, всередині яких жила Escherichia coli, не здатна синтезувати індол.

Результати експериментів

«Нагодувавши» тварин кишковою паличкою, вчені стали спостерігати, як вони будуть старіти. Відомо, наприклад, що коли земний шлях нематоди добігає кінця, черв’як стає малоактивним, менше рухається, погано харчується і сильніше реагує на стресові подразники. Але цього не сталося з піддослідними хробаками! «Індольні» бактерії послабили ознаки старіння: незважаючи на старість, нематоди активно рухалися, були досить стійкі до перегріву і добре ковтали все, що могли проковтнути. Більш того, такі черв’яки навіть довше розмножувалися: якщо зазвичай нематоди припиняють статеву діяльність на п’ятий день життя, то з кишковою паличкою, що забезпечує їх індолом, вони продовжували розмножуватися аж до дванадцятого дня!

Такі ж результати вийшли і з дрозофілами, і з мишами. Дуже старі миші, яким виповнилося 28 місяців, залишалися рухливими й активними, зберігали здорову вагу, якщо в їх кишечнику жила кишкова паличка, яка виробляє індол. Більш того, індол добре впливав і на молодих тварин теж, які з його допомогою, наприклад, краще переносили високі дози радіоактивного випромінювання.

На жаль, незважаючи на оздоровчий вплив, загальний час життя індол не підвищує: тварини гинули в свій звичайний середньостатистичний термін, незважаючи на рухливість і хороший апетит.

Чим викликаний «молодильний» ефект?

Щоб визначити механізм дії індолу, вчені послідовно відключали у нематод гени, що відповідають за сприйнятливість до стресу і регуляцію тривалості життя. Виявилося, що дія індолу у мух і черв’яків опосередковується через арил-гідрокарбоновий рецептор (AHR), який передає сигнал від ксенобіотиків (чужорідних для організму речовин) всередину клітини. У старіючих нематодах він у відповідь на присутність індолів змінює активність генів таким чином, що профіль їх експресії починає нагадувати такий у молодих тварин.

Очевидно, оздоровлюючий ефект індолу тісно пов’язаний з кишечником – можливо, тут він пригнічує запалення і не дає проникати в організм якимось непотрібним речовинам.

Незважаючи на те, що на людях досліди не проводилися, вчені впевнені, що дія індолу на них буде такою ж. Зараз дослідники мають намір зайнятися створенням препаратів для омолодження людини, грунтуючись на своєму відкритті. Не виключено, що на основі індолу вдасться розробити ліки, більш ефективні, ніж сам індол, які дозволять людям похилого віку забути, принаймні, про деякі вікові хвороби. А можливо, достатньо буде просто активізувати діяльність уже наявних в кишечнику бактерій.

Викривлення носової перегородки. Як запідозрити і що робити?

Ускладнене дихання, постійний нежить, відчуття закладеності, хропіння ночами… Далеко не завжди це наслідки застуди. Дуже часто до подібних проблем призводить вроджена аномалія – ​​викривлення носової перегородки.

Застосовувати поняття “аномалія” в даному випадку, може бути, і некоректно. Як відомо, ідеально рівна носова перегородка у людини – вкрай рідкісний випадок. Невеликі відхилення є у кожного з нас (у 90% населення земної кулі), проте якщо цей природний нюанс призводить до проблем з диханням, то можна говорити про патологію.

Отже, носова перегородка – це пластинка, яка проходить посередині порожнини носа і ділить її на дві приблизно однакові половини. Перегородка складається з переднього хрящового і заднього кісткового відділів. Кістковий відділ утворений перпендикулярною пластинкою гратчастої кістки і сошником, хрящової – чотирикутним хрящем.

Чому виникає викривлення носової перегородки?

Як і багато інших захворювань, викривлення носової перегородки бувають вроджені і набуті.

Найчастіше трапляються фізіологічні, тобто вроджені викривлення. Вони виникають в процесі росту організму в результаті нерівномірного розвитку кісткового і хрящового відділів носової перегородки. Тобто коли одна частина перегородки випереджає по зростанню іншу. Інша думка, що причина криється в неправильній кореляції між зростанням кісток лицьового і черепного скелета, внаслідок чого носовій перегородці доводиться в період свого розвитку як би згинатися в занадто вузькій для неї рамі.

Серед придбаних викривлень левову частку займають травматичні викривлення, які, звичайно, виникають внаслідок механічних пошкоджень. Крім того, при запальних захворюваннях носа, особливо хронічних, хрящова частина потовщується і також виникає викривлення. Ще одна причина – новоутворення в області носа, наприклад поліпи, а також попадання сторонніх предметів.

Відомо, що виражені викривлення носової перегородки зустрічаються у чоловіків набагато частіше, ніж у жінок (в 3 рази!). Цей факт говорить про значну роль травми в етіології викривлення перегородки, так як чоловіки, а особливо хлопчики і підлітки, набагато частіше піддаються травмам носа, ніж жінки і дівчатка.

У чому небезпека патології?

На жаль, багато пацієнтів, яким встановлено діагноз «викривлена ​​перегородка носа» не надають цьому значення, не розуміють, якими небезпечними можуть бути ускладнення цього часто безсимптомного захворювання. А даремно:

  • в результаті порушення носового дихання головний мозок недоотримує 10-15% кисню, що позначається на працездатності дорослих людей і розумовому розвитку дітей;
  • спостерігаються патологічні зміни різного ступеня з боку кровотворної, серцево-судинної та статевої систем організму;
  • є прямий взаємозв’язок між показниками носового дихання і станом імунітету, в зв’язку з чим значно підвищується ризик виникнення інфекційних захворювань дихальної системи, в тому числі ГРВІ.

Як запідозрити викривлення носової перегородки?

Викривлення носової перегородки можуть проявлятися у вигляді бічних зсувів, шипів, гребенів і викликають різні порушення носового дихання.

