Як подолати нервові розлади в період менопаузи?

Нервувати – значить поступатися своїм слабкостям.

(Харукі Муракамі)

Ви стали помічати у себе підвищену дратівливість і Вас не радує ні улюблена робота, ні сім’я, ні звичнехобі? Прості життєві дрібниці, які раніше не викликали абсолютно ніякого занепокоєння, тепер засмучують до сліз, а настрій змінюється, як погода у березні? Початок менопаузи часто супроводжується у жінок такими неприємними симптомами, як зниження фізичної та розумової працездатності, погіршення пам’яті, підвищення дратівливості, вразливості та чутливості.

Зменшення вироблення жіночих статевих гормонів частенько зачіпає діяльність нервової системи і позначається на роботі головного мозку. У період менопаузи жінка нерідко замикається в собі, озирається назад, перебираючи в пам’яті прожиті роки, їй навіть може здаватися, що щастя залишилося позаду, а нових приводів для радості вже не буде. Махнувши на себе рукою, жінки перестають стежити за собою, тому що вважають себе старими і некрасивими, а значить, негідними уваги чоловіків. Зневіра і песимістичний настрій до того ж підкріплюються фізичним нездужанням. Загалом, що й казати, клімакс – це цілий комплекс, схожий на гордіїв вузол.

На щастя, всі ці негативні думки не мають нічого спільного з дійсністю і є лише плодом жіночої уяви на тлі нервового виснаження, обумовленого гормональним спадом. І як же виправити ситуацію? На 90% успішне подолання нервових порушень під час менопаузи залежить від самої жінки. Найголовніше – мобілізувати себе, налаштуватися на боротьбу з будь-якими проявами смутку і жалю до себе. Давно доведено, що жінки-оптимістки по натурі набагато легше переносять клімакс.

Так, на жаль, ніхто не в силах запобігти процес старіння організму, але з іншого боку, кожен вік має свої позитивні моменти. Як тут не згадати крилату фразу героя чудового мультфільму “Простоквашино” листоноші Пєчкіна: “Я, можливо, тільки жити починаю – на пенсію переходжу!”. І дійснобагато жінок зізнаються, що після п’ятдесяти у них почалося друге життя. І їх слова підкріплюються досить вагомими аргументами. Завдяки досвіду та життєвіймудрості, робота вже не викликає стільки занепокоєння, як колись. Діти виросли і покинули батьківський дім – тепер у мами є маса вільного часу. Можна нарешті пожити для себе, частіше бачитися з подругами, приділяти більше уваги чоловікові. Воістину, золотий час! Так навіщо ж витрачати його на непотрібні самокопання? Геть смуток-печаль!

Справитися з нервовими розладами під час менопаузи допоможуть наші прості рекомендації:

1) Свіже повітря і рух – відтепер дві самі головні заповіді для Вас. Як можна більше бувайте на свіжому повітрі. Якщо лінь вийти з дому, проста порада: заведіть собаку. Вона, хочеш не хочеш, витягне Вас на вулицю. Частіше провітрюйте квартиру і робочий кабінет. І обов’язково рухайтеся. Відкрийте для себе нове рухливе заняття, наприклад східні танці. Вони благотворно діють на нервово-м’язовий і зв’язковий апарат статевих органів, черевного преса і тазового дна. Ще дуже радимо йогу або плавання.

2) Якщо Ви палите – негайно кидайте! Куріння провокує припливи.

3) Зверніть увагу на харчування. Ваш раціон повинен бути по можливості багатий морепродуктами, кисломолочними продуктами, овочами і кашами. Протягом дня корисно пити трав’яні чаї, наприклад липовий, шавлієвий і ромашковий. Обмежте вживання цукру, солі, спецій, шоколаду, кави, чаю, коли, гарячих супів. Це все провокує припливи.

4) Спеціально окремим пунктом: обмежте вживання жирів. При клімаксі обмін речовин сповільнюється і, відповідно, зростає можливість придбання зайвої ваги і підвищується ризик заробити атеросклероз.

5) Перегляньте звички в одязі. Відправте в утиль або роздаруйте подругам речі з синтетичних тканин. Тепер Ваш вибір – натуральні, приємні тілу матеріали. Намагайтеся одягатися так, щоб, якщо раптом стане жарко, Ви могли з легкістю позбутися одного-двох шарів одягу.

6) Освоюйте техніки розслаблення, наприклад медитації, дихальні гімнастики, аутотренінги. Добре допомагають розслабитися водні процедури, тому неодмінно запишіться до басейну. Уміння вчасно розслабитися знижує інтенсивність припливів і допомагає привести нерви в порядок.

Для усунення перепадів настрою і поліпшення самопочуття в період клімаксу з давніх часів застосовується шавлія лікарська. Вона дуже позитивно впливає на стан нервової системи і на роботу мозку. Рослина усуває функціональні розлади нервової системи, підсилює фізичну і розумову активність, відновлює енергію, знімає напругу, бореться зі стресом і депресіями.

Шавлія багата на жіночі фітогормони, тому їїзастосування дуже корисно для жіночого організму. Фітоестрогени у складі шавлії подовжують молодість шкіри, сприяють збереженню блиску, кольору і природної пишноти волосся, гальмують небажаний ріст волосся. Ще шавлія традиційно використовується для зменшення надмірного потовиділення під час клімактеричних припливів у жінок.

Шавлія лікарська – головний і єдиний компонент натурального рослинного препарату ТМ ФарсіФарм САЛЬВІГОЛ. Завдяки дивовижним властивостям шавлії, САЛЬВІГОЛчинить обширну комплексну дію на організм жінки в період менопаузи. САЛЬВІГОЛ не тільки допомагає впоратися з нервовими розладами в клімактеричний період, а й нормалізує рівень естрогену і прогестерону в організмі жінки, прискорює оновлення клітин організму, допомагає позбутися від припливів жару і пітливості, підсилює сечовиділення і виводить шлаки з організму, а також чинить омолоджуючий ефект.

Відкриття українських вчених допоможе виявити рак на ранній стадії

Великий інтерес в медичному співтоваристві викликало відкриття українських дослідників. Протягом трьох років група вчених кафедри інформаційно-вимірювальних технологій і систем Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (ХПІ), співробітники Харківського НДІ загальної та невідкладної хірургії Академії медичних наук України та Харківського медичного університету вивчали ріст клітин в людському організмі під впливом фізичних навантажень і зробили відкриття в галузі біофізики.

Давно відомо, що ріст м’язової маси людині забезпечує молекула АТФ, або аденозинтрифосфорна кислота. Вона міститься в цитоплазмі кожної клітини, а також в мітохондріях, хлоропластах і ядрах і поставляє енергію для більшості реакцій, що відбуваються в клітині. Молекула АТФ – універсальне джерело енергії, яке забезпечує не тільки протікання багатьох біологічних процесів, а й зростання м’язової маси (анаболізм).

У дослідженнях брали участь: доктор медичних наук В. Бойко, доктор біологічних наук В. Жуков, доктор медичних наук П. Замятін, доктор технічних наук П. Щапов, доктор біологічних наук Є. Климова і кандидат біологічних наук В. Невзоров. Вченим вдалося з’ясувати, чому під впливом постійних силових навантажень відбувається активний ріст клітин. Справа в тому, що при зовнішніх впливах відбуваються постійні механічні деформації рідкокристалічних структур клітинних мембран. Це, у свою чергу, викликає вплив на клітини слабкими електричними потенціалами, зумовленими п’єзоелектричним ефектом. Під впливом цих електричних потенціалів і відбувається синтез хімічної речовини АТФ у клітинах. Дослідники назвали це явище п’єзобіосинтезом.

П’єзобіосинтез – явище, яке полягає в синтезі органічних речовин під впливом п’єзоелектрики і викликає у рідинно-кристалічних структурах клітин, переважно біологічних мембранах, при їх механічних деформаціях обумовлене перетворення механічних напружень в хімічну енергію органічних, в тому числі,фосфороутримуючих речовин, які беруть участь у синтезі ліпідів, білків і вуглеводів.

Вчені вважають своє відкриття найбільш корисним для ранньої діагностики онкозахворювань. Виявилося, що ефект п’єзобіосинтеза по-різному проявляється в здорових і хворих клітинах, тому для досліджень досить виміряти пьезобіопотенціал клітин при дії механічних навантажень (наприклад, помістивши зразок крові в центрифугу). Учені провели ряд експериментів, в ході яких вивчали пьезобіопотенціали клітинних мембран при статичних та динамічних навантаженнях. В якості досліджуваних зразків вони брали клітини крові, печінки і сполучної тканини.

Досліди показали, що новий метод діагностики має набагато вищу чутливість у порівнянні з тими, що використовуються сьогодні. Можливість помилки мінімальна, тому що при наявності онкозахворювань пьезобіопотенціал клітин клітинних мембран перевищує норму в 10 разів! Таким чином, досить просто взяти у пацієнта аналіз крові, щоб виявити розвиток онкологічних захворювань на ранніх стадіях.

Дослідження українських вчених отримали підтвердження своєї значущості в 15-ти патентах, а також завдяки позитивним експертизам, в числі яких і міжнародні. Міжнародна академія авторів наукових відкриттів і винаходів нагородила дослідників дипломом і підтвердила встановлення наукового відкриття «Явище п’єзобіосинтеза в біологічних тканинах», рішенням Президії РАПН автори нагороджені пам’ятними медалями Академії «Автору наукового відкриття», а Європейська академія природознавства нагородила авторів орденами. Таке визнання говорить про те, що відкриття українських вчених має велике значення в галузі медицини та біології, відкриває нові можливості у сфері біотехнологій. Адже до цього вчені використовували тільки хімічний шлях для перетворення енергії в живих клітинах, а сьогодні, завдяки нашим вченим, стало відомо, що це можна зробити і механічно – деформуючи клітину.

Зараз фахівці зайняті створенням переносної інформаційно-вимірювальної установки для експрес-діагностики онкозахворювань на гранично ранній стадії їх виникнення та розвитку.

День фармацевтичного працівника 2015

У третю суботу вересня в Україні традиційно відзначають День фармацевтичного працівника. Це свято не тільки фармацевтів, але і провізорів, організацій з контролю якості продукції і взагалі всіх тих, хто пов’язаний з виробництвом ліків. Вибравши собі таку професію, ці люди присвятили своє життя охороні здоров’я українського народу.

Сьогодні професійне свято і у нашої компанії. Компанія “Медвестснаб” більше десяти років тому визначила своєю головною метою забезпечувати українців якісними та доступними лікарськими препаратами, йти в ногу зі світовими тенденціями розвитку медицини та виробництва ліків, а також відповідати сучасним вимогам на фармацевтичному ринку. І сьогодні ми суворо дотримуємося цих правил, радіючи, що з кожним роком зростає наш професіоналізм і ми можемо надати нашим громадянам все більш широкий асортимент якісних лікарських засобів іноземного виробництва.

Ми сердечно вітаємо всіх працівників фармацевтичної галузі з професійним святом! Нехай Ваша сумлінна праця стане вагомим внеском у збереження і зміцнення здоров’я українського народу. Прийміть побажання добра, благополуччя і процвітання. Бажаємо Вам величезного щастя, здійснення найсміливіших і грандіозних планів, успішного бізнесу і, звичайно ж, міцного здоров’я.

Щорічна конференція урологів у Трускавці 11-12 вересня 2015 року

У ті пори року, коли в один і той

же день буває то жарко, то холодно, треба

очікувати осінніх хвороб.

(Гіппократ)

Одна з хороших щорічних традицій в українському медичному суспільстві – осіння Всеукраїнська конференція урологів в Трускавці. І немає нічого дивного в тому, що саме Трускавець щорічно запрошує фахівців урологічного профілю, адже це місто – найвідоміший в Україні і один з добре відомих у світі бальнеологічних курортів, на якому успішно лікуються різні урологічні захворювання.

Цього року традиційна конференція проходила 11-12 вересня і називалася “Сучасні технології в урології – Трускавець 2015”. Організаторами цьогорічної конференції стали Національна академія медичних наук України, Інститут урології НАМН України, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, Асоціація урологів України, Санаторій «Карпати» (м.Трускавець), комунальна Львівська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги та Благодійний фонд «Здоров’я нації і суспільства». Як завжди, захід зібрав провідних урологів з усіх регіонів України. Головою оргкомітету виступив доктор медичних наук, професор, завідувач відділу рентген-ендоурології та літотрипсії Інституту Урології АМН України Возіанов Сергій Олександрович.