Зверніть увагу, якщо у вас трапляються такі симптоми:

1) Ваше дихання ускладнене, хоча ви не застуджені. Насправді проблема серйозніша, ніж вам здається. Доведено, що при порушенні носового дихання виникають зміни з боку крові, судинної системи, статевої сфери, організм більш схильний до переохолодження і впливу несприятливих чинників навколишнього середовища, так як є взаємозв’язок між показниками носового дихання і станом імунітету.

2) У вас постійний нежить. У зв’язку з постійним функціональним перевантаженням однієї з половин носа при викривленні носової перегородки, через кілька років в більш широкій половині носа розвивається хронічний риніт, що приводить до гіпертрофії слизової оболонки і збільшення утворення слизу, що стікає в носоглотку.

3) Ви страждаєте від хронічних запальних захворювань придаткових пазух носа – гайморитів, етмоїдитів, фронтитів.

4) Домашні скаржаться на ваше хропіння. А причина в різній швидкості повітряного потоку через праву і ліву половини носа. Це призводить до різного тиску на язичок м’якого піднебіння, викликаючи його гіпертрофію, і як наслідок – вібрацію гіпертрофованих ділянок під час сну.

5) Ви частенько відчуваєте сухість в порожнині носа, у вас ні з того ні з сього трапляються носові кровотечі. Це наслідки того, що повітряний потік під час вдиху і видиху, відбиваючись від виступів, гребенів і шипів носової перегородки, створює надлишковий тиск на слизову, що призводить до висушування, дистрофічних змін і витончення слизової оболонки, а також підвищеної ламкості судин і кровоточивості.

6) У вас поганий нюх, так як викривлена ​​перегородка не дає повітряному струмені і запахіам в повній мірі потрапляти до нюхового епітелію.

7) Ви відчуваєте постійні головні болі. Причиною головного болю може бути порушення надходження кисню в кров, а також механічне подразнення рефлексогенних зон зіткненням протилежних стінок носа при наявності шипів і гребенів носової перегородки.

8) Ви – алергік. Порушення носового дихання підтримує в організмі алергічні процеи, особливо при компенсаторних викривленнях перегородки носа, коли при зіткненні слизової оболонки порожнини носа з перегородкою виникає постійне роздратування, яке здатне провокувати напади бронхіальної астми і алергічного нежитю.

9) У вас змінена форма носа. При вивихах і переломах хряща перегородки форма носа змінюється, виникає зміщення носа вправо або вліво. Якщо не проводиться адекватне лікування, то хрящ зростається неправильно.

Як лікувати захворювання?

При викривленні носової перегородки мають місце порушення нормальної анатомії порожнини носа, тому всі консервативні заходи (судинозвужувальні краплі, таблетки, дихальна гімнастика) мають тимчасовий і не завжди виражений ефект. При вираженому викривленні носової перегородки лікування даного захворювання – хірургічне, а операція називається септопластика.

Вахту здав – вахту прийняв! Час активності органів травлення

Основа всього життя людини – ритм,
даний кожному його природою…
К. Станіславський

Все живе на Землі підпорядковується добовим ритмам. У людей теж є внутрішній годинник, який залежить від природних ритмів планети. Цей зв’язок дуже важливий для нас, так як він визначає не тільки те, коли ми прокидаємося і коли пора відпочити. Добовим біоритмам підпорядковується наш кров’яний тиск, температура тіла, а крім того, вчені давно довели, що внутрішньому біологічному годиннику підконтрольна робота всіх органів нашого тіла.

Хрональна біологія – наука, яка фіксує і вивчає зміни, які відбуваються всередині людського організму під впливом природних змін.

Кожен орган нашого тіла має свій біоритм. Він проходить протягом доби одну вищу фазу максимальної активності, в якій він 2 години поспіль добре і ефективно працює (в цей час орган як би є головним, тобто несе на собі велике навантаження), а також двогодинну фазу мінімальної активності.

Час активності органів травлення

Правильне травлення – запорука здоров’я і довголіття. Безумовно, найбільш важливим є те, що саме ми їмо. Але час прийому тієї чи іншої їжі також відіграє не останню роль для злагодженої і ефективної роботи травної системи. Давайте поговоримо про режим харчування, виходячи з піків найбільшої активності і спадів у роботі органів травлення.

На світанку трудиться кишечник

З усіх органів травлення найпершим “прокидається” товстий кишечник. Відбувається це десь з 5 до 7 години ранку. Якщо ви прокинулися в ці години, то краще за все випити склянку води, також можна з’їсти трохи сухофруктів. Це допоможе товстому кишечнику ефективніше справлятися зі своїми завданнями.

Як ви знаєте, крім усього іншого, у товстого кишечника є одна дуже важлива функція – тут знаходиться левова частка нашої імунної системи. Тому якщо у вас періодично трапляються розлади стулу або запори, а також якщо недавно ви приймали антибіотики, потрібно постаратися налагодити роботу кишечника. Препарат ЛАКТЕН містить пробіотики, які допоможуть відновити природну мікрофлору кишечника. Дія ЛАКТЕНУ заснована на синергізмі пробіотиків і пребіотиків, за рахунок якого найбільш ефективно не тільки приживаються корисні мікроорганізми в кишечнику людини, а й стимулюється його власна мікрофлора.

Наступним до роботи підключається шлунок. Він проявляє активність з 7 до 9 години ранку, тому буде добре поснідати саме в цьому проміжку дня. Каша або мюслі чудово підійдуть. Однак якщо вам більше подобаються хрусткі тости, товсто намазані маслом, то зовсім не обов’язково від них відмовлятися.


9-11 годин – відмовтеся від солодкого!

З 9 до 11 години на повних парах працює підшлункова залоза. А ось шлунок вже відпочиває, тому ситний сніданок після 9 годин – не найкраща ідея.

Підшлункова залоза контролює рівень цукру в крові. Якщо вам в цей час заманеться перекусити чимось солодким, рівень цукру підніметься, і залоза почне активно працювати, щоб його знизити. Тому солодкі продукти лише на короткий час притуплять почуття голоду, і незабаром настає занепад сил, який багато хто намагається подолати за допомогою кави – виникає замкнуте коло, що негативно впливає на ваш загальний стан. Відмовтеся від солодкого хоча б на ці 2 години, навіть якщо це дуже важко.

Післяобідній час – “вахта” органів виведення

Першим включається в активну роботу тонкий кишечник. Його завдання – протягом двох годин, з 13 до 15 годин, всмоктати якомога більше поживних речовин. Тому пообідати потрібно з таким розрахунком, щоб до 15.00 їжа вже покинула шлунок і щосили засвоювалася тонким кишечником. Залежно від тяжкості улюблених обідніх страв, оптимальний час для обіду – до 14.00. А якщо основне блюдо м’ясне, то за обідній стіл потрібно сісти не пізніше 13.00.

З 13 до 15 годин потрібно постаратися уникати стресів – тонкий кишечник дуже чуйно реагує на викид гормонів роздратування, гніву, розпачу. Мудрі, але імпульсивні італійці не дарма припиняють в цей час роботу всіх установ для сієсти. Мирно відпочиваючи, вони бережуть здоров’я свого тонкого кишечника, онкологічні захворювання якого займають в світі лідируючі позиції.

Печінка не спить

Вахта печінки – найдовша. Вона “чергує” з 15 годин дня до 3 годин ночі, роблячи запаси глікогену. Після 3 години ночі печінка почне віддавати свої запаси, і це дасть нам сили зустріти новий день. Найбільш сильно печінка працює з 1 до 3 години ночі. Вона використовує цей період для інтенсивного обміну речовин, видаляючи з організму всі токсичні речовини. Можна сказати, вночі в нашому організмі відбувається “велика чистка”.

Відпочинок дуже корисний для печінки, існує навіть лікування сном. Це пов’язано з тим фактом, що печінка відновлюється тільки уві сні. Тому дуже шкідливо перевантажувати печінку з 1 до 3 години ночі.

Нікотин і алкоголь особливо шкідливі між 1 і 5 годинами – факт, що пояснює те, що у жінок рідше бувають проблеми з печінкою, ніж у чоловіків. Помічено, що п’ють жінки роблять це, як правило, протягом дня.

Що можна їсти на ніч? Ні в якому разі, не рибу і не м’ясо, так як ці продукти важко перетравлюються. Але залишати себе зовсім без вечері все-таки не можна. Печене яблуко або стакан кефіру не зіпсують фігуру, зате дадуть печінці “паливо” для ефективної роботи.

Жовчний – теж нічний трудоголік

Жовчний міхур переживає з 23 до 1 години свій кращий час. Якщо ви регулярно прокидаєтеся в цей період, то вам варто звернути увагу на роботу цього органу. Вечорами краще відмовитися від жирної їжі взагалі. Жирна вечеря додатково навантажує жовчний міхур і печінку, тому перешкоджає їх оптимальному функціонуванню.

Справжнє зло для людей, у яких є проблеми з жовчним і печінкою, – це робота в нічну зміну. В таких умовах обидва органи не мають можливості розслабитися, тому постійно відчувають колосальні навантаження.

Дивовижні захисні механізми нашого організму

Наш організм – колосальна і неймовірно складна система, найдивовижніший механізм, який існує в природі. Людське тіло приголомшує загадками і можливостями, і навіть доктора і вчені не перестають дивуватися його унікальній будові. Настільки унікальному механізму, безперечно, потрібна така ж складна і хитра система захисту від зовнішніх і внутрішніх загроз. Сьогодні ми поговоримо про деякі захисні механізми нашого організму, які стали занадто звичними, і тому ми навіть не замислюємося про їх значення. Хоча якщо вже розібратися, є чому здивуватися!

Плакати корисно!

Є кілька причин, за якими на наших очах з’являються сльози, проте в будь-якому випадку вони мають корисні властивості і є захисною реакцією організму. Наприклад, часто сльози бувають викликані сильними емоціями і переживаннями. У важку хвилину в організмі виділяється велика кількість гормонів стресу, а всім відомо, що стрес негативно впливає на наше здоров’я. Так ось, слізна рідина якраз і виводить ці гормони через очі.

Коли в очі потрапляє пил або інші дрібні частинки, виділяються сльози з підвищеним вмістом білка лізоцим, який має антибактеріальну властивість. Сльози омивають очі, очищають і виводять все чужорідне назовні. А якщо очі пересихають, наприклад, від сильного вітру або довгого сидіння за комп’ютером, то сльози зволожують рогівку.

Це дивовижно, але у людей з дефектами зору сльози навіть постачають рогівку відсутніми елементами, так як у неї немає власного кровопостачання. А ще сльоза здатна утворювати плівку на зразок лінзи на поверхні рогівки, і тоді гострота зору покращується!

Прокинувся, потягнувся…

Наше тіло потребує руху, а уві сні воно його позбавляється. За всю ніч ми приймаємо не більше трьох поз: на спині, на лівому і на правому боках. М’язи вночі не працюють, тому в них застоюється кров. Як тільки ми прокинулися, нам потрібно підготувати організм до фізичних навантажень, які чекають на нього протягом дня. Адже коли м’язи “дубові”, важко виконати навіть елементарну дію. Тоді мозок посилає сигнал, що потрібно потягнутися. При потяганні відбувається відтік застійної крові і поліпшується її циркуляція. М’язи стають м’якше і еластичніше, тіло гнучкішим, піднімається настрій.

Якщо ми довго сидимо, наприклад, за комп’ютером під час робочого дня, відбувається те ж саме: кров застоюється в м’язах. І солодко потягнувшись, ми допомагаємо нашому організму увійти в робочий режим.