Пленарне засідання проходило в готельно-курортному комплексі «Карпати». З вітальним словом до гостей конференції звернувся доктор медичних наук, професор, завідувач відділенням реконструктивної та геріатричної урології Інституту урології України Шуляк Олександр Владиславович. У ході засідання він представив гостям конференції доповідь на тему “Як не старіти?”, яка стала родзинкою заходу. У цьому виступі професор розповів про декілька теорій, що ж все-таки викликає старіння людського організму. Доповідь дуже сподобалася фахівцям і викликала багато схвальних відгуків.

Серед тем, які піднімалися на конференції: “Профілактика СКХ” (проф. Попович І. Л.), “Гангрена Фурньє” (Мельников В. А., О. М. Лесняк), “Інфекції сечових шляхів” (проф. Шуляк О. В.), “Проблеми діагностики раку передміхурової залози” (Бондаренко Ю. М.), “Лікування закритої травми нирки” (проф. Возіанов С. О., Сабадаш М. Є., проф. Шуляк О. В.) та інші.

Під час конференції в холі діяла виставка від компаній-виробників лікарських препаратів. ТМ ФарсіФарм на конференції представляли продакт-менеджер ТМ ФарсіФарм Долока Віталій і медичний представник ТМ ФарсіФарм по місту Львів і Львівській області Орач Мар’ян.

Співробітники компанії демонстрували гостям конференції стенди препаратів Лопракс, Лораксон, Зоксіцеф, Супранем і Ексипенем, а також надавали інформацію про інші препарати ТМ ФарсіФарм, такі як, Лоразидим, Лорікацин, Ексипім, Лораксим, Лактен, відповідали на запитання фахівців і давали докторам пояснення щодо спектрів дії, можливостей і схем застосування препаратів ТМ ФарсіФарм.

На фотографії справа – доктор медичних наук, професор Шуляк Олександр Владиславович, ліворуч – кандидат медичних наук, головний лікар медзакладу «Клініка Біляка» Біляк Степан Степанович, в центрі – продакт-менеджер ТМ ФарсіФарм Долока Віталій.

Конференція пройшла в приємній атмосфері взаємоповаги та дружнього спілкування. Як завжди, вона відзначилася насиченістю, широтою тем, цікавою подачею матеріалу й ефективною роботою. Заходи такого рівня безумовно дають новий поштовх у розвитку вітчизняної медицини.

Небайдужість – головне досягнення сучасності

Єдиний спосіб допомогти собі –

це допомагати іншим.

Халіль Джебран

Настала осінь, діти пішли в школу, на дачі достигає врожай і життя йде своєю чергою. Напевно, втомившись від постійного негативу, люди воліють абстрагуватися і не думати про страшні події, що відбуваються на сході нашої країни.

Але, на жаль, за минулий час ситуація там жодним чином не змінилася, і її відгомони все так само, день у день, відчувають працівники Головного військово-медичного ордена Червоної Зірки центру “Головний військовий клінічний госпіталь”. У госпіталь регулярно надходять поранені хлопці: за наявними у нас даними, 8 вересня, наприклад, знову прибули постраждалі бійці – 19 чоловік.

Головний військовий клінічний госпіталь є провідною установою Збройнихсил України, де надається висококваліфікована допомога військовослужбовцямМіністерства оборони України. Лікарі не покладаючи рук і сил з усією віддачею рятують здоров’я наших хлопців. У них вже великий досвід надання медичної допомоги в екстремальних умовах, адже з початку антитерористичної операції вони постійно залучаються до посилення медичних бригад і польових госпіталів на сході України. До Військового госпіталю потрапляють пацієнти всіх ступенів тяжкості, і зараз там надають допомогу більше 600 пораненим по самим різним профілями: реанімація та інтенсивна терапія, хірургія, травматологія, урологія, нейрохірургія, терапія, отоларингологія, психіатрія.

Звичайно, успіх лікування залежить не тільки від професіоналізму працівників медичного закладу, а й від якісних, ефективних медикаментів, що є в їх арсеналі. Компанії “Медвестснаб” стало відомо, що Військовий госпіталь відчуває гостру потребу в антибіотиках групи карбапенеми, і ми негайно вирішили допомогти. Крім препаратів групи карбапенемів – Супранем і Ексіпенем, ми також надали цефалоспорини третього покоління – Зоксіцеф і Лопракс, а ще глюкокортикостероїд для системного застосування Лоракорт.

Крім цього, компанія “Медвестснаб” вже зробила і планує надати допомогу ще більше 15-ти медичним установам МО України, до яких відносяться госпіталі ВСУ, МВС і Держприкордонслужби України. У числі перших був Центральний госпіталь України. Начальник фармцентру госпіталю Притула Руслан Леонідович висловив велику подяку компанії “Медвестснаб” за небайдужість та оперативність у наданні допомоги госпіталю. Він також відзначив високий професіоналізм працівників компанії і хорошу організацію роботи, яка дозволила своєчасно і якісно надати медичну допомогу постраждалим військовослужбовцям.

Роль древніх вірусів в нашому організмі

Напевно, ви давно звиклися з думкою, що мільярди бактерій живуть на вашому тілі і всередині вас, але наступна інформація, швидше за все, стане для вас сюрпризом. Чи знаєте ви, що всередині вашого організму до того ж повно вірусів? Здивовані? Поспішаємо прояснити ситуацію.

Виявляється, наш геном наскрізь пронизаний вірусами, а точніше ретровирусами. “Ретро-” – не тому, що вік цих вірусів досягає 100 млн. років, а тому що з латинської “retro” перекладається як “зворотний” (характерною рисою сімейства є наявність у складі віріона РНК-залежної ДНК-полімерази, інакше званої зворотною транскриптазою).

Так як ретровіруси мають тільки РНК, вони змушені для відтворення вводити весь свій генетичний матеріал в ДНК хазяїна, як це робить найвідоміший в наш час ретровірус – вірус імунодефіциту людини ВІЛ, що викликає СНІД. Як тільки ретровірус потрапляє в клітину, він тут же виробляє ДНК-копію свого генома, яку вбудовує в ДНК клітини. Але найцікавіше відбувається тоді, коли ретровірус потрапляє в статеву клітину. У такому випадку, якщо носій встоїть перед атакою вірусу і виживе, вбудовану ДНК успадкують його майбутні покоління! Тепер для Вас не секрет, яким чином древні ретровіруси потрапили в нашу ДНК.

Залишки стародавніх інфекцій, які вразили статеві клітини і внесли зміни в генотип, називають ендогенними ретровірусами. Довгий час вважалося, що вірусні гени в ДНК людини не грають в житті наших клітин ніякої ролі, що вони так звана “темна матерія”, “сміттєва ДНК”. Але останні відкриття вчених змушують по-іншому поглянути на ці віруси, що мільйони років знаходяться в ув’язненні в нашому геномі.