Позіхання – не ознака нудьги

Позіхання – зовсім не ознака нудьги, а важлива захисна реакція. А захищає нас позіхання від нестачі кисню. І справа зовсім не в тому, що там, де ви знаходитеся, його мало. Коли ми найчастіше позіхаємо? Правильно, вранці і ввечері. Ближче до ночі організм готується до сну, тому наше серцебиття сповільнюється, падає тиск. Якщо ми лягаємо в ліжко і засипаємо, нам досить вдихуваного кисню. Але якщо ми продовжуємо не спати, робимо якісь рухи, серце починає частіше битися, і організму не вистачає кисню. Він вимагає більший обсяг, який можна отримати, глибоко позіхнувши.

З ранку, знову ж таки, вставши з ліжка, ми починаємо рухатися, а ще сплячий організм відчуває нестачу кисню, тому ми знову починаємо часто позіхати.

Чим частіше ми позіхаємо, тим більше збагачуємо киснем організм. Так що позіхання – дуже корисна функція.

До мурашок!

«Мурашки», як ми зазвичай називаємо ці пухирці, так само, як і сльози, можуть бути викликані декількома причинами. Однак, в будь-якому випадку, це всього лише захисна функція організму, яка призводить до скорочення маленьких м’язів навколо волосяних ложе.

Найголовніша функція пупирок – зменшення виділення тепла через пори в шкірі. При появі «мурашок» пори закриваються, і тепло не виходить назовні. Так нам куди простіше зігрітися в несприятливих кліматичних умовах. Ще «мурашки» з’являються, наприклад, коли нас переповнюють емоції. У цьому випадку також в організмі змінюється температура, і ми відчуваємо легкий холодок по шкірі, що призводить до утворення «гусячої шкіри».

Гикавка, перейди на Федота!

Гикавка – справа неприємна і набридлива. Але нічого не поробиш, це теж захисний механізм нашого організму. Він виникає через тиск на блукаючий нерв. Нерв йде від мозку до черевної порожнини. Спільно зі стравоходом він проходить через вузький отвір в діафрагмі, відходить до шлунку та інших органів.

Тепер, припустимо, ви занадто щільно поїли, занадто різко вдихнули, прийняли якусь невдалу позу – і внаслідок цього блукаючий нерв може стиснутися або травмуватися. А це загрожує порушеннями в роботі внутрішніх органів. Щоб запобігти біді, включається захисна функція – гикавка. Як це відбувається? Як тільки виникла небезпека, організм миттєво посилає сигнал в центральну нервову систему, і вона призводить в активність діафрагму і міжреберні м’язи.

Будьте здорові!

Чхання і кашель мають схожу природу. За допомогою того й іншого організм захищається від подразників в дихальних шляхах. Якщо в дихальні шляхи потрапляє чужорідне тіло – будь то хлібна крихта, пил, мелений перець і так далі, ми чхаємо або кашляємо, і разом з потоком повітря назовні вилітають всі подразники. Те ж саме відбувається під час застуди. За допомогою чиха і кашлю організм позбавляється від мокротиння в бронхах і від слизу в носі.

Нічні судоми

Уявіть: ви в своєму затишному ліжку, ніжитеся на м’якій подушці і вже готові провалитися в здоровий міцний сон… І тут: бац! Все ваше тіло ніби б’ють струмом. В цей час всі ваші м’язи скорочуються так сильно, що вас аж підкидає на ліжку і ви моментально прокидаєтеся.

І це теж захисна реакція організму! Справа в тому, що, коли ви починаєте засипати, частота дихання різко знижується, а пульс злегка сповільнюється, м’язи розслаблені, а в сукупності подібний стан мозок помилково сприймає як передсмертне. Тому він і намагається вас негайно ж врятувати.

Тут пам’ятаю, тут не пам’ятаю!

Ви, напевно, чули, що якщо з кимось відбувається ситуація, яка є для його психіки занадто травматичною, мозок як би відключає ці спогади, і досить часто люди не можуть пригадати деталі неприємності, що сталася з ними. Це часто трапляється з жертвами насильства, людьми, котрі пережили аварії і катастрофи, сильні стихійні лиха, смерть близького.

Втрата пам’яті – теж захисна функція організму. Мозок просто перестає зберігати травмуючі нас спогади, щоб нам легше було пережити те, що сталося.

До речі, те ж саме трапляється, коли великі дози алкоголю надходять в організм – людина часто нічого не пам’ятає. А справа в тому, що система людини сприймає це як перевантаження, і мозок відключається.

Зморшки на пальцях

Якщо ви довго поплаваєте в море або засидитеся у ванній, шкіра на ваших пальцях розбухне і зморщиться. І це теж захисний механізм організму. Розпухлі подушечки пальців відіграють важливу роль. Вся справа в тому, що, коли організм стикається з підвищеною вологістю, він розуміє, що там може бути слизько. Тому шкіра на кінчиках наших пальців негайно починає перетворюватися для того, щоб підвищити її зчеплення з гладкими поверхнями.

Обгортка для аксона. Яке значення мієліну в роботі головного мозку?

Пам’ятаєте твердження, що мозок людини остаточно формується в 25 років і залишається незмінним до кінця життя? Так ось, це неправда. Звичайно, безглуздо сперечатися, що деякі речі (наприклад, мова) дітям даються набагато легше, ніж дорослим. Але незалежно від віку, кожен раз, коли ми навчаємося новим навичкам, будь то програмування, гра в шахи, катання на роликах або танці, ми, самі того не усвідомлюючи, міняємо наш мозок. І сьогодні безліч досліджень доводять, що нейронна мережа мозку дорослої людини також може трансформуватися.

Як працює нервова система?

Коли ми говоримо про роботу нервової системи, то звичайно ж, основними фігурантами виступають нейрони – головні структурно-функціональні одиниці нервової системи людини. Однак, як не крути, сам по собі “мовчазний” нейрон нічого не означає. І навіть сукупність нейронів теж позбавлена ​​сенсу, поки вони не зайняті своєю найважливішою справою – генерацією та проведенням нервового імпульсу.

Нервовий імпульс – це той феномен, завдяки якому ми існуємо. Будь-який фізіологічний акт, починаючи від виділення шлункового соку до довільного руху, регулюється нервовою системою за допомогою проведення імпульсів. Подумати тільки: довжина нервової клітини з урахуванням її аксона в організмі людини може досягати довжини більше ніж в метр! Як можна зберегти і провести електричний імпульс у «вологому середовищі» організму без втрат і доставити його куди потрібно? Для цього й існує особлива речовина – мієлін. Він складається переважно з жирів (на 75%) і білків.

Мієлінова оболонка нервових волокон – це як ізоляція електричного дроту, без якої нервовий імпульс буде «іскрити», перекручуватися, або не проводитися зовсім.

Значення мієліну в роботі головного мозку

Процес проведення імпульсу в нейронах – електрохімічний, тому потрібна дуже мала, але кінцева величина часу, щоб «перезарядити» мембрану. Це відбувається на певних ділянках, на яких нервове волокно укладено в мієліновий білок. Між цими ділянками існує «вузьке місце», в якому мієлінова оболонка переривається. Ця область називається перехопленням Ранв’є. Вони розташовані на відстані 1-2 мм, тому струм рухається «стрибками», від перехоплення до перехоплення. Перехоплення «перериває» потенціал, а потім він накопичується на іншій стороні провідника. Чим товща оболонка, тим досконаліша функція проведення імпульсу.

Мієлін, можна сказати, дозволяє електричним сигналам «телепортуватися», замість прямого проходження по аксону, що забезпечує надшвидку передачу нервових імпульсів.

Мієлінізація

Кожен раз, коли ми виконуємо якесь завдання, нам необхідно активувати певні ділянки мозку. Якщо це завдання для нас нове, спочатку ми можемо збиватися, забувати деякі речі і слова, однак практика допомагає нам все краще справлятися із завданням, відчуваючи себе при цьому більш природно і комфортно.

Постійне навчання допомагає мозку оптимізувати виконання комплексу скоординованих дій завдяки процесу мієлінізації – утворення шару мієліну навколо аксонів нервових волокон.

Що відбувається, коли руйнується мієлін?

Дефекти мієлінізації нервових волокон називаються демієлінізацією. Це може статися внаслідок генетичних дефектів (мієлінопатія). Іноді мієлін синтезується нормально, але фізіологічне відновлення мієліну відбувається уповільнено, або з пошкодженням. Демієлінізація – це процес, яким нервова тканина відповідає на патологічний вплив.

Яскравий приклад пошкодження мієлінових оболонок – захворювання під назвою розсіяний склероз. Ця хвороба – наслідок недосконалості нашої імунної системи, яка іноді «сходить з розуму» і починає атакувати не зовнішнього «ворога», а тканини власного організму. При розсіяному склерозі клітини імунної системи руйнують мієлінову оболонку нервових волокон.


Чи можна “наростити” мієлін?

Процес мієлінізації протікає природним шляхом переважно в дитинстві. Діти – «генератори мієліну», які вбирають інформацію про навколишній світ, немов губки. На жаль, з віком ця здатність знижується. Однак все-таки не зникає повністю, тобто у дорослих процес мієлінізації також протікає, тільки повільніше, та й зусиль для «нарощування» мієліну потрібно більше.

У створенні мієліну грають роль два типи гліальних клітин у мозку. Перший тип – астроцити, які моніторять активність аксонів нервових клітин. Як тільки астроцит “помічає” повторювані сигнали від певного аксона, він викидає хімічні речовини, які стимулюють другий тип клітин – олігодендроцити. А ці клітини вже виробляють той самий мієлін, що обволікає аксон.

Тобто важлива саме постійна практика в новому для себе напрямку. Будь то написання статей для блогу, вивчення іноземної мови, орігамі, в’язання і будь-які інші нові навички. Всі вони допомагають створювати нові патерни передачі електричних сигналів між нейронами. Згодом це запускає процес мієлінізації відповідних аксонів і збільшує силу і швидкість передачі сигналів.

Постійне навчання новому – кращий спосіб стимуляції синтезу мієліну, який працює в будь-якому віці!

Наостанок…

Ще один момент, про який хочеться сказати: для формування мієліну важливо не тільки кількість, але і якість вашої практики. Якщо ви вже взялися за отримання певного досвіду, не потрібно бездумно повторювати одну і ту ж дію. Обов’язково сфокусуйтеся на тому, що ви робите, знайдіть шляхи оптимізації процесу навчання, старайтеся і прикладайте всі свої сили. Тоді ваш мозок дійсно отримає новий поштовх, щоб розвиватися, працювати потужніше і довше.

Лабораторія всередині нас, або які вітаміни виробляє кишечник

Всім відомо, що наше здоров’я, гарне самопочуття, та й взагалі існування людського організму неможливе без вітамінів. Деякі з них необхідні для роботи окремих ферментів, деякі грають роль антиоксидантів, а деякі служать посередниками для синтезу інших важливих сполук.

Чомусь ми звикли вважати, що вітаміни надходять в наш організм виключно з продуктів, які ми вживаємо. Ви можете заперечити, адже є ще вітамін D, який виробляє наша шкіра, заручившись підтримкою яскравого сонечка. Звичайно, ви праві. І навіть більше! Можливо, це вас здивує, але є ще ряд вітамінів, якими наш організм цілком може забезпечити себе сам, не вдаючись до допомоги ззовні. І найголовніший орган в справі синтезу вітамінів – це кишечник!