Вірусні гени і стовбурові клітини

Виявляється, ендогенні ретровіруси грають не останню роль в стовбурових клітинах людини. Нещодавно таке відкриття зробили сінгапурські дослідники. Вони вивчали ендогенні ретровіруси підродини Н – HERV-H, які знаходяться в ембріональних стовбурових клітинах. З’ясувалося, що саме ці гени підтримують одну з основних функцій клітин – плюрипотентність.

Плюрипотентність (pluripotency, від лат. рlures – багато і potentia – сила, міць) – це те, завдяки чому стовбурові клітини дають початок будь-якому іншому типу клітин в нашому організмі. Для підтвердження своєї здогадки вчені провели простий експеримент, в ході якого професор Сіньюй Лу разом з колегами з Сінгапуру і Канади обробив стовбурові клітини спеціальною РНК, що подавляє активність генів HERV-H. Після цього клітини втратили свої стовбурові ознаки і стали схожі на сполучнотканинні фібробласти. Дослідники продовжили експерименти і виявили, що в оброблених таким чином стовбурових клітинах зменшилася активність білків, що відповідають за плюрипотентність.

Відкриття сінгапурських учених дає колосальні можливості для генної інженерії. Адже вчені давно шукають спосіб контролювати перехід клітин зі стовбуроого стану в диференційований і назад, а вірус HERV-H потенційно може дуже допомогти в цій справі.

 

Вірусні гени і багатоклітинні тканини

Більшість тканин і органів в нашому організмі (наприклад, шкіра, м’язи, кістки) складаються з клітин, які злилися разом і утворили одну велику клітку з безліччю ядер. Це відбувається за допомогою білків, під впливом яких руйнуються клітинні мембрани, клітини злипаються, а їх вміст перемішується.

Сьогодні відомі тільки два таких білка, хоча і вони довгий час залишалися загадкою. Один з них – синцитін – відкрили 15 років тому. Під його управлінням відбувається злиття клітин, які утворюють плаценту. Тоді ж і було виявлено, що ген синцитіна має вірусне походження. Ще один білок був відкритий два роки потому, але отримав менш звучну назву EFF-1. Рік тому вчені зробили ще одне відкриття: Фелікс Рей з Пастерівського інституту у Франції повідомив, що білки FF-сімейства, а відповідно, і білок EFF-1, в минулому теж були вірусними. Виявилося, що FF-1 дуже схожий з вірусними білками, за допомогою яких віруси зламують клітину перед проникненням. Особливо схожі у них якраз області, які працюють з клітинною мембраною. Тепер немає сумнівів, що механізм злиття і білки, за допомогою яких клітини зливаються одна з одною, багатоклітинні організми запозичили у вірусів.

Вчені будуть продовжувати дослідження: адже якщо два білки, що відповідають за утворення тканин в нашому організмі виявилися вірусного походження, можливо, й інші не стануть винятком?

Ретровіруси і головний мозок

Ще одне приголомшливе відкриття зробили вчені. Їм вдалося з’ясувати, що спадкові ретровіруси, які потрапили в наш геном мільйони років тому, відіграють важливу роль у створенні складних мереж, що характеризують мозок людини. Тобто практично вони допомагають формувати наше мислення, беручи участь в розвитку мозку!

«Ми вважаємо, що ретровіруси можуть пояснити, чому клітини мозку є настільки багатогранними за своїми функціями, а також чому ми всі такі різні,» – говорить шведський дослідник Йохан Якобсон з Лундського університету.

В одному з останніх досліджень фахівці встановили, що нейронні стовбурові клітини використовують спеціальний молекулярний механізм, за допомогою якого відбувається метилування ДНК – тобто включення і виключення ретровірусів. Контролює активацію генів білок TRIM28, який здатний вимикати ретровіруси за допомогою зворотного придушення гена, що носить назву гістонна модифікація. Коли дослідники видалили TRIM28 з деяких клітин, в тому числі, з печінки, мозку і білих кров’яних тілець, вони помітили зміни в експресії генів у мишей тільки в клітинах мозку. Це доводить, що механізм регулювання ендогенних ретровірусів в клітинах мозку відрізняється від механізмів, що діють в інших клітинах.

Величезне значення отриманих результатів очевидне. По-перше, вони проливають світло на деякі особливості еволюції головного мозку людини, а по-друге, відкривають шлях для подальших досліджень захворювань головного мозку, пов’язаних з генетичними факторами.

Ретровіруси і життя ембріона

Приготуйтеся, зараз найцікавіше. Виявилося, що з найперших днів (ще в утробі матері) ми з Вами знаходилися під захистом… все тих же вірусів! Вчені зі Стенфорда, крім батьківських ДНК, знайшли в триденних людських ембріонах дещо цікаве. З’ясувалося, що ембріон містить генну складову самого останнього ретровіруса під назвою HERVK, що проник в людський організм близько 200 тисяч років тому. Саме HERVK ми, можна сказати, зобов’язані життям.

У ході спостереження за вірусом вчені з’ясували, що він регулює генну активність клітин, діяльність рибосом і пов’язує деякі клітини РНК. Крім того, клітини цього вірусу виробляють особливий білок, який перешкоджає попаданню інших інфекцій в плід, що зародився в утробі матері, наприклад, захищає його від грипу. Таким чином, саме вірус оберігає людину від появи низки небезпечних недуг з перших днів.

Такого роду дослідження поступово змінюють точку зору вчених про ендогенні ретровіруси як про “генетичне сміття”. Все більше і більше дослідників схиляються до думки, що вони відіграють надзвичайно важливу роль в нашому організмі.

Незвичайний метод діагностики тромбів

Якщо людина від сорому не червоніє –

може справа в поганому кровообігу?

(Нейах)

Одне з найпідступніших захворювань судин – тромбоз. Тромбоз – це формування всередині кровоносних судин згустків крові, що перешкоджають її вільному току по кровоносній системі. Існує безліч факторів, здатних привести до цього захворювання, наприклад зайва вага, нерухомість після операції, вагітність або прийом протизаплідних препаратів, але в першу чергу це, звичайно ж, вік. На жаль, найчастіше лікарям доводиться стикатися вже з наслідками захворювання – інфарктами і інсультами, тому як діагностика тромбозу на сьогоднішній день дуже недосконала.

На підставі симптомів тромбоз не можна ні підтвердити, ні виключити, а досить часто захворювання протікає і зовсім безсимптомно. Тому розпізнати наявність тромбу буває дуже складно. При підозрі на захворювання пацієнтові пропонується пройти ультразвукове дослідження вен (дуплексне сканування). Якщо у людини розвиваються симптоми емболії легеневої артерії, лікар призначає радіонуклідне дослідження легенів для підтвердження діагнозу і дуплексне сканування, щоб перевірити стан вен ніг. Але ці дослідження все ж не дають можливості на 100% підтвердити або спростувати наявність тромбу, особливо якщо мова йде про глибокі вени.

Дати людству швидкий і простий спосіб діагностики тромбозу вирішили дослідники з Массачусетського технологічного інституту. Використовуючи їх методику, можна буде дізнатися про наявність тромбу так само просто, як провести тест на вагітність! Так, це саме те, про що ви подумали, – діагностика тромбозу за допомогою простого аналізу сечі.

Трохи теорії

Згортання крові – це результат складного каскаду білкових взаємодій, кінцевим результатом якого є утворення фібрину – волокнистого білка, який«запечатує» рани. Останній етап цього процесу – утворення фібрину з фібриногену – контролюється ферментом тромбіном. Тромбін є регулятором гемостазу, що грає важливу роль у розвитку тромбозу. Наявні на сьогодні тести на згортання крові носять непрямий характер, наприклад виявляють присутність побічних продуктів фібрину, що вказує на процес руйнування тромбу, але ніяк не на початок його формування.

Суть нового методу діагностики

Свій метод діагностики вчені вирішили прив’язати до ферменту тромбіну, оскільки саме він, а не його побічні продукти, є найбільш інформативним фактором. Для виявлення тромбіну група вчених під керівництвом професора біохімії Сангіти Бхатія розробила спеціальні наночастинки, що ін’єктується. Торік дослідники вже використовували подібні наночастинки, але їх завданням було раннє виявлення колоректального раку. Експеримент був успішним, тому фахівці не сумнівалися в успіху нової розробки.

Щоб забезпечити наночасткам чутливість до тромбіну, на їх поверхню нанесли спеціальні чутливі до тромбіну пептиди. Після внутрішньовенного введення ці синтетичні біомаркери обстежують судинне русло на коагуляцію. Зустрічаючись з тромбіном, пептиди на поверхні наночастинок розщеплюються, і тоді наночастинки вивільняють в сечу ліганд-кодовані молекули-репортери. Для виявлення цих репортерів в сечі і їх кількісної оцінки використовуються антитіла, що специфічно зв’язуються з лігандами.

Для того, щоб не говорити про результати діагностики загалом, фахівці вирішили дати їм кількісну оцінку. Спочатку вчені хотіли оцінювати кількість фрагментів пептидів в сечі, виходячи з їх маси. Для цього вони використовували мас-спектрометрію. Але такий метод виявився складним і дорогим. І тоді вони пішли іншим шляхом – включили в пептиди спеціальні мітки і розробили антитіла до них. При обробці сечі цими антитілами стало можливим підрахувати кількість фрагментів пептидів.

Кому потрібна розробка вчених?

По-перше, нова методика діагностики тромбозу дуже полегшить роботу лікарям. Сьогодні якщо пацієнт звертається в клініку зі скаргами, які свідчать про можливе утворення тромбу, лікарю не залишається нічого, окрім як призначити повне обстеження. І хоча діагноз може не підтвердитися, пацієнт змушений платити немаленькі гроші за обширну діагностику. А от якщо всім пацієнтам спочатку проводити скринінг за допомогою тесту з наночастинками, то це дозволить лікарям швидко виявити пацієнтів з тромбами.

А по-друге, цей тест стане вкрай корисний людям, у яких підвищений ризик тромбоутворення. Знаючи про свою проблему, вони живуть немов на пороховій бочці. Буде дуже добре, якщо такі пацієнти зможуть проводити постійний моніторинг. Ще одна група – це пацієнти після операції, яким доводиться проводити багато часу в ліжку. Вчені працюють над створенням тест-смужки, на кшталт тесту на вагітність, щоб такі пацієнти змогли проводити діагностику не виходячи з дому.

Феліноз, доброякісна лімфаденопатія або хвороба котячих подряпин

Багато хто погодиться, що тварин просто неможливо не любити. Скільки існує людина, стільки і триває наша дружба з братами меншими. І сьогодні, як і тисячу років тому, ми з радістю приводимо в будинок собак, кішок, папужок, рибок і кого тільки душі завгодно, щоб дарувати їм свою любов і турботу. А вони платять нам зворушливою прихильністю, піднімають настрій і заряджають своєю невгамовною енергією. У більшості сімей тварини з’являються в будинку на прохання дітей, а для дитини це можливість відчути відповідальність і навчитися піклуватися про когось.

Але незважаючи на всі плюси тварини в будинку, необхідно знати і про інший бік медалі. Як мовиться, попереджений – значить озброєний! Деякі любителі кішок не здогадуються, що їхні улюбленці – носії дуже неприємного і навіть небезпечного для людини захворювання – фелінозу.

Феліноз (інші назви: доброякісний лімфоретикульоз, доброякісна лімфаденопатія, гранульома Молларе) – це гостре інфекційне захворювання, що виникає від бактеріальної інфекції, яка потрапляє в організм людини, якщо його дряпає або кусає кішка. З латинської “felinus” перекладається як “котячий”. Але любителям собак, які зараз зітхнули спокійно, рано радіти: собаки, хоча і досить рідко, теж стають переносниками фелінозу. Захворювання поширене в усіх країнах, але досить часто залишається нерозпізнаним, тому судити про справжній рівень захворюваності складно. Його частіше зустрічають в зимові місяці, чоловіки хворіють дещо частіше, ніж жінки. За статистикою, найчастіше до захворювання схильні молоді люди до 18-20 років, особливо діти.

Уперше захворювання було описано в 1932 році ученими А. Дебре і К. Фошей, потім в 1950 році про нього повторно заговорив В. Молларе. У цьому ж році доктор Роберт Дебре визначив, що саме кішки є природним резервуаром хвороби. Але незважаючи на докладний опис симптомів і перебігу фелінозу, дуже довго не вдавалося знайти збудника захворювання. Вчені один за одним висували припущення: спочатку збудниками вважалися віруси, потім хламідії. Пізніше, в 1983 році, вдалося виявити бацилу, яку нарекли Alipia felis. Але й тут медиків знову чекав провал – в крові пацієнтів з фелінозом не було ні самої бактерії, ні антитіл до неї. Пошуки таємничого збудника тривали… І тільки через кілька років в лімфатичних вузлах практично всіх захворілих (більш 96%) вдалося знайти ДНК Bartonella henselae (сімейство рікетсій – Rickettsiaceae) – невеликої грамнегативної бацили, яка може мати різну форму (поліморфізм).