Вітаміни групи К

А чи знаєте ви, що потреби нашого організму у вітаміні К можуть повністю покриватися виробництвом його в кишечнику? Під загальною назвою «вітамін К» об’єднується велика група близьких по своєму хімічному складу і дії на організм речовин (від вітаміну К1 до К7). Вітамін К (koagulations vitamin) грає найважливішу роль в згортанні крові. Крім того, він необхідний для формування та відновлення кісток, забезпечує синтез остеокальцину – білка кісткової тканини, на якому кристалізується кальцій.

Синтез вітамінів в кишечнику можливий завдяки кишковим бактеріям. Окремі групи вітамінів є найважливішими метаболітами цих мікроорганізмів. Вони виробляються бактеріями, накопичуються в їх клітинах, а при їх загибелі виходять в просвіт кишки, після чого можуть всмоктуватися в кров.

Вітамін РР (Нікотинова кислота)

Нікотинова кислота, як і вітаміни групи К, синтезується мікрофлорою кишечника. Вітамін РР грає величезну роль в нашій життєдіяльності. Головна функція вітаміну РР – активна участь в окисно-відновних процесах. Тобто він сприяє зростанню тканин, перетворенню жиру в енергію. Крім цього, нікотинова кислота регулює діяльність вищої нервової системи, благотворно впливає на процеси травлення, захищає серцево-судинну систему, а також сприяє процесам детоксикації організму. Вітамін РР також бере участь в утворенні цілого ряду найважливіших гормонів: тироксину, кортизолу, інсуліну, тестостерону, прогестерону і естрогену.

Тіамін (Вітамін В1)

Вітамін В1 впливає на нервову систему і розумові здібності, тому при його нестачі різко погіршується пам’ять, плутаються думки (тіамін бере участь у постачанні мозку глюкозою). До речі, за деякими даними, вітамін В1 зменшує зубний біль після стоматологічних операцій.

Рибофлавін (Вітамін В2)

Вітамін В2 бере участь в роботі будь-якої клітини організму, у всіх обмінних процесах. Він важливий для зору, нормального стану шкіри і слизових оболонок, для синтезу гемоглобіну. При його нестачі заняття спортом принесуть швидше втому, ніж бадьорість, оскільки зусилля не будуть «перетворюватися в м’язи».

Холін (Вітамін В4)

Цей вітамін також в невеликій кількості синтезує наша кишкова мікрофлора. Холін покращує пам’ять, сприяє транспорту та обміну жирів в печінці. Під його впливом поліпшується обмін речовин в нервовій тканині, він запобігає утворенню жовчних каменів.

Пантотенова кислота (Вітамін В5)

Пантотенова кислота потрібна мозку, оскільки без неї в мозок не будуть доходити сигнали від органів почуттів. В5 також бере участь в синтезі коферменту А, який забезпечує клітини організму енергією, допомагає “спалювати жир” і знижує рівень холестерину. Вітамін В5 також захищає слизові оболонки від інфекцій, допомагає при регенерації слизових, відповідає за розщеплення жирів, тому його нестача призводить до збільшення маси тіла.

Піридоксин (Вітамін В6)

Піридоксин бере участь у синтезі нейромедіаторів, до яких відноситься і «гормон щастя» серотонін – речовина, що відповідає за гарний настрій, апетит і міцний сон. Також В6 сприяє утворенню червоних кров’яних тілець і глікогену.

Витягніть руку долонею вгору, потім постарайтеся зігнути два кінцевих суглоба на чотирьох пальцях (долоню не слід стискати в кулак) до тих пір, поки кінчики пальців не торкнуться долоні. Якщо це вдасться важко, то у вас недолік В6!

Біотин (вітамін Н)

Це “вітамін краси”. Біотин необхідний для нормального метаболізму жирних кислот, підтримки здоров’я шкіри, волосся і нігтів, з його участю протікають деякі процеси, важливі для роботи органів зору, печінки і нирок.

Інозітол (Вітамін В8)

Інозітол взагалі не міститься в продуктах харчування, а тільки лише синтезується нашим організмом! Він зменшує накопичення жиру в печінці, відновлює структуру нервової тканини, працює як антиоксидант і антидепресант, нормалізує сон, оздоровлює шкіру.

Фолієва кислота (Вітамін В9)

Фолієва кислота сприяє утворенню нуклеїнових кислот і клітинному діленню, утворенню еритроцитів, розвитку плода. Без фолієвої кислоти не будуть нормально вироблятися амінокислоти, з яких потім синтезуються білки, ДНК. Тому в першу чергу фолієва кислота потрібна вагітним і плоду для правильного розвитку дитини і відновлення організму матері. Крім того, фолієва кислота необхідна кишечнику для захисту від харчових отруєнь та паразитів.

Багато ліків (наприклад, аспірин) – вороги В9. Також вітамін ворогує з жіночим гормоном естрогеном і деякими видами снодійних препаратів.

Ціанокобаламін (Вітамін В12)

Вітамін В12 виробляється бактеріями. Його нестача викликає депресію, сплутаність свідомості, склероз. Без вітаміну В12 порушується кровотворення, це призводить до раптових кровотеч з носа, нудоти, анемії. Дефіцит вітаміну В12 проявляється в м’язовій втомі і дуже швидкій стомлюваності.

Ліпоєва кислота (Вітамін N)

Вітамін N також здатні виробляти мікроорганізми кишечника. Дія ліпоєвої кислоти значно підвищує працездатність організму людини. Вона грає важливу роль в окислювально-відновних реакціях організму, в процесах вуглеводного і ліпідного обмінів. Крім цього, вітамін N підтримує діяльність щитовидної залози, захищає організм від ультрафіолетової радіації і покращує зір.

Однак…

Синтез усіх цих вітамінів можливий лише при нормальному стані мікрофлори кишечника!