Відомо, що близько половини всіх диких і домашніх кішок заражені Bartonella henselae, але, на відміну від людей, у них захворювання протікає безсимптомно. Серед вчених навіть існує думка, що ця бацила – складова нормальної мікрофлори ротової порожнини кішок. Основні переносники Bartonella henselae – котячі блохи, хоча під час укусу людини безпосередньо зараженою блохою передача захворювання чомусь не відбувається. Також медицині не відомі випадки зараження фелінозом людини людиною.

Симптоми фелінозу

Насправді у хвороби котячих подряпин виділяють дві форми: типову і атипову. Перша проявляє себе через кілька днів після пошкодження шкіри твариною. На місці подряпини з’являються виступаючі ущільнення – так звані папули, які починають нагноюватися і повільно гояться. Після заживання ніяких видимих ​​змін на шкірі не залишається.

Приблизно через 2-3 тижні збільшуються лімфатичні вузли, найчастіше в пахвових западинах. Якщо були подряпані руки, можливе збільшення шийних лімфовузлів. Гістологічно в лімфатичних вузлах відбувається гіперплазія клітин, утворення гранульом, абсцесів, характерних «зірчастих» некрозів, а іноді і свищів.

Потім відбувається загальне погіршення стану: підвищення температури до 38-38,5 градусів, слабкість, відсутність апетиту, біль у горлі, іноді біль у суглобах, м’язах і животі, анорексія. Досить часто процес супроводжується проявом висипу, аналогічно алергічній реакції. У процесі поширення вірусу з кров’ю по організму запальні гранули можуть виникати і у внутрішніх органах, як правило, в селезінці та печінці. Прояви інтоксикації спостерігаються від 7 до 21 дня, після чого поступово зникають.

Атипова форма фелінозу проявляється синдромом Паріно, при якому виникає односторонній кон’юнктивіт, запалення привушних або підщелепних лімфатичних вузлів. Крім того, у хворого може розвинутися односторонній нейроретиніт. У рідкісних випадках (приблизно у 2% хворих) виникає ураження нервової системи, яке супроводжується сильним жаром, радикулітом, поліневритом, енцефалопатією.

Лікування фелінозу

При підозрі на інфекцію потрібно негайно звернутися до лікаря. Так як симптоми фелінозу схожі з симптомами інших інфекційних захворювань (інфекційний мононуклеоз, орнітоз, лімфогранулематоз та інші серйозні захворювання), доктор проведе додаткові аналізи для підтвердження діагнозу.

Досить часто одужання настає без лікування (через 1-3 місяці за умови, що у людини не спостерігається зниження імунітету), тому як феліноз – інфекція, що проходить сама. Але використання медикаментів скорочує час одужання, а також є обов’язковим, якщо захворіла дитина. Як правило, хворому призначають протизапальні нестероїдні засоби та антигістамінні препарати. Антибіотики використовують рідко, в основному при важких і нетипових формах фелінозу. Крім цього, курс антибіотиків застосовується, якщо захворювання торкнулося іммуноскомпроментованих людей.

При виникненні абсцесів в області лімфовузлів потрібна хірургічна допомога (розтин, звільнення від гною), що впливає на тривалість загоєння і склерозування.

Все під контролем

Не варто панікувати і негайно виставляти улюбленця за двері. По-перше, феліноз найчастіше вражає людей з ослабленою імунною системою, так що якщо у вас і ваших близьких немає проблем з імунітетом, організм у разі небезпеки сам себе захистить. (Цікаво, що до 5% населення мають антитіла до Bartonella henselae, і звичайно це саме власники кішок.) А по-друге, досить дотримуватися простих правил: регулярно перевіряти улюбленця у ветеринара і вчасно лікувати, після прогулянок на вулиці обробляти його засобами від бліх, після кожного контакту з твариною ретельно мити руки з милом (особливо слід привчити до цього дітей), якщо трапилося так, що улюблений пухнастик вас подряпав або вкусив, потрібно негайно обробити пошкоджену шкіру перекисом водню і помазати зеленкою або йодом.

Не потрібно позбавляти себе домашніх улюбленців, досить проявити акуратність при спілкуванні з ними!

Ерозія шийки матки. Сучасні методи лікування

            Ерозія шийки матки – одне з найпоширеніших гінекологічних захворювань. Вона зустрічається практично у кожної другої жінки, у тому числі у 15-20% молодих жінок, що не народжували. У зв’язку з широкою поширеністю цього захворювання, часто жінки не сприймають проблему всерйоз і не застосовують ніякого лікування. Але ми хочемо застерегти: ерозія шийки матки – це не застуда, і сама по собі вона не пройде. Ну, хіба тільки якщо вона не викликана фізіологічними змінами в молодому організмі, що трапляється вкрай рідко. У цьому випадку вона дійсно зазвичай проходить сама по собі приблизно через 10-14 днів. Крім цього, ерозія може пройти сама по собі ще в одному випадку – після пологів, тому що, як відомо, в цей період відбувається оновлення тканин матки і шийки матки. Але сподіватися на таку вдачу не варто – вона посміхається далеко не всім, хто народив.

            Ерозія шийки матки, а якщо висловлюватися більш професійно, ектопія – це порушення цілісності, дефект слизової оболонки вагінальної частини шийки матки. Як правило, захворювання протікає безсимптомно, але можливі і такі прояви ерозії, як незначні кров’янисті виділення, болі під час або після статевих контактів, у рідких випадках рясні кров’янисті виділення. Це захворювання вимагає ретельного обстеження і негайного початку лікування. Найбільша небезпека невилікуваної ерозії полягає в тому, що ерозія, як і будь-які інші пошкодження шийки, – це фон для майбутніх можливих злоякісних перетворень в тканинах. І чим більш запущений процес, тим вище ризик ускладнень.