А ось при дисбактеріозі вітаміни або взагалі не виробляються, або виробляються в набагато меншій кількості. Дисбактеріоз може виникнути в результаті шлунково-кишкового розладу або прийому деяких лікарських препаратів. Крім того, в раціоні сучасної людини багато рафінованих продуктів і продуктів, що містять різні харчові добавки, що також може пригнічувати мікрофлору кишечника і приводити до недостатнього синтезу вітамінів.

Підтримати правильний баланс мікрофлори кишечника покликані пробіотики. Пробіотики – це ті самі корисні бактерії, які, як ми вже з’ясували, життєво необхідні нашому організму. До вибору препарату важливо підійти з усією відповідальністю: придбати ефективний, якісний продукт від надійного виробника. Краще, якщо в комплексі з корисними бактеріями він буде містити пребіотики, які підтримують в кишечнику середовище, необхідне для здоров’я бактерій, що живуть в ньому.

Препарат ЛАКТЕН містить пребіотик інулін, який підвищує ефективність пробіотичних бактерій в його складі. А надійний канадський виробник Lallemand Health Solutions/ Institut Rosell-Lallemand (Canada) гарантує високу якість препарату.

Здорове харчування, або досить вірити міфам!

Сьогодні модно бути здоровим і фізично активним. Культ спорту і здорового харчування набирає шалену популярність і с кожним днем охоплює все більше і більше людей. І це чудово! Адже підтягнуте і фізично розвинене тіло – це дуже красиво, а разом з правильними продуктами на тарілці – запорука здоров’я і довголіття.

Скільки ж всього сказано і написано про здорове харчування! Скільки теорій і дієт пропонувалося нам так званими “експертами” в області харчування. І ось сьогодні ми вирішили розвінчати деякі міфи про здорове харчування і з’ясувати, що дійсно корисно для організму, а що ні.

Отже…

Міф №1. Жир – геть, з нього користі – нуль!

Під час дієти багато хто намагається виключити з раціону жири будь-якого походження. Однак організму шкодять тільки насичені і трансжири. А ось рослинні і тваринні в помірних кількостях необхідні. Це стосується як риби, так і горіхів, кисломолочних продуктів.

Міф №2. Щоб бути струнким, виключи вуглеводи

Знову ж дурниця. Так дійсно, прості вуглеводи швидко засвоюються, підвищуючи рівень цукру в крові. У цей момент виробляється гормон інсулін, який змушує використовувати ці калорії, а що залишилися відправляє в жир. А ось складні вуглеводи, навпаки, сприяють травленню і забезпечують відчуття ситості на довгий термін. До них відносять крупи, квасолю, злаки, картоплю і деякі види фруктів.

Міф №3. Після шести до столу не підходь!

Ще один відомий міф свідчить, що після шести їсти не можна. Однак це правило вірно лише за умови, що ви лягаєте спати о 21:00. Якщо обходитися без важкої їжі за три години до сну, то шкоди ні здоров’ю, ні фігурі не буде.

Міф №4. Щоб не бігати до лікарів, вранці їж вівсянку

Це вірно лише за однієї умови: якщо ви готуєте кашу з вівса грубого помолу. Вівсянка швидкого приготування, як правило, позбавлена ​​основних корисних властивостей.

Міф №5. Хто здоровим бути хоче, той продукти розділяє!

Що б там не казали деякі експерти, шлунок і підшлункова залоза здатні одночасно перетравлювати білки, жири і вуглеводи. Плюс тут в іншому: дотримуючись роздільного харчування, люди уважніше стежать за своїм раціоном, зменшують порції і таким чином втрачають вагу.

Міф №6. Вітаміни бережи – в морозилку не клади!

Деякі думають, що заморожені овочі і фрукти втрачають корисні властивості. Насправді при правильному заморожуванні і розморожуванні всі вітаміни і мінерали, що містяться в овочах, фруктах і зелені, зберігаються.

Міф №7. Щоб не з’явилися складки, ти не їж шоколадку!

А ось і ні! Невелика порція гіркого шоколаду не тільки не зашкодить фігурі, але також допоможе зміцнити імунітет і поліпшити роботу серцево-судинної системи. Більш того, шоколадне молоко слід пити після інтенсивних тренувань, оскільки воно сприяє відновленню м’язів.

Міф №8. Хочеш буть худенька, рідше їж, маленька!

Дурість! Все залежить від розміру порцій: якщо їсти два рази на день, але великими порціями, надлишкові калорії перетворяться в жир. Експерти радять приймати їжу 5-6 разів на день з повноцінними сніданком, обідом і вечерею.

Міф №9. Хочеш довго-довго жити – каву не потрібно пити!

Це твердження кавоненависників не має нічого спільного з дійсністю. Доведено, що споживання декількох чашок кави в день знижує ризик серцево-судинних захворювань і діабету. Ускладнення можуть виникнути при споживанні понад п’яти чашок цього напою.

Міф №10. За здоров’ям стежимо – кожен день ми суп їмо!

Так нам говорили наші бабусі. Однак не кожен суп корисний. Наприклад, жирні бульйони з м’яса небезпечні людям, що страждають на захворювання серця, печінки і сечовивідних шляхів. Досить їсти суп два рази на тиждень.

Стеноз хребетного каналу: симптоми і методи лікування

Ні для кого не секрет, що спинний мозок – такий же важливий орган нашої нервової системи, як і мозок головний. Тому його пошкодження веде до незворотних змін з боку іннервації органів і тканин, а також рухової функції.

Стеноз хребетного каналу – захворювання, яке може стати причиною непоправних змін спинного мозку.

Взагалі поняття «стеноз» означає «зменшення діаметра, звуження». Відповідно стеноз хребетного каналу значить, що відбувається зменшення діаметра каналу хребетного стовпа. Це захворювання завжди носить прогресуючий характер.