            Сучасні методи лікування ерозії шийки матки

Якщо раніше лікарі, діагностувавши ерозію, безапеляційно заявляли: “Треба припікати!”, то сьогодні погляди на лікування докорінно змінилися. Тепер мова про припікання може йти тільки у випадку, якщо жінка вже народжувала, бо після припікання залишаються рубці на шийці матки, а для молодої жінки це неприпустимо.

Так як причини захворювання можуть бути дуже різними, насамперед потрібно з’ясувати, що саме спричинило пошкодження тканин. Провокувати ерозію можуть збій в роботі імунної системи, порушення балансу мікрофлори статевих органів, статеві інфекції, травми шийки матки при оперативних втручаннях і т. д. Після з’ясування причини лікар призначає комплексне лікування, яке направлене як на відновлення слизової шийки, так і на боротьбу з першопричинним фактором.

Найчастіше ерозія шийки матки протікає на тлі статевих інфекцій, тому першим ділом пацієнтці призначають антибактеріальні, протигрибкові, противірусні препарати, після чого здають контрольні аналізи. Визначивши, що інфекція переможена, приступають безпосередньо до лікування уражених ділянок слизової шийки.

Хірургічні методи лікування

До сучасних хірургічних методів лікування ерозії шийки матки відносять діатермокоагуляцію, лікування лазером, кріотерапію і радіохвильовий метод.

Діатермокоагуляція. Цим складним терміном називають один із способів лікування ерозії шийки – припікання струмом. Після цієї процедури на місці ерозії з’являється опік, а потім рубець. Треба сказати, цей метод вже давно став пережитком минулого, тому як припікання струмом використовувалося для лікування пошкоджених тканин ще в 19 столітті. Процедура ця неймовірно болюча і досить небезпечна і, хоча апарат діатермокоагуляції є практично в кожній гінекологічній клініці, жоден сучасний лікар не призначить її пацієнтці, якщо можливі інші способи лікування. Після діатермокоагуляції можливі такі негативні наслідки, як загострення запалень, безпліддя, проблеми з нормальним виношуванням дітей, гематоми, кровотечі та інші.

Кріотерапія – це метод лікування ерозії шийки матки, при якому на пошкоджену поверхню впливають рідким азотом. Під час процедури азот направляється строго на уражені тканини, а здорові залишаються недоторканими. Кріотерапія (або кріодеструкція) – це безболісна процедура, вона не залишає ніяких ранок і рубців, підходить для всіх жінок, але не підходить для лікування глибоких ушкоджень слизової.

Лазеротерапія. Припікання лазером, або лазерна коагуляція, – це один з найсучасніших і найменш небезпечних хірургічних методів лікування. Така процедура дозволяє лікувати як поверхневі, так і глибокі пошкодження шийки матки, тому як глибина впливу лазерного пучка регулюється. І хоча деякі лікарі все ж не рекомендують застосовувати цей метод жінкам,що не народжували, лікування лазером безболісне і не залишає ніяких слідів на слизовій. Великий мінус процедури – її висока вартість, а також погана доступність для населення (особливо в маленьких містах), оскільки обладнання лазерної хірургії коштує дорого, і далеко не кожна клініка може собі його дозволити.

Радіохвильова хірургія – остання наукова розробка. Це спосіб, який не вимагає безпосереднього контакту з тканиною. Він полягає в обробці радіохвилями високої частоти ерозії шийки матки, внаслідок чого відбувається руйнування і «випаровування» клітин уражених тканин. З переваг методу – його швидкість і безболісність, відсутність рубця, а також можливість застосування у жінок, що в майбутньому планують народжувати. З мінусів – погана доступність.

Медикаментозні методи лікування

Один з таких методів – хімічна коагуляція. Це спеціальна обробка лікарськими препаратами шийки матки, спрямована на знищення патологічного циліндричного епітелію. При такій обробці плоский епітелій абсолютно не страждає, і уражена ділянка швидко закривається, не залишаючи рубців. Хімічна коагуляція підходить всім жінкам, але тільки у випадку, якщо уражена ділянка має невеликі розміри. Процедура болюча, і для досягнення повного ефекту її треба повторити не менше 5 разів, але навіть у цьому випадку ризик рецидивів залишається досить високим.

В якості ранозагоювальної терапії сьогодні багато лікарів віддають перевагу м’якому впливу, а не деструктивним методам. Якщо вогнище ураження невелике і знаходиться в незапущеному стані, то сучасні лікарські препарати прекрасно можуть вилікувати захворювання в домашніх умовах. Один з таких препаратів – крем КАЛЕНДІТ від ТМ ФарсіФарм. КАЛЕНДІТ – це абсолютно натуральний засіб на основі рослинної сировини, до складу якого входять календула лікарська і ехінацея вузьколиста.

Календула була відома своїми цілющими властивостями ще стародавнім цілителям. Приблизно з дванадцятого століття її почали застосовувати в гінекології, так як виявили, що ця рослина допомагає справитися з багатьма поширеними жіночими проблемами, в тому числі з ерозією шийки матки. Календула діє як антисептичний, протизапальний, загоювальний і антибактеріальний засіб: усуває запальні процеси жіночих статевих органів, бореться з мікробами, грибками і відновлює нормальну мікрофлору піхви.

Ехінацея також давно знайшла своє застосування в гінекології. Препарати з ехінацеї прискорюють процес загоєння ран, знімають больові відчуття, перешкоджають розмноженню інфекцій, вірусів і грибків.

Перевагою крему КАЛЕНДІТ є те, що м’яка основа поступово розтікається по всій слизовій, рівномірно розподіляючи діючу речовину, крім цього, сприяючи вимиванню патологічних виділень. А біологічно активні речовини календули лікарської і ехінацеї вузьколистої у складі крему КАЛЕНДІТ сприяють м’якому та ефективному загоєнню ерозії шийки матки.

Аутоімунні хвороби. Гени та інші фактори

Минуло понад сто років з тих пір, як видатний учений Ілля Мечников відкрив макрофаги – клітини могутньої і вельми багатоманітної системи нашого організму – імунітету. Він описав їх як клітини, що пожирають «сміття» в організмі людини. Відкриття вченого пролило світло на багато питань про захисні механізми живих організмів і дало поштовх для нових досліджень. Сьогодні добре вивчені й інші клітини імунної системи – Т-лімфоцити, В-клітини і т.д.

Аутоімунні захворювання – одні з найзагадковіших і… прикрих захворювань. Здавалося б, імунна система – наша найсильніша і найнадійніша опора. І раптом вона ні з того ні з сього дає збій і починає знищувати власний організм. Причини таких збоїв вивчені не до кінця, але дослідники, як і в більшості випадків з іншими захворюваннями, сходяться на думці, що причини їх криються в збоях генетичних.