Трохи анатомії

Щоб зрозуміти, що являє собою захворювання, потрібно трохи заглибитися в анатомію хребта. Хребетний стовп утворюється тілами і дужками хребців, які з’єднані один з одним щільними зв’язками. Всередині хребетного каналу розташований спинний мозок, при цьому між стінками каналу і спинним мозком простір заповнений спинномозковою рідиною і жировою клітковиною. Від спинного мозку відходять нервові закінчення, за допомогою яких здійснюється зв’язок окремих частин тіла з мозком. При стенозі хребетного каналу спинний мозок і нервові закінчення поступаються своїм законним місцем кістковим, хрящовим і м’язовим структурам. Найчастіше звуження спостерігається в поперековому відділі.

Стеноз хребетного каналу – це досить поширена патологія, яка часто вражає людей старшого віку. З віком у кожної (!) людини розвиваються процеси старіння хребта, які проявляються дегенеративними змінами. Найчастіше стеноз проявляє себе після 50 років, а більш схильні до захворювання чоловіки.

Чому розвивається захворювання?

1. По-перше, треба зазначити, що стеноз іноді носить вроджений характер, при цьому людина народжується з аномаліями розвитку хребців або хрящової тканини хребетного стовпа (ахондроплазія).

2. Сприяють розвитку стенозу такі захворювання, як артроз, спондильоз, остеохондроз, спондилолістез (зісковзування хребців щодо осі), пухлини хребта. Дані процеси в міжхребцевому диску викликають утворення випинань, які проникають в просвіт спинального каналу.

Вікові зміни організму і надмірні навантаження на хребет називають основними факторами, які сприяють виникненню стенозу хребетного каналу. Основна маса людей, які страждають на остеохондроз, схильні до звуження каналу спинного мозку.

3. Ще одна причина – травма, яка може привести до моментального випадання міжхребцевого диска з розвитком гострої компресії спинного мозку. Хронічна компресія при травмі утворюється в результаті виникнення патологічної рухливості хребетного стовпа.

Чим небезпечний стеноз?

Одним з неприємних наслідків хвороби є те, що сильно погіршується доставка поживних речовин і кисню до спинного мозку. Взагалі при будь-якій фізичній активності спинний мозок потребує посиленої доставки поживних речовин і кисню, але при даному захворюванні цього не відбувається. В результаті хвороби підвищується внутрішньотканинний тиск в хребетному каналі, і це призводить до здавлення кровоносних судин. Виходить, що судини не можуть передати необхідний обсяг крові з необхідною швидкістю. В результаті людина починає відчувати біль і слабкість в спині і кінцівках.

Які симптоми свідчать про наявність захворювання?

1. Якщо проблема локалізується в шийному відділі, виникають серйозні і небезпечні для життя симптоми: порушення дихання, розвиток паралічу всього тіла нижче рівня ураження, повна відсутність будь-якого виду чутливості нижче ураження.

2. При стенозі хребта в грудному відділі хребта симптоми менш виражені, тому що грудної хребет самий малорухливий, він менше страждає від будь-яких змін. Про захворювання говорять такі симптоми: болі в області серця, внутрішніх органів черевної порожнини, порушення чутливості шкіри грудної клітини і живота, параліч і відсутність чутливості нижче області ушкодження, порушення роботи тазових органів.

3. Як ми вже говорили, стеноз поперекового відділу хребта зустрічається найчастіше. При цьому спостерігаються такі симптоми: гострий або хронічний больовий синдром (біль починається в попереку і опускається по поверхні ноги до стопи), кульгавість, швидка стомлюваність при ходьбі, зниження м’язової сили нижніх кінцівок або їх параліч, атрофія м’язів ніг, порушення чутливості промежини і ніг, проблеми у функціонуванні сечового міхура і кишечника.

Як лікують захворювання?

У більшості випадків стеноз хребетного каналу піддається лікуванню консервативними методами. Це захворювання лікують за допомогою лікувальної фізкультури, лікарської терапії, масажних процедур і фізіопроцедур.

Якщо хвороба запущена і не піддається лікуванню перерахованими вище методами, рекомендується оперативне втручання. Мета операції – звільнити корінці спинномозкових нервів від здавлювання. На сьогоднішній день проводять як відкриті великі операції, так і ендоскопічні, з мінімальними розрізами тканин.

Від стенозу хребетного каналу поперекового відділу можна повністю позбутися, варто лише бути уважним до стану свого здоров’я і не ігнорувати симптоми.

Вправи проти стенозу хребта

Проблема в тому, що з роками наші м’язи слабшають, заміщуються жировою тканиною і все навантаження лягає на і без того знесилений хребет. Додамо сюди і той факт, що зв’язки і хрящі також втрачають свою еластичність і міцність.

Важливо пам’ятати про те, що при хворому попереку все фізичні дії, незважаючи на рекомендації, ми виконуємо дуже обережно, головне – прислухатися тільки до власних відчуттів. Якщо з’являється будь-який біль або відчутний дискомфорт, то відразу ж зупиняйтеся!

Пропонуємо три вправи для зміцнення поперекового відділу при стенозі:

Вправа № 1

Розстеліть маленький килимок, зручно влаштуйтеся на ньому, лежачи на спині, а ноги зігніть в колінах і розставте на ширину плечей, причому стопи повинні бути на килимку. Глибоко вдихніть, порахуйте до п’яти, видихніть, сильно піднявши груди. Повторюйте 10 разів.

Вправа № 2

Улаштуйтеся спиною на твердій поверхні, розведіть руки в сторони. Зробіть глибокий вдих-видих. Підніміть і притисніть коліна до грудей, тримайтеся в цьому положенні, скільки можете. Потім опустіть ноги і розслабте м’язи. Повторюйте 10 разів.

Вправа № 3

Улаштуйтеся спиною на твердій поверхні, розведіть руки в сторони, при цьому зігнувши ноги. Поверніть коліна вправо-вліво, повертаючи голову в іншу від колін сторону. Робіть такі рухи 5 хвилин.

×