Роблячи такі висновки, вчені не голослівні, а спираються на новітні дослідження. Останнім часом великої популярності серед учених-генетиків набув метод пошуку змін в ДНК під назвою GWAS (Genome Wide Association Studies) або Повногеномний пошук асоціацій. Він передбачає масштабну перевірку ДНК, в ході якої скурпулезно порівнюється кожен відрізок генома, що вивчається, з геномом абсолютно здорової людини. Ця техніка настільки точна, що з її допомогою можна виявити навіть мінімальну відміну в один нуклеотид. Метод GWAS дав можливість виявити більше генів, чия варіативність може призвести до атаки імунної системи на свій організм. Крім генетичної схильності, дослідники також відводять велику роль епігенетиці, тобто змінам експресії генів. Виявилося, велике значення має те, «працює» даний ген в цей момент чи ні. Ніколи не можна точно сказати, захворіє людина чи ні, адже епігенетична регуляція змінюється протягом усього життя в залежності від екології, способу життя і безлічі інших чинників.

 

Аутоімунні захворювання & Генетичні зміни

Найважливішу роль в імунній системі грає головний комплекс гістосумісності (МНС, від англійського major histocompatibility complex), який знаходиться на поверхні клітини. МНС класу I присутній практично у всіх ядровмісних клітинах і має у своєму складі частини внутрішньоклітинних білків, а МНС класу II експресовані тільки на деяких професійних антігенпредставляючих клітинах: на макрофагах/моноцитах, дендритних клітинах, В-лімфоцитах. МНС класу II мають у своєму складі «чужі» пептиди – частини антигену від патогена, які демонструються клітинам імунної системи, щоб ті знали, з ким боротися.

Так от, дослідження показують, що генетичні зміни МНС класу I викликають такі аутоімунні захворювання суглобів, як наприклад, псоріатичний артританкілозуючий спондиліт. Зміни ж в МНС класу II є причиною ревматоїдного артритуювенільного ідіопатичного артриту.

 

Аутоімунні захворювання & Нелюдські гени

Є ще один вид генів, які підвищують ризик розвитку аутоімунних захворювань, – це гени нелюдські. Не секрет, що у більшості європейців 1-4% генома – від неандертальців. В організмі наших предків ці гени відігравали важливу роль, однак у сучасних людей спосіб життя сильно змінився за тисячі років. Потрапивши в організм людини, гени неандертальців можуть чинити на нього дуже несприятливу дію, наприклад, провокувати занадто бурхливу реакцію імунної системи на ті загрози, які більше не актуальні (паразитичні хробаки і т. п.). Дослідження показують, що гени неандертальців призводять до таких хвороб, як діабетсистемний червоний вовчакбіліарний цироз печінки і хвороба Крона.

Аутоімунні захворювання & Кишкова мікрофлора

Все нові і нові дослідження доводять, що аутоімунні захворювання тісно пов’язані зі змінами кишкової мікрофлори. Дослідники виявили, що деякі види бактерій в кишечнику призводять до втрати толерантності вторинної імунної системи до білків в ядрі клітин. Атака певних білків власною імунною системою організму призводить до пошкодження тканин і розвитку аутоімунних захворювань. Так, збільшення кількості сегментованих нитчастих бактерій викликає зміни в лімфоїдній тканині кишечника. А ось експансія Prevotella copri корелює з ревматоїдним артритом. Схожі дані отримують і в моделях на тваринах: генетичні чинники впливають на кишкову флору, а та, в свою чергу, змінює ризики розвитку аутоімунних захворювань.

Аутоімунні захворювання & Зайва вага

Епігенетична регуляція вкрай чутлива до зовнішніх впливів. Такі її порушення, як метилювання ДНК, модифікація гістонів – білків, що підтримують компактну упаковку ДНК, і т. п., тісно пов’язані з розвитком аутоімунних захворювань. Новітнє дослідження, проведене в 2014 році в різних країнах, показує зв’язок між ожирінням і хворобами, пов’язаними з імунітетом. Результати вражають: адипокіни (гормони жирової тканини) беруть участь у патогенезі таких захворювань, як ревматоїдний артритрозсіяний склерозцукровий діабет першого типупсоріаззапальне захворювання кишечникапсоріатичний артрит і тиреоїдит Хашимото.

Аутоімунні захворювання & Стать

Давно було відомо, що аутоімунні захворювання частіше обирають своїми жертвами жінок, але тепер учені на рівні регуляції включення і виключення генів змогли довести, що стать – дійсно важливий фактор для розвитку хвороби. Дослідники вивчили експресію п’ятиста генів в Т-клітинах крові здорових волонтерів, і виявилося, що деякі з них (7%) у одних людей «включені», а у інших «вимкнені». Причому комбінація «включення-виключення» генів зберігається унікальною на тривалий час і може служити своєрідним аналогом відбитка пальця. Але навіть при всих цих розбіжностях найголовнішим фактором, що впливає на режим роботи генів, все-таки була стать.

Аутоімунні захворювання & Сіль

Ряд експериментів, проведений декількома вченими незалежно один від одного, показав, що захоплення сіллю може спровокувати розвиток аутоімунних захворювань. Справа в тому, що у людей, які захоплюються їжею з підвищеним вмістом солі, високий рівень Т-хелперів третього типу (Th17). Ці Т-лімфоцити синтезують білок інтерлейкін-17, що бере участь в процесі запалення. Такі клітини хоч і допомагають організму боротися з хвороботворними бактеріями, але підвищений їх вміст в організмі провокуєрозвиток розсіяного склерозупсоріазу та запальних захворювань кишечника. Результати досліджень на моделі розсіяного склерозу на мишах показали, що дієта з високим вмістом солі підвищила швидкість прогресування захворювання.

Аутоімунні захворювання VS. Кава

Вчені з Корнельського університету зробили несподіване відкриття, використовуючи тваринну модель для вивчення розсіяного склерозу. У мишей аналог розсіяного склерозу – аутоімунний енцефаломієліт. Так от, виявилося, що миші, що одержували дозу кофеїну, еквівалентну шести-восьми чашкам кави на день для людини, були повністю захищені від розвитку аутоімунного енцефаломієліту! Це пояснюється тим, що кофеїн – відомий блокатор рецептора аденозину, пов’язаного з інфільтрацією центральної нервової системи імунними клітинами.

×